ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
м. Київ
03 квітня 2017 року № 826/12131/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач, АБ «Укргазбанк») до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, Оболонський РВ ДВС) про:
- визнання протиправними дій начальника Оболонського РВ ДВС Гоція Б.І. у виконавчому провадженні ВП №10995825 щодо зобов'язання АБ «Укргазбанк» внести на депозитний рахунок відділу різницю між початковою вартістю майна, за якою воно передавалося на реалізацію, та сумою заборгованості за виконавчим документом, що підлягала стягненню, перерахованою в національну валюту станом на 24.12.2008 року, для задоволення заяви про прийняття у власність нерухомого майна - 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 186,00 кв.м, житловою площею 95,00 кв.м, яка належить ОСОБА_1 (далі - квартира), після визнання такими, що не відбулися прилюдних торгів, проведених ДП «Сетам» 30.06.2016-02.07.2016 року (протокол від 02.07.2016 року №180359, номер лоту 151699);
- зобов'язання Оболонського РВ ДВС видати АБ «Укргазбанк» акт та постанову державного виконавця про передачу стягувачу у власність нерухомого майна - квартири у порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною продажу, шляхом заліку забезпечених вимог у рахунок ціни майна.
В обґрунтування позову зазначено, що протиправними діями начальника Оболонського РВ ДВС Гоція Б.І. у виконавчому провадженні ВП №10995825 порушено права позивача як іпотекодержателя на право звернення стягнення на майно, яке знаходиться в іпотеці.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/12131/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та до участі справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1).
Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
03.12.2007 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №442-ф/07, за умовами якого банк відкриває позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 500000,00 доларів США на строк із 0312.2007 року по 02.12.2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 15,00 % річних.
У той же день, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицьким Р.В., запис в реєстрі за №д-2639, згідно з умовами якого, в іпотеку банку передано нерухоме майно - квартиру. Відповідно до п. 1.1 розділу 1 договору іпотеки, дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору та договору іпотеки.
24.12.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицьким Р.В. за р. №8180 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги АБ «Укргазбанк» у розмірі 568981,36 доларів США, що в перерахунку в національну валюту України станом на 24.12.2008 року становить 4432364,79 грн. та 3000,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання до Оболонського РВ ДВС, у результаті чого 16.01.2009 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №10995825 з примусового виконання виконавчого напису №8180, виданого 24.12.2008 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» боргу в сумі 568981,36 доларів США та 3000,00 грн. за рахунок звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру.
17.02.2009 року державним виконавцем проведено опис та арешт предмету іпотеки.
У межах виконавчого провадження предмет іпотеки передано на реалізацію через ДП «Сетам». Майно виставлено до продажу під лотом №151699 за початковою ціною продажу 6778000,00 грн.
Електронні торги з реалізації зазначеного вище майна проходили 30.06.2016-02.07.2016 року (реєстраційний номер лота 151699). Разом з тим, відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 02.07.2016 року №151699, торги визнані такими, що не відбулися, у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Зважаючи на викладене, 08.07.2016 року АБ «Укргазбанк» до Оболонського РВ ДВС направлено лист №11031/7078/2016 про бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна на підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
Не отримавши відповіді на лист від 08.07.2016 року №11031/7078/2016, 14.07.2016 року банк повторно звернувся до Оболонського РВ ДВС із заявою №11031/7282/2016, у якій надав додаткове обґрунтування позиції банку щодо прийняття предмету іпотеки у власність.
29.07.2016 року на адресу АБ «Укргазбанк» надійшов лист начальника Оболонського РВ ДВС від 22.07.2016 року №1072/16-16 про необхідність внесення на депозитний рахунок відділу різниці між початковою вартістю майна (6778000,00 грн.), за якою воно передавалося на реалізацію, та сумою заборгованості за виконавчим документом, що підлягала стягненню (4435364,79 грн.).
Зазначене, за переконанням позивача, є суттєвим порушенням його прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, яким було врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон), оскільки Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII набрав чинності 05.10.2016 року, тобто після прийняття виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Право стягувача та порядок залишення ним за собою нереалізованого на прилюдних торгах майна передбачено ст. 62 Закону.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 6, 8, 9 ст. 62 Закону, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
У той же час, відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Так, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Тобто, як вбачається з аналізу викладених норм Законів, стягувач має право придбати майно, нереалізоване на прилюдних торгах, за початковою вартістю майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу стягувач, який виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, повинен внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь.
У ході судового розгляду справи встановлено, що початковою вартістю майна, за якою воно передавалося на реалізацію, є сума у розмірі 6778000,00 грн. Сума боргу за виконавчим написом - 4432364,79 грн. та 3000,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
Отже, вимога Оболонського РВ ДВС, викладена у листі №1072/16-16, щодо необхідності внесення АБ «Укргазбанк» на депозитний рахунок відділу різниці між початковою вартістю майна (6778000,00 грн.), за якою воно передавалося на реалізацію, та сумою заборгованості за виконавчим документом, що підлягала стягненню (4435364,79 грн.), є законною.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, відсутність підстав для їх задоволення.
Крім того, суд звертає увагу, що видання державним виконавцем постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складання акту за фактом такої передачі є дискреційними повноваженнями, в які суд не має права втручатися.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».
Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.І. Келеберда