м. Миколаїв
08 лютого 2017 року Справа № 814/2356/16
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Миколаївській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34 000 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС в Миколаївській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішеннями Головного управління ДФС у Миколаївській області від 13.06.2016 року №000048/12-40, №000049/2-40 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у розмірі 34 000 грн., на підставі актів перевірок від 18.05.2016 року №0043/14/29/14/294423868 та від 24.05.2016 р. №76/14-29-40-12/НОМЕР_1. Позивач зазначає, що застосовані фінансові санкції в добровільному порядку відповідачем не сплачені, що і слугувало підставою звернення до суду з зазначеним позовом.
Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, жодних пояснень, заперечень проти позову, заяв до суду не надавав.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими представниками позивача, була проведена перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства, яке регламентує порядок обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
За результатами перевірок відповідача було встановлено:
- Факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Даний факт відображено у Акті перевірки від 18.05.2016 р. №0043/14/29/14/НОМЕР_1, а саме: під час перевірки встановлено факт реалізації однієї пляшки пива "Бочкове" 0,5 л. за ціною 11,00 грн. без наявності діючої ліцензії на такий вид діяльності. Факт продажу алкогольного нопою підтверджується поясненнями відповідача та фіскальним чеком від 18.05.206 р. №001.
- Факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Даний факт відображено у акті перевірки від 24.05.2016 р. №76/14-29-40-12/НОМЕР_1, а саме: під час перевірки встановлено факт реалізації двох пачок тютюнових виробів "Прима Люкс" на суму 29 грн. та трьох пачок тютюнових виробів "Вінстон Юлу" на суму 61 грн. без наявності діючої ліцензії на такий вид діяльності. Факт продажу тютюнових виробів підтверджується поясненнями відповідача та витягом з підсиситеми "Чеки РРО".
Згідно з п.3. Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790 до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, до суб'єктів господарювання застосуваються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривен.. Відповідно до п. 5 цього Порядку, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на викладене, 13.06.2016 р. позивачем, на підставі актів перевірок від 18.05.2016 року №0043/14/29/14/294423868 та від 24.05.2016 р. №76/14-29-40-12/НОМЕР_1 та відповідно до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Пунктом 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 передбачено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недоотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Згідно п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Позивачем не надано до суду доказів оскарження відповідачем вищезазначеного рішення в адміністративному порядку, а також згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", станом на 08.02.2017 року судом встановлено, що вказане рішення, на підставі якого виникла заборгованість відповідача, ним у судовому порядку оскаржено не було.
Згідно положень п.п.10,11 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Як встановлено судом, відповідач суму боргу станом на час розгляду справи не сплатив. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за рішеннями про застосування фінансових санкцій від 13.06.2016 року №000048/12-40, №000049/2-40 у розмірі 34 000,00 грн. станом на момент розгляду справи до суду не надано. Судом встановлено, що у зв'язку із відсутністю сплати відповідачем заборгованості позивачем було винесено податкову вимогу форми "Ф" від 02.09.2016 року №17-03 на суму 34 000,00 грн., яка була отримана відповідачем 10.03.2016 р. Підпунктом 20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків і повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Отже, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми заборгованості, вказана сума податкового боргу відповідача підлягає стягненню за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.2, 7- 9, 14, 70- 72, 79, 86, 94, 128,158-163 КАС України суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС в Миколаївській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 34000 грн. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до місцевого бюджету Березанського УК/ с. Коблеве/ 21081500, код ЄДРПОУ 37969258, р/р 31412561700054, МФО 826013, Банк ГУДКСУ у Миколаївській області заборгованість за в розмірі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Г.В. Лебедєвої