Справа № 815/2071/17
10 квітня 2017 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду м.Одеси Андрухів В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Приватне підприємство «Агрос-Юг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ», Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання дій протиправними, скасування запису про реєстрацію, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Приватне підприємство «Агрос-Юг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ», Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області в особі відділу Держкомзему в Ананьївському районі Одеської області щодо державної реєстрації 20.06.2012 року договору оренди землі від 10.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №512020004001301;
- скасувати запис №512020004001301 про реєстрацію в Державному реєстрі земель договору оренди землі від 10.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ».
У позовній заяві позивач посилається на те, що йому не було відомо про те, що 20.06.2012 року договір оренди землі від 10.10.2007 року, укладений між ним та ДП «УКРАГРОСОЮЗ», був зареєстрований відповідачем, оскільки позивачу не передавався його екземпляр договору оренди землі та додатків до нього. Про державну реєстрацію договору оренди позивач дізнався лише після отримання адміністративного позову ДП «УКРАГРОСОЮЗ» у березні 2017 року, а до цього часу вважав, що договір оренди закінчився ще у 2012 році, оскільки укладався у 2007 році строком на 5 років.
Тому позивач 03.03.2015 року уклав договір оренди тої самої земельної ділянки з іншою особою - ПП "Агрос-Юг".
Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Позивач також посилається на те, що укладений договір оренди землі від 10.10.2007 року не відповідав вимогам чинного законодавства України, а тому не міг бути зареєстрований 20.06.2012 року в Державному реєстрі земель.
За вказаним позовом Одеським окружним адміністративним судом ухвалою від 22.02.2017 року відкрито провадження по справі № 815/1020/17.
Крім того, до позовної заяви ОСОБА_1 додано адміністративний позов Дочірнього підприємства «УКРАГРОСОЮЗ» до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство «Агрос-Юг», ОСОБА_1, в якому ДП «УКРАГРОСОЮЗ» просить суд скасувати рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25098207 від 07.10.2015 року, на підставі якого державним реєстратором Біляївського МУЮ Одеської області ОСОБА_2 05.10.2015 року (номер запису 11520034) зареєстровано право оренди земельної ділянки строком на 49 років за ПП «Агрос-Юг» згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 03.03.2015 року, укладеного з власником - ОСОБА_1
У своєму позові ДП «УКРАГРОСОЮЗ» посилається на те, що між ОСОБА_1 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ» був укладений договір оренди землі № б/н від 10.10.2007 року, за яким ОСОБА_1 передав ДП «УКРАГРОСОЮЗ» у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, яка знаходиться за адресою: масив № 80, ділянка № 1066, загальною площею 3,40 га (кадастровий номер 5120281400:01:001:0135).
Оскільки вказаний договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (20.06.2012 року), ДП «УКРАГРОСОЮЗ» вважає, що вказаний договір укладений та є чинним на строк до 20.06.2017 року.
ДП «УКРАГРОСОЮЗ» зазначило, що на час проведення реєстрації речового права за ПП «Агрос-Юг» була наявна суперечність між заявленим та вже зареєстрованим речовим правом.
Із наведеного вище переліку обставин убачається, що предметом спору по даній справі є реєстраційні дії з державної реєстрації за третьою особою - ДП «УКРАГРОСОЮЗ» права користування земельною ділянкою, які, з позиції позивача ОСОБА_1, є незаконними, оскільки строк дії договору оренди землі закінчився, тоді як третя особа - ДП «УКРАГРОСОЮЗ», заявивши позов до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (справа № 815/1020/17), дотримується протилежної позиції і вважає, що воно має право користуватися земельною ділянкою згідно умов договору до 20.06.2017 року, а реєстрація речових прав з користування цією ж земельною ділянкою за ПП «Агрос-Юг» без встановлення діючих реєстрацій таких прав є протиправною.
Частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до ч.1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб'єктами відносно їх прав та обов'язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб'єкт законодавчо уповноважений власно керувати поведінкою інших суб'єктів.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “ОСОБА_3 проти України” (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом” у статті 6 Конвенції є гарантування того, “що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом”. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі “Фруні проти Словаччини” (Fruni v. Sloyaida), заява № 8014/07, п. 134, з подальшими посиланнями).
Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі “Бускаріні проти Сан-Маріно” (Buscarini v. SanMarino), заява № 31657/96, та “Посохов проти Росії” (Posokhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003- IV).
Таким чином, ЄСПЛ зазначає, щo дотримання прав особи, визначені ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 р. вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
Оскарження позивачем реєстраційних дій ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією права на землю.
Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 31 січня 2017 року по справі № 817/3053/14 (в ЄДРСР № 64712072), по якій предметом оскарження також було рішення державного реєстратора прав на земельну ділянку, яка неодноразово була предметом спору щодо користування нею.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Суд враховує викладений вище висновок Верховного Суду України по справі № 817/3053/14, а тому вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що спірні правовідносини щодо реєстрації права користування земельною ділянкою за ДП «УКРАГРОСОЮЗ» пов'язані зі спором про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 року недійсним, спором щодо строку дії вказаного договору, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин між позивачем та ДП «УКРАГРОСОЮЗ» і має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.
Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Приватне підприємство «Агрос-Юг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ», Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання дій протиправними, скасування запису про реєстрацію, належить відмовити.
Керуючись, п.1 ч.1 ст.109, ст.165 КАС України, суддя, -
У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Приватне підприємство «Агрос-Юг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ», Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про визнання дій протиправними, скасування запису про реєстрацію - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Надіслати позивачу копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Суддя В.В.Андрухів