Іменем України
05 квітня 2017 р. Справа № 814/1017/16
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1,
доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Кобелєвої Алли Михайлівни,
треті особи за участю: представника позивача: ОСОБА_3 представника третьої особи: ОСОБА_4Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", ОСОБА_5,
провизнання протиправним та скасування рішення від 03.02.2016р. індексний номер 28065947, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовними вимогами до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про визнання протиправним та скасування рішення №28065947 від 03.02.16 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»; зобов'язання приватного нотаріуса Кобелєву А.М. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №13107941 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що по-перше, під час проведення державної реєстрації права власності було недотримано процедуру, оскільки не отримувала від банка вимогу про усунення порушень, передбачених договором про прийняття предмета іпотеки у власність, що є обов'язковою умовою реєстрації права власності за іпотекодержателем; по-друге, реєстрація права власності на спірну квартиру відбулась незважаючи на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є запис про обтяження зазначеного майна - арешт на підставі постанови Ленінського районного відділу ДВС від 23.04.10; по-третє, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено заборону на звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за кредитами, виданими в іноземній валюті.
Відповідач позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтувала тим, що ТОВ «Кей-Колект» через приватного нотаріуса Юніну А.А. на адресу ОСОБА_1 (на адресу її проживання) надіслано лист-вимогу від.23.09.15, тобто вимоги Закону та договору виконані. Також, на думку відповідача, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується до цих правовідносин, оскільки під примусовим стягненням в Законі мається на увазі дії в порядку виконавчого провадження, а не на виконання іпотечного застереження, на яке свого часу надав згоду сам боржник. Також, відповідач послався на те, що ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надає право проводити реєстрації, навіть у разі наявності обтяжень, з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.
Третя особа ТОВ «Кей-Колект» підтримала позицію відповідача, просила в задоволенні позову відмовити.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
31.07.06 ОСОБА_5 уклав кредитний договір з АКІБ «УкрСиббанк» на суму 93415 швейцарських франків на строк 132 місяця.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором передано в тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
31.07.06 АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, відповідно до якого позивачка виступила майновим поручителем за кредитним договором ОСОБА_5 та передала банку у іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Пункт 5 договору передбачає іпотечне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом надсилання рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження.
17.12.09 рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_1, стягнуто на користь банка 55148,05 швейцарських франків, а також в рахунок погашення боргу звернено стягнення на нерухомість - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
23.04.10 Ленінським відділом ДВС відкрито виконавче провадження №18950638 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, державним виконавцем накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
12.12.11 ПАТ «УкрСиббанк» уклав договір факторингу з ТОВ «Кей-Колект» та передав всі права вимоги за кредитним та іпотечним договором факторинговій компанії.
27.06.14 державним виконавцем винесено постанову по виконавчому провадженню №18950638 про повернення виконавчого документу стягувачеві, на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, арешт квартири предмету іпотеки за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру, 46, кв .44, не був знятий.
23.09.15 ТОВ «Кей-Колект» направив через приватного нотаріуса Юніну А.А. на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про необхідність протягом 30 днів усунути порушення договору, сплатити заборгованість за кредитом, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку».
03.02.16 ТОВ «Кей Колект» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
03.02.16 приватний нотаріус ОСОБА_2, дія як державний реєстратор, прийняла рішення №28065947 про реєстрації права власності за ТОВ «Кей Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішуючи зазначений спір, суд виходить з наступного.
Позивачем по цій справі не оспорюється саме право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог, в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», а оспорюються лише повноваження відповідача на проведення реєстраційних дій.
До того ж мораторій, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» має не договірний, а виключно публічно-правовий характер.
Постанова Верховного Суду України по адміністративній справі № 21-41а16, винесена по іншому спору, який не є подібним цій справі, оскільки там позивачем оспорювалось саме право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», у якого, за думкою позивача, таке право не виникло. Тобто, по справі № 21-41а16 вирішувався спір, що виник з договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначений спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.
Частиною 1 ст.37 Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
В матеріалах справи міститься лист-вимога ТОВ «Кей-Колект» від 23.09.15, який він направив через приватного нотаріуса Юніну А.А. на адресу ОСОБА_1 про необхідність протягом 30 днів усунути порушення договору, сплатити заборгованість за кредитом, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом оформлення права власності відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» (т.1 арк.спр.178).
Оскільки, в іпотечному договорі від 31.07.06 було передбачено іпотечне застереження, і кредитор виконав вимоги договору щодо направлення вимоги про усунення порушення умов договору, у державного реєстратора були правові підстави для реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку».
07.06.14 набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п.1 ст.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Зазначений мораторій застосовується у разі дотримання наступних умов:
1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника;
2) що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
3) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку;
4) нерухоме майно виступає предметом застави, саме за кредитом наданим в іноземній валюті.
В цьому випадку одна з необхідних умов відсутня, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником і іншої житлової нерухомості, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 109,9 кв.м.
За таких обставин, мораторій запроваджений Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до позивачки не застосовується.
З приводу наявності арешту від 23.04.10 по виконавчому провадженню №18950638, який міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
По-перше, відповідно до п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, відповідно до п.2 ч.4 ст.24 Закону відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав.
В цьому випадку, державним реєстратором було обрано саме такий варіант, з відкриттям розділу та перенесенням до нього інформації про обтяження.
По-друге, на думку суду, на наявність обтяження, як обставини, яка є перешкодою у реєстрації права власності, має право посилатися саме та особа, в інтересах якої накладено це обтяження. В даному випадку арешт від 23.04.10 накладений державним виконавцем саме для забезпечення прав кредитора ТОВ «Кей-Колект» за іпотечним договором від 31.07.06.
Реєстрація права власності, яка проведена відповідачем 03.02.16, не порушує прав та інтересів ТОВ «Кей-Колект», більш того, проведена за його вимогою, а таким чином не суперечить накладеному в 2010 році в його інтересах обтяженню цього нерухомого майна.
Накладений в 2010 році державним виконавцем арешт іпотечного майна, в інтересах іпотекодержателя, не може бути перешкодою цьому ж іпотекодержателю для забезпечення можливості задоволення ним за рахунок цього нерухомого майна.
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
Суддя В. В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10.04.17
Суддя В.В. Біоносенко