Справа № 760/23161/14-ц
(4с-175/14)
28 жовтня 2014 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, перевіривши виконання вимог ст. 383 ЦПК України,
ОСОБА_1 звернулась в суд зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Розділом 7 та ст. 383 ЦПК України не визначено, яка за формою та змістом має бути скарга на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Згідно положень ст. 386 ЦПК скарга розглядається за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується. Відповідно у скарзі має бути зазначено конкретну особу державного виконавця чи посадової особи.
Статтею 387 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення. Відповідно у скарзі має бути конкретно зазначено спосіб захисту порушеного права.
Єдиною статтею ЦПК України, яка визначає форму та зміст заяви є стаття 119 ЦПК України, в якій визначено форму та зміст позовної заяви.
Оскільки в розділі 7 ЦПК України не визначено форму та зміст заяви, слід застосувати аналогію права на підставі ч. 8 ст. 8 ЦПК України, де передбачено наступне: якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Скарга не відповідає вимогам пункту 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі.
Вимоги щодо зазначення повних даних суб'єкта оскарження ОСОБА_1 не виконала.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Скаржник подала лише в одному екземплярі скаргу з додатками, що позбавляє суд можливості направити її копію сторонам у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк на усунення недоліків.
З огляду на наведене, скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 119, 121 ЦПК України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати строк на усунення недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом подачі нової заяви, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Суддя: