Справа № 761/15320/15-к
Провадження №1-кп/761/129/2017
іменем України
03 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Волинської обл.., українки, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
секретар судового засідання ОСОБА_3
за участі:
сторони обвинувачення - прокурор ОСОБА_4
сторони захисту - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_2
Так, ОСОБА_2 наприкінці грудня 2013 року при невстановлених слідством обставинах отримала у своє користування автомобіль марки “Volkswagen Passat” з номером НОМЕР_1 , який на момент отримання перебував на реєстраціних номерах Республіки Польща та перетнула на вказаному автомобілі державний кордон України. В подальшому в Україні ОСОБА_2 належним чином даний автомобіль не зареєструвала, документи на реєстрацію не отримала, а вирішила користуватись ним на підставі підроблених документів. З цією метою ОСОБА_2 почепила на автомобіль “Volkswagen Passat” з номером НОМЕР_1 державні номерні знаки України НОМЕР_2 та при невстановлених обставинах в невстановленому місці та в невстановлений слідством час отримала від невстановленої особи завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію данного автомобілі НОМЕР_3 , яким почала користуватись.
Продовжуючи свої дії по реалізації злочинного умислу, спрямованого на використання завідомо підробленого документа 27 травня 2014 року громадянка ОСОБА_2 за адресою: м.Київ, просп.Правди, 5 на прохання співробітників УДАІ ГУ МВС України в м. Києві пред?явила заздалегідь підроблене свідоцтво про реєстрацію данного транспортного засобу марки “Volkswagen Passat” з номером кeзова НОМЕР_4 .
Згідно висновку експерта №433/тдд від 19.09.2014 року свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , надане на дослідження, не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Зображення лицевої та зворотної сторони свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу нанесено за допомогою копіювально-множильної техніки, струменевим способом.
Крім цього, у подальшому уродженка Волинської області, мешканка м. Києва ОСОБА_2 , не припинила свої злочинні дії та 25 червня 2014 року отримала від невстановленої особи у своє користування автомобіль марки “Мерседес Бенс Е220” д.н. НОМЕР_5 з номером кузова НОМЕР_6 та підроблене свідоцтво про реєстрацію даного автомобіля, яким почала користуватись.
Продовжуючи свої дії по реалізації злочинного умислу, спрямованого на використання завідомо підробленого документа 26 червня 2014 року громадянка ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 на прохання співробітників УДАІ ГУ МВС України в м. Києві пред'явила заздалегідь підроблене свідоцтво НОМЕР_7 про реєстрацію даного транспортного засобу марки Мерседес Бенс Е220” з номером кузова НОМЕР_6 .
Згідно висновку експерта №310/тдд від 14.07.2014 року бланк наданого на дослідження свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Зображення лицевої та зворотної сторони свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 нанесено за допомогою копіювально-множильної техніки, струменевим способом.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_2 допитана у суді, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та надала показання, що на початку 2014 року, вона вирішила придбати автомобіль. Її знайомий ОСОБА_6 , сказав, що може їй допомогти, пригнавши автомобіль із-за кордону. Вони поїхали вОСОБА_7 . По дорозі туди за кермом був він, назад вела автомобіль вона і її записали в техпаспорт як співвласника автомобіля. Кожні 5-10 днів їй було потрібно перетинати кордон. Згодом ОСОБА_6 сказав, що має знайомого, якого також звали ОСОБА_6 , який може допогти із ромитненням транспортного засобу. Його вона ніколи не бачила. Спілкувалась з ним по телефону. На електронний адрес вона вислала йому свої дані та дані на автомобіль. Він її запевнив, що все буде добре. Автомобіль був пригнаний із ОСОБА_8 . ОСОБА_6 сказав, що буде оформляти документи у ОСОБА_9 . Вона йому передала грошові кошти у розмірі 2800 доларів. Вона не планувала розмитнювати автомобіль, її влаштовував варіант із
перетином кордону. Щодо підробки техпаспорту вона нічого не знає.В техпаспорті співпадав номер із номером кузову.
Щодо автомобіля “Мерседес” то біля її дому є стоянка. Її попросив її знайомий, щоб він залишав на ній свій автомобіль марки “Мерседес”. Вона не заперечувала. Одного разу вона запізнювалась на роботу і запитала у нього, чи можна взяти його машину. Він не заперечував і сказав де знаходяться документи. Його звати ОСОБА_10 . В травні затримали “Фольксваген”, а у червні “Мерседес”. Документи були у машині, а ключі він залишив їй. Після затримання вона до нього зверталась, він казав що все нормально і такого не може бути. Техпаспорти на автомобілі були оформленні не на неї і ОСОБА_11 вона користувалась тільки один раз коли її було затримано.
ОСОБА_6 який мав допогти із оформленням автомобіля сказав, що відповідальність за розмитнення автомобіля він бере на себе. Зазначає, що не знала скільки коштує розмитнення автомобіля. ОСОБА_6 сказав, що в сумі 2800 доларів входять всі необхідні процедури для розмитнення авто. Він її запевняв, що жодних проблем не буде.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_12 надав показання, що 26.06.2014 року автомобіль «Мерседес» був мною зупинений. Підозру викликало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Є знаки, які не можна підробити на принтері. Як на нього були явні ознаки підробки. Він не пам'ятає чи обвинувачена нервувала в момент затримання. Вона говорила, що придбала автомобіль у знайомого. Не знає чи може пересічна людина оприділити підробку документа.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_13 надав показання, що під час затримки обвинувачеої, він перевіряв через базу її документи і база показала, що не збігається номер кузову. Вона надала реєстраційний документ на транспортний засіб та посвідчення водія. Не пам'ятає, що вони робили з тими документами, мабуть вилучили. Маркус говорила, що нічого не знає про підробку. Наскільки він пам'ятає то в нього не викликало підозру свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Допитаний у суді експерт ОСОБА_14 надав показання, що він пам'ятає дану експертизу, необхідно було встановити розбіжності у документів, які було надано. Ним було встановлено певні розбіжності. Вони були встановлені в процесі дослідження. Для нього вказані ознаки невідповідності були явними. Ці ознаки було видно. Пересічна особа не експерт, не може побачити підробку. Якщо кольорова гама не відповідає, то це можливо встановити.
Допитаний у суді експерт ОСОБА_15 надав показання, що для того, щоб встановити, чи були ознаки підробки необхідно було провести порівняльне дослідження. Не знає чи може людина без спеціальних знань встановити підробку. Все залежить від людини.
На підтвердження події злочину та вини ОСОБА_2 у його вчиненні прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні документи, а саме: лист-відповідь від Мінітерства доходів і зборів України “Про надання інформації щодо перетину державного кордону України автомобілем” від 03.06.14 №59/11639 з додатками; лист-відповідь з Державної фіскальної служби “Про надання інформації” від 12.09.14 №59/20532 з додатком; постанова про призначення трасо логічної експертизи автомобіля від 27.06.2014 року; супровідний лист про направлення висновку експерта від 21.07.2014 року; довідка про витрати на проведення комплексного дослідження транспортного засобу; висновок експерта від 18.07.2014 №8/1/3-71; супровідний лист про проведення експертизи документів; постанова про призначення технічної експертизи документів від 06.05.2014 року; супровідний лист про направлення висновку експерта; довідка про витрати на проведення технічної експертизи від 14.07.2014 року; висновок експерта від 14.07.2014 року ; 310/тдд; оригінали свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; постанова про визнання предмету речовим доказом від 13.08.2014 року; постанова про визнання предмету речовим доказом від 15.10.2014 року; лист-запит від ст.. слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС в м. Києві ОСОБА_16 до начальника УДАІ ГУ МВС України в м. Києві; лист-відповідь начальника управління М,М,Макаренка від 10.06.2014 року з додатком; постанова про визнання предмету речовим доказом від 29.05.2014 року; супровідний про призначення експертизи від 29.05.2014 року №59/10994; постанова про призначення криміналістичної експертизи від 28 травня 2014 року; супровідний лист про направлення висновку експерта від 30.05.2014 року №8/2986; довідка про витрати на проведення експертизи; висновок експерта від 30.05.2014 року №8/1-1-61; лист про призначення експертизи від 12.09.2014 року; постанова про призначення технічної експертизи документів від 12.09.2014 року; супровідний лист про направлення висновку експерта від 22.09.2014 року; довідка про витрати на проведення технічної експертизи документів від 19.09.2014 року; висновок експерта від 19.09.2014 року №433/тдд та характеризуючи документи.
З боку захисту на підтвердження невинуватості ОСОБА_2 , були надані наступні докази, а саме: адвокатський запит до Тернопільського МВ Управління МВС України в Тернопільській області; відповідь на запит від 01.12.2015 №1328; висновок про результати розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 , від 09.08.2014 року о/у ВКР Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області; лист відповідь ОСОБА_2 , від Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області; протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.07.2014 року та характеризуючи документи.
Суд, допитавши обвинувачену, заслухавши показання свідків, експертів, дослідивши надані сторонами документи, оцінивши їх у сукупності дійшов до наступних висновків.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що надані сторонами документи є належними доказами оскільки відповідають вимогам КПК України.
Аналізуючи та оцінюючи у сукупності докази та показання надані сторонами, свідками кримінального провадження, суд приходить до відповідного висновку. Так, в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_2 , отримала від невстановлених осіб завідомо підроблені свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_7 та почала ними користуватися і пред'явила їх співробітникам УДАІ при її зупинці на вказаних в обвинувальному висновку автомобілях. Факт підроблення даних документів підтверджується письмовими доказами наданими прокурором та сторонами не заперечується, а тому дані обставини доказуванню не підлягають. Однак, як видно з показань обвинуваченої ОСОБА_2 вона не знала, що дані документи є підробними. З показань свідків інспекторів ДАІ та експертів допитаних у судовому засіданні вбачається, що для пересічного громадянина, встановити факт підробки документа є важкою справою. Тобто, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_2 , знала що документи якими вона користувалася і пред'являла співробітникам ДАІ є підробними, а так само що у ОСОБА_2 був умисел на використання саме підробних документів. Показання ОСОБА_2 , щодо розвитку подій з оформленням автомобіля марки “Фольксваген” та користування автомобілем марки “Мерседес” на досудовому слідстві не перевірялися та в судовому засіданні не спростовані, а отже беззаперечно стверджувати, що ОСОБА_2 , знала, що користується завідомо підробними документами та пред'являє саме підробні доументи відсутні, оскільки з усіх наданих стороною обвинувачення документів вбачається, що було встановлено на досудовому слідстві тільки те, що документи вказані в обвинувальному акті підробні, а отже у даному випадку відсутні докази суб'єктивної сторона злочину який характеризується прямим умислом.
Згідно з ч.2, 3 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
У відповідності до положень ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. Обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення.
Відповідно до Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ст.. 62 конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким ніхто не зобов'язаний доводити невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумамачаться на її користь.
Якщо сумніви у винуватості овинуваченого не були усунуті в ході судового слідства, суд, виходячи із презумпції невинуватості та необхідності тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, виносить виправдовувальний вирок.
У відповідності до ст. 373 КПК України, виправдовувальний вирок постановляється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якомц обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдовувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Речові докази по справі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_7 залишити при матеріалах справи. Інші речові докази повернути власникам та дозволити використовувати на власний розсуд.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373 КПК України, суд -
ОСОБА_2 , визнати невинуватою та виправдати за пред'явленим обвинуваченням за ч.4 ст.358 КК України.
Речові докази по справі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_7 залишити при матеріалах справи. Інші речові докази повернути власникам та дозволити використовувати на власний розсуд.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_17