Справа № 761/39486/15-ц
Провадження № 2/761/439/2017
(заочне)
22 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Макаренко І.О.
при секретарі Триндюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який ним неодноразово уточнювався, та у кінцевій редакції позову просили суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, поширену у заявах до поліції та публічних висловлюваннях в школі за місцем роботи громадянки ОСОБА_3, стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а також судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 неодноразово зверталась із заявами про вчинене кримінальне правопорушення до правоохоронних органів, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переслідують відповідача та ображають його нецензурною лайкою. Вказана інформація не відповідає дійсності, принижує честь та гідність позивачів, її поширення завдало моральну шкоду останнім та навіть призвело до їх звільнення із займаних посад двірників Школи І-ІІІ ступенів № 175 ім. В. Марченка. На підставі викладеного позивачі звернулися до суду із відповідним позовом.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені у позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_3 неодноразово зверталась із заявами про вчинені кримінальні правопорушення до правоохоронних органів з приводу образ нецензурною лайкою та переслідування з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також перебування на робочому місці, а саме Школи І-ІІІ ступенів № 175 ім. В. Марченка, у нетверезому стані, що підтверджується відповідними відмовними матеріалами по кримінальному провадженню, порушеному за заявами відповідача.
У відповідності до висновків посадових осіб Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, за результатами проведених перевірок по вказаним заявам підстав для внесення відомостей до ЄРДР не встановлено. В ході проведення перевірки за попередньо розглянутими матеріалами в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушень виявлено не було, останні повідомили, що протиправних дій відносно ОСОБА_3 не вчиняли.
Крім того, опитана ОСОБА_4 (заступник директора з господарської частини ЗОШ № 175) пояснила, що претензій до двірників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу прибирання території школи не має, від керівництва ЗОШ № 175 ім. В. Марченка скарг відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило. Разом з тим, за адресою проживання ОСОБА_3 охарактеризували посередньо, як конфліктну особу.
Заявами від 20.10.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до директора ЗОШ № 175 ім. В. Марченка ОСОБА_5 з проханням звільнити з займаної посади двірника з 01.11.2016 року за угодою сторін у зв'язку з тим, що вони не можуть працювати з прибиральницею ОСОБА_3
Згідно Наказів від 20.10.2016 року позивачів звільнено з роботи з 01.11.2016 року за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Також п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Таким чином, враховуючи, що органами досудового розслідування за результатами неодноразово проведених перевірок обставин, викладених у заявах відповідача щодо протиправних дій відповідачів, підстав для внесення відомостей до ЄРДР не виявлено, тобто порушень з боку позивачів виявлено не було, має місце поширення відносно останніх недостовірної та неправдивої інформації, що не відповідає дійсності, а також завдала їм моральної шкоди.
Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним.
Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до положень ст. 32 Конституції України кожен має право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації, що порочить його честь і гідність та членів його сім'ї.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація (ст. 201 ЦК України).
Відповідно до ст.297 ЦК, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст. 299 ЦК фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка грунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до п.19 Постанови ПВСУ №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Таким чином, суд вважає, що спірна інформація містить саме недостовірні дані, а не оціночні судження, оскільки, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо.
Отже, було поширено відносно позивачів відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають яскраво виражений негативний характер, а також принижують честь та гідність останніх, тобто порушують немайнові права позивачів, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога про визнання недостовірною такої інформації, що була поширена відповідачем у публічних висловлюваннях за місцем роботи, оскільки, доказів зазначеного, у розумінні ст.ст. 58-60 ЦПК України, позивачами не надано.
У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачі вимушені були звільнитися із заманих посад, мало місце приниження честі та гідності, а також ділової репутації останніх, суд, із врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь кожного з позивачів моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 32, 68, 124 Конституції України, ст.ст. 23, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати інформацію, поширену у заявах до правоохоронних органів громадянки ОСОБА_3, а саме що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переслідують ОСОБА_3, з метою побиття, ображають її нецензурною лайкою, а також перебувають на робочому місці у нетверезому стані, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках судові витрати у розмірі 687,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: