Справа 760/9659/13-ц
2-др-10/14
16 червня 2014 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Кошар Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним.
Рішення набрало законної сили.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в справі, посилаючись на те, що при вирішенні справи суд не вирішив питання про судові витрати (витрати на правову допомогу), які поніс відповідач в розмірі 8254 гривні 40 копійок.
У судовому засіданні заявник та її представник підтримали подану заяву та просили її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, їх неявка розгляду заяви не перешкоджає.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним (а.с. 145-147).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заявник посилається на те, що вона була відповідачем у справі та понесла витрати на правову допомогу, які має відшкодувати інша сторона - позивач у справі, якій відмовили в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
На підтвердження понесених судових витрат сторона відповідач надала суду додаток до договору від 03 вересня 2013 року про надання правової допомоги, де також зазначено про передачу та отримання коштів (а.с. 52).
Разом з тим, додаток до договору не є фінансовим документом бухгалтерської звітності та належним доказом на підтвердження оплати коштів. При розгляді справи, у відповідних стадіях судового розгляду, визначених для подачі доказів, стороною відповідача такі докази суду не надавались, тому при ухваленні рішення судом витрати на правову допомогу з позивача на користь відповідача не стягувались.
Крім того, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що такі витрати компенсуються лише за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Окремих процесуальних дій поза судовим засіданням не вчинялось, з матеріалами справи в суді, особа, яка надавала правову допомогу, не знайомилась.
Суд вважає, що наведені заявником обставини не є підставою для ухвалення додаткового рішення в справі.
З огляду на наведене, заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 220 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: