Провадження № 2а/760/82/17
В справі № 760/15498/16а
28 березня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А
за участю секретаря- Хілюк І.Л.
представника позивача- Банах І.В.
представника відповідача - Рихтік О.П.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування протоколу та зобов'язання вчинити дії, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення /контузії/, отриманого під час виконання обов'язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму відповідно до Закону України « про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того, просить визнати протиправним та скасувати пункт 29 Протоколу №67 від 19 серпня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу.
Посилається в позові на те, що проходив військову службу в Національній гвардії України і наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 вересня 1994 року №184 був виключений зі списків особового складу частини та звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України наказом Командуючого Національною гвардією України № 0161 о/с від 05 вересня 1994 року за п.»в» ст.65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу Збройних Сил України.
З 29 лютого 2016 року йому встановлена 2 група інвалідності довічно і відповідно до довідки МСЕК №1 Київського міського центру медико-соціальної експертизи від 10 березня 2016 року причиною інвалідності є поранення, контузія, травми, пов2язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
В березні 2016 року через Київський міський військовий комісаріат він звернувся до відповідача з заявою з метою отримання одноразової грошової допомоги, до якої були надані документи, необхідні для нарахування та виплати цієї допомоги.
Пунктом 29 Протоколу №67 від 19 серпня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що він проходив військову службу в Національній гвардії України, а відповідно до п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 26 грудня 2013 року, одноразова грошова допомога має виплачуватися органами Міністерства внутрішніх справ України.
Вважає таке рішення протиправним, оскільки під час проходження ним служби Національна гвардія України відповідно до закону підпорядковувалася Верховній Раді України, а безпосереднє керівництво здійснювалося командуючим, який призначався Верховною Радою України за поданням Президента України.
Крім того, Національна гвардія України була розформована в 2000 році, а особовий склад, військова техніка, озброєння, фонди та інше майно були передані до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Збройних Сил України.
Відповідно до Указу Президента України «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу військових формувань» від 17 грудня 1999 року, 24-а окрема бригада, до складу якої входили військові частини НОМЕР_2 , 2210, була передана Міністерству оборони України, а тому саме відповідач є тим органом, який зобов'язаний нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу.
Виходячи з цих обставин, вважає дії відповідача незаконними і просить задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Посилається на те, що позивач проходив військову службу в Національній гвардії України, яка була розформована після звільнення позивача з військової служби.
Національна гвардія була відновлена 12 березня 2014 року, і базою для цього стали внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України.
Головним органом управління Національної гвардії України є Головне управління Національної гвардії України.
Та таких обставин вважає, що Мінінстерство оборони України є неналежним відповідачем у справі.
Крім того, відповідно до Порядку одноразова грошова допомога військовослужбовцям, які перебувають на кадровій військовій службі виплачується за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення.
Виходячи з цього, вважає, що питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги має вирішувати Міністерство внутрішніх справ України, а тому просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з анступного.
Судом встановлено, що позивач з 04 серпня 1979 року до 07 вересня 1994 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
З 07 січня 1985 року по 13 березня 1987 року проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан.
Наказом № 184 від 12 вересня 1994 року командира віськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач включений зі списків особового складу частини та фінансового забезпечення з усіх інших видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 та звільнений з дійсної військової служби наказом Командуючого Національною гвардією України № 0161 о/с від 05 версеня 1994 року за ст.65 п.»в» / за станом здоров'я/.
З витягу з Протоколу №307 від 31 березня 2010 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Відповідно до довідки МСЕК № 0427789 від 10 берерзня 2016 року позивачу встановлена 2 група інвалідності внаслідок поранень, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії
/ а.с. 56 - 61 /
Встановлено також, що Національна гвардія України, де позивач проходив військову службу, створена відповідно до Закону України №1775-ХП від 04 листопада 1991 року « Про Національну гвардію України».
Законом України № 1363-ХІV від 11 січня 2000 року « Про розформування Національної гвардії України» Національна гвардія України була розформована.
Відповідно до ст.2 Закону особовий склад, військова техніка, озброєння, фонди та інше майно з'єднань, частин, закладів і установ Національної гвардії України передано до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Збройних Сил України без збільшення їх загальної чисельності.
Відповідно до Указу Президента України «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу військових формувань» від 17 грудня 1999 року, 24-а окрема бригада, до складу якої входили військові частини 4101, 2210, де проходив службу позивач, була передана Міністерству оборони України.
Згідно зі ст.1 постанови Кабінету Міністрів України №408 від 28 лютого 2000 року « Про деякі питання, пов"язані з розформуванням Національної гвардії»
погашення існуючої заборгованості перед особовим складом Національної гвардії та постачальниками здійснюють Міністерство внутрішніх справ - щодо з"єднань, частин, закладів і установ, переданих до складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх
справ, та Головного управління Командувача Національної гвардії, що ліквідується, а також Міністерство оборони - щодо з"єднань, частин, закладів і установ, переданих до складу Збройних Сил.
Тобто, приведеними нормативними актами встановлено, що зобов'язання перед військовослужбовцями, які проходили військову службу в Національній гвардії України, які були передані в зв'язку з її розформуванням до Міністерства оборони України, в тому числі щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», має нести саме відповідач.
Виходячи з викладеного вище, суд вважає висновки, викладені в п. 29 Протоколу №67 від 19 серпня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, такими, що суперечать вимогам закону, а тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.
Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 26 грудня 2013 року, для осіб, звільнених з військової служби, вирішення питань, пов'язаних з отриманням одноразової грошової допомоги покладено на уповноважений орган, яким є у випадку з позивачем, Київський міський військовий комісаріат.
24 березня 2016 року Київським міським військовим комісаріатом на підставі заяви позивача до Міністерства оборони України були направлені документи з висновком щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи.
Пунктом 29 Протоколу №67 від 19 серпня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 26 грудня 2013 року.
На думку Міністерства оборони України така допомога позивачу має призначатися та виплачуватися Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до п.4 ст.2 ст.16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
Згідно з п.6 вище приведеного Порядку, військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у разі встановлення інвалідності П групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Як зазначено вище, ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Міністерства оборони України були направлені всі документи, визанчені п.11 Порядку, необхідні для їх розгляду.
В свою чергу, надані документи Міністерством оборони України розглянуті по суті не були і рішення щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прийнято не було.
Звертаючись до суду, позивач просить визнати дії Міністерства оборони України протиправними та зобов'язати призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності відповідно до ст.16 Закону.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, Міністерство оборони України за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідного рішення про виплату коштів або ж про відмову у виплаті коштів не приймало, тобто фактично рішення прийнято не було.
За таких обставин належним способом захисту позивача у даному випадку має бути розгляд звернення позивача відповідно до вимог чинного законодавства України.
Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.
Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
Згідно ч. 2, 3 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд може вийти за межі вимог у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.
Виходячи з цього, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача, необхідних для поновлення порушених прав, визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене пункт 29 Протоколу №67 від 19 серпня 2016 року, оскільки воно є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Керуючись ст. ст.9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 26 грудня 2013 року, ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 29 Протоколу №67 від 19 серпня 2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 , подану з висновком Київського міського військового комісаріату 24 березня 2016 року, відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судоми частини 3 статті 160 цього кодексу, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя