Справа № 2-Н-556/07
Категорія
29 березня 2017 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,
при секретарі судового засідання Калашніковій Л.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (надалі ПАТ «Родовід Банк»), заінтересовані особи: ОСОБА_1, Дніпровський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі Дніпровський РВ ДВС м. Києва) на дії та рішення державного виконавця Маніло Іванни Іванівни, -
Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Дніпровського РВ ДВС м. Києва, в якій просить визнати незаконними дії державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Києва Маніло І.І. та скасувати винесену ним постанову від 15.12.2016 р. про повернення ПАТ «Родовід Банк», як стягувачу, виконавчого документа - судового наказу № 2-н-556/07, виданого Подільським районним судом м. Києва 01.10.2007 р., на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу. Копія даної постанови отримана банком 20.02.2017 р.
Вимоги скарги обґрунтовує тим, що 15.12.2016 р. державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Києва Маніло І.І. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 52472429 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Дане виконавче провадження було відкрито на підставі судового наказу №2-н-556/07, виданого Подільським районним судом міста Києва 01.10.2007 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу у розмірі 15 810 грн. 69 коп. Зазначена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві була отримана ПАТ «Родовід Банк» 20.02.2017 р. Скаржник вважає, що державним виконавцем неправомірно повернутий виконавчий лист, оскільки ним не в повній мірі вжито заходів по примусовому виконанню судового наказу відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Представник заявника в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та вимоги скарги задовольнити.
В судове засідання представник ВДВС Дніпровського РВ ДВС м. Києва не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі ст. 379 ч. 2 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за заявою ПАТ «Родовід Банк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу у розмірі 15 810 грн. 69 коп.
01 жовтня 2007 р. Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу у розмірі 15 810 грн. 69 коп. ( а.с. 7-8).
В силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин (в редакції закону від 02.06.2016 р. № 1404-VIII), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 вказаної статті передбачено права та обов'язки виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
З матеріалів скарги вбачається, що постановою державного виконавця по ВП № 52472429 від 15.12.2016 року повернуто виконавчий документ стягувачеві виданий на підставі судового наказу № 2-н-556/07 Подільського районного суду міста Києва від 01.10.2007 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу у розмірі 15 810 грн. 69 коп., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 10-11).
Вказана постанова отримана скаржником 20.02.2017 р.
Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що основними принципами діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов'язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Положення ч. 1 ст. 18 вказаного Закону передбачає, що державний виконавець виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Також, при виконанні судових рішень державний виконавець має право безперешкодно входити в жилі та інші приміщення боржника - фізичних осіб, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх у встановленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там знаходиться та на яке можливо звернути стягнення.
Державним виконавцем не спростовано належними та допустимими доказами доводи стягувача про те, що ним не було здійснено вказаних дій, що свідчить про неповноту здійсненних ним заходів із примусового виконання судового наказу № 2-Н-556/07.
При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача так і боржника.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві.
Зокрема, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, виконавцем не було вжито заходів щодо звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; виклику боржника з приводу виконавчого документа, що перебуває у виконавчому провадженні; накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернення до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням та інших дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що свідчить про неповноту вчинення виконавцем дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» за період з часу відкриття виконавчого провадження до часу повернення виконавчого документу стягувачу.
На спростування доводів заявника та наданих ним документів державним виконавцем не надано жодного документу або посилання на такі докази.
З врахуванням вищевикладеного, а також встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.12.2016 року ВП № 52472429 не були вчинені ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та ЗУ «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, державним виконавцем не були вжиті усі можливі заходи для примусового виконання судового наказу, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», а тому наявні всі підстави для визнання таких дій незаконними, що в свою чергу є підставою для скасування вказаної постанови.
Таким чином, скарга є заснованою на законі, доводи є обґрунтованими та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, а відтак порушене право заявника підлягає захисту.
На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 11, 18, 32, 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на день виникнення правовідносин, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 383-389 ЦПК України, суд,-
Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1, Дніпровський районний відділ Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві на дії та рішення державного виконавця Маніло Іванни Іванівни - задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконними дії держаного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Києва Маніло Іванни Іванівни при винесенні постанови по виконавчому провадженні № 52472429 від 15 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Скасувати постанову держаного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Києва Маніло Іванни Іванівни від 15 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №52472429 про примусове виконання судового наказу № 2-н-556/07, виданого Подільським районним судом міста Києва 01.10.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу у розмірі 15 810 грн. 69 коп.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набуває законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяН. М. Ларіонова