печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45779/16-а
15 лютого 2017 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя Цокол Л.І. ,
при секретарі Сторожук Є. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 роти бтальйону УПП України в м. Херсон ДПП Цой Артема Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №154461 від 06 вересня 2016 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом і просить скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ДР № 154461 від 06 вересня 2016 року та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 06 вересня 2016 року, близько о 8 год 00 хв. в м. Херсон по вул. 40 років жовтня, 11 позивач припаркував автомобіль на стоянці та пішов у магазин щоб здійснити необхідні покупки. Коли він вийшов з магазину, то пішов у напрямку свого дому, так як живе неподалік. Залишивши покупки, документи та інші предмети вдома - вийшов в двір дому, де до нього підійшли інспектори поліції і повідомили, що він пересік подвійну суцільну лінію, чим порушив правила дорожнього руху. Позивач пояснив інспекторам, що правил дорожнього руху не порушував, а тим більше не пересікав подвійної суцільної лінії.
Інспектор роти №3, батальйону УПП в м. Херсон ДПГІ, молодший лейтенант поліції Цой А.С. на пояснення позивача не відреагував і попросив пред'явити посвідчення водія.
Позивач повідомив інспектору, що документів біля себе немає, але може піднятися до себе в квартиру і надати інспектору документи, однак інспектор сказав пройти з ним до відділення поліції для з'ясування особи. Вже у відділенні поліції інспектори склали протокол про адміністративне затримання і постанову про накладення адміністративного стягнення. Копію постанови позивачу видали, а от протокол - ні. З тексту Постанови не видається за можливе зрозуміти зміст правопорушення. Відповідно до пунтку 6 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС № 1376 від 06.11.2015 року, усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Виходячи зі змісту постанови серія ДР №154461 від 06.09.2016 року неможливо з'ясувати зміст правопорушення та прізвище інспектора.
При отриманні копії Постанови позивачу роз'яснили, що притягнули його до адміністративної відповідальності за ненадання на вимогу інспектора посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та поліса.
Частина 1 ст. 126 КУпАП - передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Страхового сертифіката «Зелена карта»).
Позивач вважаю, що ознак передбачених ч.І ст.126 КУпАП в його діях не було, всі документи, які повинні бути у водія під час керування транспортним засобом, у нього були в наявності. Інспектор не вимагав у нього ніяких документів окрім посвідчення водія. Більше того, інспектором не надано жодних доказів порушення мною вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що адміністративна відповідальність, передбачена ч.І ст. 126 КУпАП настає лише у випадках, коли під час складання протоколу про порушення правил дорожнього руху або під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди у особи відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В даному випадку я не здійснював керування транспортним засобом, а інспектора наздогнали позивача , коли він вийшов із дому. Інспектором не додано до Постанови жодного доказу та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення Серія ДР №154461 від 06 вересня 2016 року - є необгрунтованим, протиправним та незаконним рішенням суб'єкта владних повноважень. У зв'язку із усім вищезазначеним, позивач вважає, що Постанову Інспектор виніс неправомірно, з грубими і численними порушеннями, а тому вважає, що Постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
В судове засідання позивач не з'явився, в позові просив адміністративну справу рогзлядати без його присутності.
Відповідач поліцейський роти№3 батальйону УПП у м. Херсон ДПП Цой А.С. направив письмові заперечення, які підтримав під час розгляду справи в режимі відеоконференції. Зокрема відповідач вважає вимоги Позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
По-перше, 06.09.2016 року Позивач здійснював патрулювання м. Херсона, за адресою м.Херсон помітив т/з під керуванням Позивача, який здійснив зупинку з юрушенням ПДР України. При перевірці документів у водія (Позивача) відсутні оули документи відповідно до п.2.1 ПДР України.
Встановивши факт вчинення адміністративних правопорушень, які передбачені ч.І ст. 126 КУпАП, Відповідачем., було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення ДР№154461 від 06.09.2016 року (далі - Постанова) та надано Позивачеві для ознайомлення, при цьому роз'яснивши його (Позивача) права як громадянина України, про що власне свідчить підпис Позивача ;а ній.
За результатами розгляду адміністративної справи до Позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 грн., шляхом винесення Постанови, яку Позивач підписав. Додатково необхідно зазначити, що під час розгляду справи та винесення постанови Позивач не заперечував скоєне правопорушення та навіть погоджувався із ним. Про це свідчать докази, а саме відео з нагрудного відео реєстратора .
Інспектором патрульної поліції за скоєні правопорушення було складено тільки одну постанову, як того вимагає ст. 36 КУпАП - якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Також перед складанням постанови інспекторам було вислухано пояснення Позивача і з'ясовано, що об'єктивних причин для зупинки з порушеннями ПДР у позивача не було. Інспекторами патрульної поліції за своїм внутрішнім переконанням бул всебічно і повно оцінено докази, як того вимагає до ст. 252 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте жодного доказу на обґрунтування своєї позиції до суду не надав.
По-друге. Виходячи зі ст. 8 ЗУ «Про Національну поліцію» - Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначен Конституцією та законами України.
У ст. 62 ЗУ «Про Національну поліцію» закріплено гарантії професійної діяльності поліцейського, а саме: Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 222 КУпАП Органи Національної поліції розглядаюті справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, від імен органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того у п.8 ч.І ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» зазначено що Поліція - у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, (далі - Інструкція) у ст. 4 розділу 1 вказано - У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, гретьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125. 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Наведені нижче статті пояснюють порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та вимоги до правильності їх складання:
Ст. 2 розділу 3 Інструкції - Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 84 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121. стаггями 121-1. 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 27, стаггями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-
. частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Ст. 10 розділу 3 Інструкції - Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дане положення статті також закріплено ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ст. 5 розділу 4 Інструкції - Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).
Ст. 6 розділу 4 Інструкції- Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.
Виходячи з вище наведеного, поліцейський не зобов'язаний надавати докази правопорушнику оскільки оцінивши їх, вже на заключному етапі провадження одразу виносить постанову про вчинення адміністративного правопорушення, про що підтверджує наступне - відповідно до ст.258 КУпАП Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а відразу поліцейським виноситься Постанова.
Згідно чинного законодавства, а саме ст.284 КУпАП встановлені види постанов, по справі про адміністративні правопорушення, одну з яких орган і посадова особа) має винести при розгляді справи, а саме: Про накладання адміністративного стягнення; Про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП; Про закриття справи.
Рішення Конституційного суду від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015 було прийнято до змін внесених 14.07.2015 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», які були направлені на істотну зміну та спрощення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху саме для поліцейських. Внесені зміни стосувались зокрема ст. 33, 222, 258. 276 КУпАП, які неодноразово викладались в постанові колегії судій апеляційного суду у попередній редакції.
Підняте Конституційним судом питання у рішенні від 26.05.2015 р., стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху «за місцем вчинення» чи «на місця вчинення», було доповнено та деталізовано у КУпАП шляхом внесення змін в липні 2015 року. Так ст. 258 було доповнено другою частиною такого змісту: Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
За змістом ст. 222 КУпАП розгляд справ за ч. 1 ч. 2 ч. 3 ст. 122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції. Ч. 4 ст. 258 вказує, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу. Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанов праві про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушен: адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посад особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопоруше: відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи імініс гративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушеї: передбаченого статтею 185-3 Кодексу, та правопорушень у сфері забезпече дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
П. 2.3 Рішення Конституційного суду від 26.05.2015 р. визначає, що перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Враховучи зміни, які були внесені до ч. 2 ст. 258 КУпАП, то такий перелік, викладений в ч1 ст. 258 КУпАП доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції національної поліції наведений в ч. 1 ст. 222 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Аналізуючи вищенаведене розгляд справи про адміністрати тавопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи відповідальності має відбуватись у скороченому провадженні. Скороч провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення -- без складання відповідного протоколу.
Виходячи з викладеного висновок стосовно розгляду справи та винесення постанови за місцем його вчинення, а саме за місцем вчинення правопорушення Позивачем за зазначеною адресою у винесеній Постанові ДР№154461 від 06.09.2016 року відносно Позивача є правомірним та відповідає вимогам чинн законодавства.
Позивач не надав жодних доказів що до підтвердження своєї правової позиції крім того в матеріалах позовної заяви взагалі відсутні докази,якими Позивач обґрунтовує свій Позов, все грунтується на суб'єктивній думці Позивача з метою уникнути відповідальності.
З огляду на вищевикладене Відповідач вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову та скасування Постанови про адміністративне правопорушення серії ДР№154461 від 06.09.2016 рі відсутні.
Під час судового розгляду було допитано в якості свідка ОСОБА_3, який здійснював 06 вересня 2016 року патрулювання з відповідачем Цой А.С. Даний свідок підтвердив обставини на які посилався в своїх запереченнях відповідач.
Згідно ст. 2КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи даний спір слід врахувати те, що постанова яка оскаржується позивачем винесена відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Під час отримання копії постанови ОСОБА_1 жодних заперечень не подав. Викладені у постанові обставини щодо порушення Правил ДР України, відповідальність за які передбачене ч1 ст. 122,ч1 ст.126 КУпАП, підтверджуються показам допитаного в суді свідка ОСОБА_3
За викладених обставин підстави для скасування постанови відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 8-11,158-163 КАС України, суд -
адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 роти бтальйону УПП України в м. Херсон ДПП Цой Артема Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №154461 від 06 вересня 2016 року, залишитибез задоволення. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя Цокол Л.І.