Справа №2-87
2009 рік
15 жовтня 2009 року Василівський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого судді Носика М.А.
при секретареві: Погрібній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, Районного комунального підприємства «Василівське бюро технічної інвентаризації», Дніпрорудненської державної нотаріальної контори Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на житловий будинок, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, Районного комунального підприємства «Василівське бюро технічної інвентаризації», Дніпрорудненської державної нотаріальної контори Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на частину будинку, суд,
21 серпня 2008 року до Василівського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4. Після його смерті залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 (далі - Житловий будинок). Крім позивача є інші спадкоємці, дружина померлого ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3, які відмовилися від спадщини. ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, однак йому було відмовлено, постільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Присадибні ділянка бід забудову була наділена рішенням тодішнього колгоспу, будинок побудовано самостійно спадкодавцем без проектно-кошторисних документів. Позивач просить визнати за ним право власності на Житловий будинок, що належав померлому ОСОБА_4.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3. У зустрічній позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4., після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді Житлового будинку. Шлюб із спадкодавцем позивачка уклала у 1966 року. Від шлюбу вони мають двох дітей - відповідачів у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Подружжя проживало у будинку батьків спадкодавця. Після смерті батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_4. перебудували будинок, підняли стелю, провели добудову, обклали цеглою, провели газове опалення, воду, каналізацію. Таким чином, вартість будинку значно збільшилася. Після смерті чоловіка, взаємини позивачки з сином ОСОБА_1 значно погіршилися, син її побив та погрожує. Позивачка просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку, постільки нерухомість є спільно нажитим майном подружжя.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, заперечує проти зустрічного позову та суду пояснив, що Житловий будинок його батько ОСОБА_4. отримав від діда, тому нерухомість не є спільно нажитим майном батька та матері. ОСОБА_2 відмовилася від спадщини після смерті свого чоловіка, тому вона не має права на будинок. Разом з тим, він, тобто ОСОБА_1, не заперечує щоб мати і надалі проживала в Житловому будинку.
Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 вважає первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. У задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 проти первісного позову не заперечує, у задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити. Вважає, що будинок повинен оформити її рідний брат ОСОБА_1 Вона відмовилася від спадщини після смерті батька, тому не претендує і на будинок.
ОСОБА_2 свій позов підтримує, доповнила його підстави, заперечує проти первісного позову та суду пояснила, що вона разом з померлим чоловіком виховала двох дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 У м. Дніпрорудне отримала квартиру, яку приватизувала та подарувала доньці ОСОБА_3 Син ОСОБА_1 також має власне житло. Вона майже все життя прожила зі своїм чоловіком у с. Орлянське у Житловому будинку, який залишився чоловіку від його батьків. Однак у 80-ті роки вони повністю перебудували будинок, газифікували, обклали цеглою, провели воду та каналізацію. Після смерті ОСОБА_4. вона дійсно написала заяву у нотаріальній конторі про відмову від спадщини на користь свого сина. Однак вважала, що до складу спадщини не входить житло, в якому вона і зараз проживає. Будинок був не оформлений, і нотаріус поясняла, що це майно не оформляється. І вона, тобто ОСОБА_2, вважала, що будинок син не буде оформляти. Однак після того, як ОСОБА_1 оформив спадщину, взаємини з ним різко погіршилися, він виганяє її з будинку, побив. Іншого житла не має і у свої 60 років, забезпечивши дітей всім необхідним, може залишитися «на вулиці», тому просить суд визнати її право власності на Ѕ частину Житлового будинку.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6. вважає необхідним задовольнити зустрічний позов. Вимоги по первісному позову є необґрунтованими.
Представники третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи у судові засідання не з'явилися. Орлянська сільська рада Василівського району Запорізької області, Районне комунальне підприємства «Василівське бюро технічної інвентаризації», Дніпрорудненська державна нотаріальна контора надали до суду заяви, про розгляд справи за відсутності їх представників, згодні із рішенням суду.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, давши оцінку їм у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає необхідним частково задовольнити первісний та зустрічний позови виходячи з наступних підстав:
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Орлянське Василівського району Запорізького року у віці 64 років помер ОСОБА_4.
Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з приватизованої земельної ділянки площею 5.14 га., майнового паю, права на вклади з відсотками в ОщадБанку та житлового будинку АДРЕСА_1.
Згідно зі ст.1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги за законом відносяться дружина померлого ОСОБА_2, донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_1
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк звернулися до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори Василівського району Запорізької області. 06 березня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадкового майна, до складу якого входять земельна ділянка, майновий пай та права на вклади з відсотками в ОщадБанку, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявами від 04 липня 2008 року відмовилися від права на прийняття спадщини.
06 березня 2009 року ОСОБА_1 отримав Свідоцтва на право на спадщину за законом, а саме, на спадкове майно, що складається з майнового паю, права на вклади з відсотками в ОщадБанку та земельної ділянки площею 5.14 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
На Житловий будинок померлий ОСОБА_4. не мав правовстановлюючих документів, тому державний нотаріус не міг та не може оформити спадкове майно. У заяві від 06 березня 2008 року позивач ОСОБА_1 не вказав, що до складу спадкового майна належить і Житловий будинок.
ОСОБА_2, яка прожила у Житловому будинку більше 30 років, приймала участь у його ремонті та перебудові, газифікації, проведенню води та каналізації, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, довідками Орлянської сільської ради №1667 від 25 червня 2009 року та №1805 від 16 липня 2009 року. Тому ОСОБА_2 вважала, що Житловий будинок не входить до складу спадкового майна після смерті чоловіка.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає необхідним визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Житловий будинок у розмірі Ѕ частини кожному.
У іншій частині первісного та зустрічного позовів у задоволенні відмовити.
Суд частково відмовляє у задоволенні зустрічного позову виходячи із підстави, яка також була вказана позивачкою, що Житловий будинок є спільно нажитим майном подружжя ОСОБА_4. та ОСОБА_2, постільки згідно Довідки виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області №294 від 25 червня 1987 року, власником Житлового будинку була ОСОБА_9, яка прописана та постійно проживала у будинку з 1928 року по 02 листопада 1978 року. Після її смерті на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини вступив у володіння спадковим майном ОСОБА_4. Таким чином, Житловий будинок ОСОБА_4. набув у спадщину. ОСОБА_2 не надала суду доказів, в якому розмірі збільшилася вартість будинку в результаті проведених нею разом з чоловіком ремонту та перебудови.
На підставі викладеного, керуючись ст.328 ЦК України, ст.ст.10,60,61,88,209,210,212 ЦПК України, суд,
Задовольнити частково позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
У іншій частині позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.А. Носик