Справа №-2-1366
2009 рік
03.10.2009 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Степаненко Ю.А.
При секретарі Васюковій М.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:
ТОВ «Запорізька насіннева станція» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,-
В позовній заяві позивач зазначає, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 720277, виданого Василівською державною адміністрацією 13 червня 2003 року, позивачу, як правонаступнику Запорізької обласної міжгосподарської спеціалізованої насіннєвої станції по насінництву багаторічних трав, належить житловий будинок АДРЕСА_1
11 липня 2005 року між ТОВ «Запорізька насіннєва станція», в особі директора та ОСОБА_1 було укладено договір найму даного майна.
За умовами договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці Василівської міської ради Запорізької області. На вказаній земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ.А-2, цегляний, житловою площею 62,2 кв. м., загальною площею 226,2 кв. м, а також слідуючі господарчі та побутові споруди: вбиральня -Б, душ-В, огорожа № 1, водогін № 2.
За п.п.4.2.1 п.4.2Договору наймач мав право вселити в займане ним жиле приміщення членів своєї сім'ї, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у житловому будинку, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з цього договору. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за цим договором.
Усі зазначені особи не були зареєстровані за місцем розташування об'єкту оренди.
Згідно п. 8.1 Договір було укладено терміном на три роки до « 11» липня 2008 року.
За п.8.2 Договору термін дії договору може бути змінений лише за письмовою згодою сторін. Відповідно до п.8.4 Договору не пізніше ніж за три місяці до спливу його строку наймодавець - позивач може запропонувати наймачеві - відповідачу укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк.
Згідно п. 8.5 договору наймач вважається попередженим про відмову наймодавця від укладання договору найму на новий строк, якщо письмове повідомлення про відмову було направлено за адресою: АДРЕСА_1 не пізніше трьох місяців до спливу строку дії Договору найму.
18.12.2007 року рекомендованим листом за № 10/77/07 відповідачу було направлено попередження про відмову від укладення договору на новий строк.
Дане попередження відповідач отримав 21.12.2007 року.
У строк до 11 липня 2008 року відповідач не повернув займану ним будівлю і продовжує протиправно користуватися майном по цей час, тобто після спливу строку дії договору.
Після закінчення дії договору, з метою мирного врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено лист № 10/77/05 від 15.04.2009 року.
21.04.2009 року відповідач отримав дане попередження про необхідність звільнення та підписання акту прийому-передачі.
Однак, незважаючи на прийняті зобов'язання відповідач не бажає повертати належне товариству майно, намагається уникнути відповідальності та без будь-яких правових підстав утримує у себе не належне йому житло.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування житловим будинком за адресою: будинок АДРЕСА_1, Запорізької області шляхом виселення відповідачів з будинку за даною адресою без надання іншого житлового приміщення.
В судовому засіданні представники позивача в особі Астахова Є.В. та Трохименка С.О. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просять суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. пояснили, що є чоловіком та дружиною. Вони заперечують проти позову, пояснивши, що не отримували письмове попередження від позивача за три місяці до спливу строку дії договору найму будинку, про відмову від укладення договору на новий строк, а тому вважають, що строк дії договору продовжено ще на три роки. Крім того, вони не мають іншого житла. В будинку, крім них, зареєстровані та проживають також: ОСОБА_3 -брат ОСОБА_1., ОСОБА_4 та ОСОБА_5-діти ОСОБА_2. від попередніх шлюбів та ОСОБА_3 -їх спільний син.
Відповідачі ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. в судове засідання не з*явилися, але надали заяви, в яких просять суд про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав:
як було встановлено в судовому засіданні та як видно з матеріалів справи, ТОВ «Запорізька насіннева станція» є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких є у справі;
постановою сумісного засідання адміністрації та профкому обласної станції по насінництву багатолітніх трав №1 від 20.03.1996 року, копія витягу з якої є у справі, ОСОБА_6.-батьку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3. було виділено для проживання житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2;
рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради №88 від 18.04.1996 року, копія якого є у справі, затверджено вищевказану постанову сумісного засідання адміністрації та профкому обласної станції по насінництву багатолітніх трав №1 від 20.03.1996 року;
18.04.1996 року ОСОБА_6. отримав ордер №6639 на проживання у вказаному житловому будинку, копія якого є у справі;
згодом, вказаному житловому будинку було присвоєноНОМЕР_1, що підтверджується адресними довідками, які є у справі та поясненнями сторін;
11.07.2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1. було укладено договір найму вказаного житлового будинку, копія якого є у справі, відповідно до умов якого:
- п.4.2.1.- наймач має право вселити в займане ним жиле приміщення членів своєї сім*ї;
- п.8.1.-договір укладено терміном на три роки, тобто, до 11.07.2008 року;
- п.8.2.-термін дії договору може бути змінений лише за письмовою згодою сторін. Зміни та доповнення до договору розглядаються сторонами протягом десяти календарних днів;
- п.8.4.-не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк;
-п.8.5.- наймач вважається попередженим про відмову наймодавця від укладення договору найму на новий строк, якщо письмове повідомлення про відмову було направлено за адресою:АДРЕСА_1 не пізніше трьох місяців до спливу строку дії даного договору найму;
як видно із адресних довідок, які є у справі, у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3. При чому, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є неповнолітніми;
як пояснили відповідачі, іншого житла вони не мають;
позивач зазначає, що повідомив відповідача ОСОБА_1. про відмову від укладення договору найму на новий строк належним чином, посилаючись при цьому на лист від 18.12.2007 року та поштове повідомлення, які є у справі, а відповідачі заперечують цей факт.
Відповідно до ст..47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст.318 ЦК України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин.
Згідно ст.319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.760 ЦК України,предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ст.761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі.
Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до таких висновків:
- позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та має право на свій розсуд розпоряджатися належним йому майном;
- позивач розпорядився належним йому житловим будинком, передавши його за договором найму, посвідченому нотаріально, Кірпіченку Є.Ф.;
- сторони договору на час його укладення були згодні з усіма його умовами;
- у зазначеному будинку, крім ОСОБА_1., зареєстровані та проживають члени його сім*ї, які також є відповідачами у справі;
- позивач, хоча і є власником житлового будинку, але повинен дотримуватися умов договору найму і не має право вимагати виселення з будинку наймача та членів його родини, безпідставно;
- договором передбачений порядок відмови наймодавця від укладення договору на новий строк (п.8.4), якого чітко повинен дотримуватися наймодавець;
- суд вважає, що в даному випадку, позивач не надав суду докази на підтвердження належного повідомлення наймача про свою відмову від укладення договору на новий строк. Поштове повідомлення, яке є у справі, не є належним доказом вчасного вручення наймачеві листа від 18.12.2007 року, на який посилається позивач, оскільки воно має підчистки, вручено «Кірпіченко», але кому саме, не відомо, має печатку поштового відділення від 12.08.2008 року.
Зазначені обставини не дають суду підстави для задоволення позову та позбавлення права відповідачів, серед яких є, у тому числі, неповнолітні діти, на житло.
Таким чином, позивач не дотримався п.8.4., 8.5. Договору, наймач не звільнив помешкання, а тому договір найму вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 29, 316-319, 321, 325, 379, 380, 383,386,391, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 615, 617, 626, 628, 629, 631, 638, 651, 759-786 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року зі змінами "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.10, 11, 57,58, 59, 60, 64, 76,88, 169,208, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України, -
В задоволенні позову-відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької бласті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського
Районного суду Ю.А. Степаненко