Справа № 522/5890/15-а
Провадження №2-а/522/804/17
04 квітня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Кравчук Т.С.,
при секретарі - Антонецькому С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання рішення незаконним та скасування, -
23.03.2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі по тексту - виконком) про визнання рішення незаконним та скасування, посилаючись на те, що 30.10.2014 року виконком прийняв рішення №288 Про затвердження проекту благоустрою території пляжу «Ланжерон» (далі по тексту - рішення виконкому), яким визначив, що ТОВ «Нерум» виступить інвестором робіт з благоустрою з метою покращення якості архітектурного середовища міста та затвердив проект благоустрою території пляжу «Ланжерон», проте, на думку позивачів, зазначене рішення є незаконним й прийняте відповідачем, який не має повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали і просять суд рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №288 від 30.10.2014 року визнати незаконним та скасувати. Позивачі мотивують позовні вимоги тим, що визначене в рішенні виконкому, що було прийнято на підставі п.7 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», покращення архітектурного середовища не входить до поняття благоустрою та не відноситься до повноважень відповідача у сфері благоустрою, так як відповідно до Правил благоустрою міста Одеси, затверджених рішенням сесії ОМР №1631-VI від 23.12.2011 року та ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Позивачі стверджують, що відповідач всупереч вимогам вказаних в оскаржуваному рішенні нормативних актів не вказав істотні умови договору з інвестором, які визначаються ст.626 ЦК України та умовами попередніх договорів згідно ст..635 ЦК України, й при цьому лист від 06.10.2014 року ТОВ «Нерум», який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не містить жодних умов та волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору. Крім того, відповідно до положень ст..ст.1,4,9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» виконавчий комітет не мав права втручатися у договірні відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, а мав діяти лише на підставі попереднього договору.
Окрім цього позивачі зазначають, що рішення виконкому ухвалено з перевищенням повноважень, так як згідно ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів належить до повноважень міської ради. Крім того, позивачі вважають, що оскільки земельна ділянка, щодо якої передбачений комплекс робіт і заходів з благоустрою, є власністю територіальної громади міста Одеси, то в силу п.10.18.6 Правил благоустрою міста Одеси роботи по благоустрою повинні здійснюватися КП «Міські дороги», а з урахуванням того, що земельна ділянка на пляжі «Ланжерон» не була відведена для цих цілей, то здійснення робіт з благоустрою мають ознаки самочинного будівництва.
Представник відповідача виклав свої доводи в письмових запереченнях та в письмових й усних поясненнях, просить відмовити у позові, вважає його безпідставним та необґрунтованим, так як оскаржуване рішення виконкому відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте в межах повноважень виконавчого комітету, й при цьому не зачіпає законні права та інтереси позивачів.
Ухвалою суду від 09.07.2015 року суд залучив до участі у справі у якості третьої особи Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, представник якого у судові засідання не з'являвся.
Вислухавши пояснення позивачів, їх представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.10.2014 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №288 «Про затвердження проектів благоустрою території пляжу «Ланжерон», яким у відповідності з п.7 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», враховуючи пропозицію ТОВ «Нерум» виступити інвестором робіт по благоустрою, з метою покращення якості архітектурного середовища міста, вирішено затвердити проект благоустрою території пляжу «Ланжерон».
Відповідно до п.7 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Крім того, згідно статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», що визначає повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:
1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях;
3) організація місць відпочинку для населення;
4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо;
6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;
7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території;
8) визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень;
9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою;
11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища;
12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;
13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку";
14) видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Крім того, відповідно до положень ст.1 до Закону України «Про архітектурну діяльність» до об'єктів архітектурної діяльності належать, зокрема: об'єкти благоустрою, а згідно до положень ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів належать, зокрема: пляжі; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
При цьому відповідно до вимог ст.53 Закону України «Про місцеве самоврядування» основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання, а відповідно до п.1.6. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради №1631 від 23.12.2011 року (з наступними змінами та доповненнями) виконання цих правил здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень виконавчого комітету Одеської міської ради та розпоряджень міського голови.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачами рішення виконкому №288 від 30.10.2014 року «Про затвердження проектів благоустрою території пляжу «Ланжерон» прийняте в межах повноважень виконавчого комітету та відповідає вимогам чинного законодавства.
Окрім того, суд виходить з наступного
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням п. 1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші порушення прав чи свобод.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачі не є учасниками вказаних правовідносин у публічно-правовій сфері, відповідач щодо позивачів не здійснював жодних управлінських функцій. Натомість, публічно-правові відносини у зв'язку з прийняттям оскарженого рішення виникли між суб'єктом владних повноважень, що є відповідачем в справі, та юридичною особою ТОВ «Нерум».
Суд, в цьому контексті, бере до уваги постанову Верховного Суду України від 24.02.2015 року (справа №21-34а15), згідно з якою право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Правові акти індивідуальної дії породжують права та обов'язки тільки в тих суб'єктів, яким його адресовано. Інші особи його оскаржити не можуть.
Здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивачі мають вказувати у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.
Враховуючи вказане, при розгляді справи судом не встановлено, а позивачами не доведено, що рішеннями, дією або бездіяльністю відповідача порушуються їх права, свободи чи інтереси, а тому, суд вважає, що порушене право позивачів у межах цього спору відсутнє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третьої особи Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання рішення незаконним та скасування - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя 04.04.2017