Справа №489/5405/16-ц 05.04.2017 05042017 05.04.2017
Провадження №22-ц/784/860/17
Справа № 489/5405/16-ц Головуючий І інстанції - Кирильчук О.І.
Провадження № 22-ц/784/860/17 Доповідач - Темнікова В.І.
Категорія 55
05 квітня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Лисенка П.П., Крамаренко Т.В.,
при секретарі - Гавор В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мостобудівельний загін № 73» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, індексації заробітної плати, -
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що з 30 червня 2010р. по 24 квітня 2015р. він працював у ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» водієм. Робота була пов'язана з численними відрядженнями до інших регіонів України. Починаючи з грудня 2013 року відповідач не виплачував йому заробітну плату, посилаючись на фінансові труднощі. В результаті невиплати відповідачем заробітної плати за період з серпня 2013 р. по квітень 2015 р. утворилася заборгованість в сумі 20 007,25 грн. Крім того, за відрядження відповідач повинен був сплатити йому добові, а також компенсацію проїзду. Проте такі виплати йому не були здійснені відповідачем своєчасно, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача по коштам на відрядження за періоди: липень 2012, грудень 2013, січень 2014, лютий 2014, квітень 2014, липень 2014 в загальній сумі 3 530,57 грн. З 24.04.2015 р. він звільнився з роботи за власним бажанням, оскільки не бажав працювати безоплатно. Відповідач при звільненні не виплатив йому заборгованість по заробітній платі та коштам на відрядження в загальній сумі 23 537,82 грн. (20007,25 + 3530,57), пославшись на відсутність коштів. Наявність даної заборгованості підтверджена судовим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2015р. у справі № 489/3506/15-ц (№2/489/1847/2015), яке набрало законної сили. На виконання зазначеного рішення суду 31.08.2016 р. на його рахунок надійшли кошти в сумі 26320 грн., в тому числі 23537,82 грн. на погашення заборгованості із заробітної плати та коштів на відрядження.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2015 р., його середньоденний заробіток з метою розрахунку відшкодування середнього заробітку на підставі ст.117 КЗпП України, становить 119,44 грн. Також, позивач посилався на те, що судовим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.02.2016р. з відповідача на його користь стягнуто відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України за період з 26.06.2015р. по 23.02.2016р. Таким чином, вважає, що відповідач має сплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за наступний період затримки розрахунку, тобто з 24.02.2016р. до дня розрахунку, тобто 31.08.2016р., не рахуючи цей день. За вказаний період кількість днів затримки складає 128 робочих днів, отже розмір середнього заробітку, який підлягає сплаті відповідачем становить: 128 х 119,44 = 15 288,32 грн.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач не виконав рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2015р. щодо зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію заробітної плати у зв'язку із зростанням цін за період затримки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 08.04.2016р. виконавче провадження було закінчено та виконавчий документ був повернутий до суду, а відповідні матеріали спрямовані до Інгульського відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області для притягнення керівника відповідача до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Тому, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь компенсацію за несвоєчасно виплачені доходи в розмірі 9971,03 грн., суму індексації в розмірі 21377,24 грн., а також в рахунок перенесених ним моральних страждань 20000 грн.
В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги і остаточно з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ТОВ «Мостобудівельний загін № 73» на його користь середній заробіток в сумі 15288,32 грн. за затримку розрахунку при звільненні; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 9971,03 грн.; індексацію заробітної плати в сумі 21377,24 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Мостобудівельний загін №73» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 24 лютого 2016 року по 30 серпня 2016 року в сумі 15288,32 грн., яка визначена судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів; індексацію заробітної плати в сумі 934,49 грн., яка визначена судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Крім того, з ТОВ «Мостобудівельний загін №73» було стягнуто в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.
Не погодившись з зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а також індексації заробітної плати та ухвалите в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права.
Учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.
Судом було встановлено, що на підставі наказу від 24.04.2015 року №46-к позивача 24.04.2015 року було звільнено з посади водія ТОВ «Мостобудівельний загін №73». Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2015 року року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 20007 грн. 25 коп., заборгованість з витрат на відрядження в розмірі 3530 грн. 57 коп., що разом складає 23537 грн. 82 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4895 грн. 40 коп. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 2000 грн., зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати у зв'язку із зростанням цін за період затримки виплати заробітної плати та суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.02.2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача 20304,80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Постановою Інгульського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 28.09.2016 року закінчено виконавче провадження із виконання виконавчого листа №2/489/1847/2015, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду. Згідно виписки з карткового рахунку позивача від 13.09.2016 року, кошти на виконання судового рішення були перераховані відповідачем 31.08.2016 року.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що остаточний розрахунок із позивачем було проведено 31.08.2016 року, а тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.02.2016 року по 30.08.2016 року, тобто за 128 робочих днів. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Враховуючи, що розмір середньоденного заробітку позивача в сумі 119,44 грн. встановлений рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 25.06.2015 року, суд вважав, що зазначена обставина не підлягає доказуванню та на користь позивача підлягає стягненню розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2016 року по 30.08.2016 року в сумі 15288,32 грн.(119,44 грн.х128 днів).
Даний висновок суду підтверджується матеріалами справи та відповідає вимогам закону, зазначеному в тексті рішення, і фактично не оскаржується сторонами по справі.
Стосовно іншої частини позовних вимог, суд приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги щодо стягнення компенсації за несвоєчасно виплачені доходи в розмірі 9971,03 грн. мотивовані тим, що відповідач заборгованість по заробітній платі за періоди грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року, квітень 2015 року виплатив лише 31.08.2016 року.Згідно інформації про виконавче провадження за виконавчим листом від 14.07.2015 року №2/489/1847/2015 державним виконавцем Інгульського відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження в частині зобов'язання ТОВ "Мостобудівельний загін №73" нарахувати та виплатити позивачу індексацію заробітної плати у зв'язку із зростанням цін за період затримки виплати заробітної плати та суми компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати. Суд врахував, що Верховний Суд України в ухвалі від 11.02.2009 року по справі №6-23275св08 зазначив, що наслідком вирішення трудового спору щодо оплати праці не може бути зобов'язання роботодавця це зробити, оскільки працівник звернувся саме до суду, протевраховуючи, що право позивача на компенсацію втрати частини доходів за періоди грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року, квітень 2015 року було поновлено рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 25.06.2015 року в обраний позивачем спосіб, а саме шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію, судове рішення ним не оскаржено, тому підстави для повторного захисту порушеного права в інший спосіб відсутні і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог про стягнення суми індексаціїзаробітної плати за період з квітня 2014 року по серпень 2016 року, то суд також приймаючи рішення по справі, виходив з того, що право на виплату позивачу індексації до 25.06.2015 року було поновлено рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 25.06.2015 року в обраний ним спосіб, тому підстави для повторного захисту порушеного права в інший спосіб відсутні і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Визначаючи розмір індексації заробітної плати за інший період, суд виходив з того, що відповідно до ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка(в редакції закону до 01.01.2016 року).За змістом п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснив, що індексації підлягає також присуджена за рішенням суду сума заробітної плати у разі його несвоєчасного виконання.
Судом встановлено, що постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2015 року було встановлено строк для добровільного виконання рішення суду по справі №2/489/1847/2015 до 12.08.2015 року. Оскільки рішення було виконано лише в серпні 2016 року, індексації підлягає заробітна плата за період з серпня 2015 року по серпень 2016 року, при цьому має бути застосована величина порога індексації за серпень 2015 року(базовий місяць).Виходячи з опублікованих індексів споживчих цін, індексації підлягає заробітна плата з вересня 2015 року по серпень 2016 року. Загальна сума індексації становить 934,49 грн., яка визначена як сума індексації за кожний місяць за зазначений період заробітної плати у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення(31,69 грн.+13,37 грн.+ 41,19 грн.+50,99 грн. + 63,39 грн. + 57,88 грн. + 58,46 грн. + 60,51 грн. + 130,50 грн. + 142,40 грн.+142,27 грн.+141,84 грн. = 934,49 грн.). Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексації заробітної плати підлягають задоволенню частково, оскільки позивачем застосовано при розрахунку невірну величину приросту індексу споживчих цін.
Проте, приймаючи рішення по справі, суд не дав належної правової оцінки необхідності застосуваненя положень закону про тотожність позову та про право особи на звернення до суду у обраний нею спосіб у їх сукупності.
Так, відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Підставами позову згідно зі ст. 119 ЦПК України, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідача.
Тотожними позови вважаються, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Звертаючись до суду у травні 2015 року, позивач заявляв позов, предметом якого, як зазначено в тексті рішення Ленінського райсуду м. Миколаєва від 25.06.2015р., була матеріально-правова вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому суму індексації заработної плати у зв'язку із зростанням цін за період затримки виплати заробітної плати та про зобов'язання нарахувати та виплатити йому суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
На відміну від даної справи, у справі, яка переглядається, предметом позову є інша матеріально-правова вимога, а саме стягнення з відповідача на користь позивача конкретно визначених ним сум індексації заработної плати у зв'язку із зростанням цін за період затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Крім того, рішення Ленінського райсуду м. Миколаєва від 25.06.2015р. не виконано, що свідчить про збереження існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, а тому повторне звернення до суду заінтересованої особи з метою вирішення по суті спору, який продовжує існувати між сторонами, не буде суперечити вимогам закону.
Саме про таке розуміння тотожності позовів йде мова в правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-79цс15.
З огляду на це, висновок суду про те, що оскільки право позивача на компенсацію втрати частини доходів за періоди грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року, квітень 2015 року та право на виплату позивачу індексації до 25.06.2015 року було поновлено рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2015 року в обраний позивачем спосіб, а саме шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити таку компенсацію та індексацію, і судове рішення ним не оскаржено, то підстави для повторного захисту порушеного права в інший спосіб відсутні і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з цих підстав, є помилковим.
Проте, приймаючи остаточне рішення по справі, колегія суддів виходить також з положень ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а також положень ст. 303 ЦПК України, яка передбачає, що в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції в установленому законом порядку.
Як убачається з системного аналізу тексту позовної заяви, розрахунку компенсації втрати частини доходів у вигляді заробітної плати та довідки про виплату заробітної плати, доданих до позовної заяви, позовні вимоги в цій частині вимог заявлені щодо компенсації саме заробітної плати за грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року та квітень 2015 року.
Крім того, як убачається з тексту рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.06.2015 року позивач був звільнений з роботи 24 квітня 2015р., тобто цей день був останнім днем роботи позивача. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що за загальним правилом виплата всіх належних сум при звільненні працівника, в тому числі і з урахуванням компенсації, якщо під час роботи відбулася затримка виплати заробітної плати більше ніж на місяць, відбувається в день його звільнення, так як у роботодавця після цього зникає обов'язок по нарахуванню будь - яких сум саме за умовами трудового договору, який закінчив свою дію, а працівник втрачає статус працівника даного підприємства.Тобто, день звільнення працівника за законом є останнім днем можливої виплати йому саме заробітної плати з усіма компенсаціями та індексаціями. У разі не невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, права працівника підлягають захисту у інший спосіб, а саме на підставі ст. 117 КЗпП України шляхом стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а не шляхом нарахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв,язку з порушенням термінів її виплати.
Таким чином компенсації підлягає заробітна плата позивача за грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року та квітень 2015 року. по квітень 2015р. ( місяць, в якому відбулося звільнення позивача).
Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», яка передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до п. 2,3,4 даного Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу
споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Таким чином, визначаючи розмір компесації, колегія суддів виходить з наступного:
невиплачена заробітна плата за грудень 2013р. становить 2005грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 71,28 (171,28-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з січня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 1429,16грн. (2005грн.х71,28:100=1429,16грн.);
невиплачена заробітна плата за січень 2014р. становить 2392грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 70,89 (170,89-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з лютого 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 1695,69грн. (2392грн.х70,89:100=1695,69грн.);
невиплачена заробітна плата за лютий 2014р. становить 2167грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 69,90 (169,90-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з березня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 1514,73грн. (2167грн.х69,90:100=1514,73грн.);
невиплачена заробітна плата за березень 2014р. становить 10грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 66,22 (166,22-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з квітня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 06,62грн. (10грн.х66,22:100=6,62грн.);
невиплачена заробітна плата за квітень 2014р. становить 2090грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 60,91 (160,91-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з травня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 1273,02грн. (2090грн.х60,91:100=1273,02грн.);
невиплачена заробітна плата за травень 2014р. становить 848грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 55,01 (155,01-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з червня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 466,48грн. (848грн.х55,01:100=466,48грн.);
невиплачена заробітна плата за червень 2014р. становить 807,82грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 53,48 (153,48-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з липня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 431,58грн. (807,82грн.х53,48:100=431,58грн.);
невиплачена заробітна плата за липень 2014р. становить 923грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 52,87 (152,87-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з серпня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 487,99грн. (923грн.х52,87:100=487,99грн.);
невиплачена заробітна плата за серпень 2014р. становить 101грн. Величина приросту індексу споживчих цін по квітень 2015р. становить 51,65 (151,65-100), при цьому індекс споживчих цін за період затримки визначений множенням індексів за період з вересня 2014р. по квітень 2015р. включно. Отже, сума компенсації становить 52,17грн. (101грн.х51,65:100=52,17грн.).
Компенсація втрати частини заробітної плати, нарахованої в квітні 2015р. у сумі 8663,43 грн. та не виплаченої в цей же місяць при звільненні позивача не нараховується.
Таким чином, загальна сума компенсаціцї втрати частини заробітної плати позивача у зв'язку з порушенням термінів її виплати в межах заявлених позовних вимог становить 7357,44грн. (1429,16грн.+ 1695,69грн.+ 1514,73грн.+ 06,62грн.+ 1273,02грн.+ 466,48грн.+ 431,58грн.+ 487,99грн.+ 52,17грн.= 7357,44грн.), яка і повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Що стосується рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення індексації заробітної плати позивача, то хоч колегія суддів і не погоджується з тим, що суми індексаціїзаробітної плати за період з квітня 2014 року по серпень 2016 року не підлягають стягненню з зазначених в тексті рішення суду підстав, проте це само по собі не призвело до прийняття неправильного рішення судом в цій частині позовних вимог, так як суд правильно з урахуванням меж заявлених позовних вимог( розрахунку суми індексації, доданому до позовної заяви, згідно якого позивач просив проіндексувати всю суму заборгованості, яка виникла станом на квітень 2015р. у розмірі 20007,25грн.) визначив період та механізм нарахування індексації заробітної плати, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", який роз'яснив, що індексації підлягає також присуджена за рішенням суду сума заробітної плати у разі його несвоєчасного виконання, у період з вересня 2015 року по серпень 2016 року.
Доводи апеляційної скарги стосовно цієї частини позовних вимог (індексації заробітної плати) не спростовують висновків суду, зроблених в рішенні суду, з урахуванням того, що індексації підлягає не вся заробітна плата, а тільки її частина у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року слід змінити, залишивши його в силі в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 24 лютого 2016 року по 30 серпня 2016 року в сумі 15288,32 грн., та індексації заробітної плати в сумі 934,49 грн., а також судового збору в дохід держави у сумі 551 грн. 20 коп. В іншій частині рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів(зарплати) у зв'язку з порушенням термінів їх виплат у розмірі 7357 грн. 44 коп.
Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року змінити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року в частині стягнення з ТОВ «Мостобудівельний загін №73» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 24 лютого 2016 року по 30 серпня 2016 року в сумі 15288,32 грн., яка визначена судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів, та індексації заробітної плати в сумі 934,49 грн., яка визначена судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів, та судового збору в дохід держави у сумі 551 грн. 20 коп. - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з ТОВ «Мостобудівельний загін №73» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат у розмірі 7357 грн. 44 коп.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.
Головуючий
Судді