Справа № 484/3837/16-ц
Провадження № 2/484/672/17
06.04.2017р.Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.
секретар судового засідання - Бикова О.П.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - Банк) звернулося позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №124 від 07.03.2008р. (далі - Договір №124) в сумі 111 996,05 грн.
Мотивуючи свої вимоги позивач вказав, що 07.03.2008р. між Банком та відповідачем укладено Договір №124, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 42 916грн. зі сплатою 15% річних строком на 84 місяця з терміном повного погашення не пізніше 06.03.2015р. на споживчі цілі.
01.11.2008р. між банком та відповідачем укладено додатковий договір №1 до Договору №124, за яким п.1.5.1.1. викладений у новій редакції та з 01.11.2008р. на залишок кредиту збільшена процентна ставка на 16% річних.
Однак, відповідач узятих на себе зобов'язань не виконував, у зв'язку з чим станом на 21.09.2016р. утворилася заборгованість на загальну суму 73238,41грн., до якої входять заборгованість за основним боргом - 34907,94грн., за процентами - 24574,51грн., та пеня - 13755,96грн. Крім того, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання на підставі ст.. 625 ЦК України відповідач також має сплатити Банку 3% річних в сумі 5136,53грн. та інфляційні витрати в розмірі 33621,11грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, вказуючи, що Договір №124 з позивачем він уклав як фізична особа - підприємець. У 2013р. він визнаний банкрутом та під час ліквідаційної процедури його майна не вистачило для погашення заборгованості за Договором №124, отже його заборгованість за договором вважається погашеною. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом..
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст.. 129 Конституції України).
Судом встановлено, що 07.03.2008р. між Банком та відповідачем (а.с. 16-18, 21, 22-27) укладено Договір №124, за умовами якого (п.п.1.1., 1.2, 1.3) банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 42916грн. зі сплатою процентів в розмірі 15% річних та комісійних винагород строком на 84 місяця з терміном остаточного погашення не пізніше 06.03.2015р. Кредит надано шляхом перерахування коштів у національній валюті з кредитного рахунку Позичальника на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення Позичальника для здійснення оплати за автомобіль CHERY AMULET A 15, 2007 року випуску, за договором купівлі продажу №ч110/2008 від 04.03.2008р., укладеним між Позичальником та продавцем транспортного засобу.
Умовами кредитного договору (п.3.3.4) визначено обов'язок відповідача здійснювати погашення кредиту та сплату нарахованих процентів рівними частинами в сумі 840 грн. до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі Кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 06.03.2015р.
Відповідно до п.5.2 Договору №124 за порушення взятих на себе зобов'язань зо Договором Позичальник зобов'язався сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,41% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п.9.1), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
07.03.2008р. між сторонами укладений договір застави майна - автомобіля CHERY AMULET A 15, 2007 року випуску.
01.11.2008р. укладений Додатковий договір №1 до Договору №124, за умовами якого з 01.11.2008р. на залишок кредиту в сумі 40712,11грн. до моменту закінчення терміну проценти нараховуються на підставі процентної ставки в розмірі 16% річних.
Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).
За правилами ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 21.09.2016р. відповідачем має перед Банком заборгованість в сумі 34 907,94грн. за основним боргом, 24 574,51грн. - за відсотками, 13 755,96 грн. - пені, 33621,11грн. - інфляційні витрати та 5136,53гн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості, всього 111996,05грн. Розрахунок відповідач не оскаржував.
В судовому засіданні відповідач стверджував, що під час укладення Договору №124він виступав як фізична особа - підприємець. Кредит він оформлював на придбання транспортного засобу для здійснення підприємницької діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів (таксі). Крім того, той факт, що гроші готівкою він не отримав, а вони були перераховані продавцю товару, свідчить що вказаний договір є комерційним. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2013р. затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_2, припинена його підприємницька діяльність. Під час ліквідаційної процедури позивач звернувся із заявою про визнання грошових вимог, в якій просив включити грошові вимоги по Договору №124до реєстру кредиторів, таким чином, на думку відповідача, позивач сам визнав, що договір укладений з ним як з фізичною особою - підприємцем. В ухвалі від 24.10.2013р. суд зазначив, що згідно п.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Відповідач стверджує, що вказане є обставиною, що встановлена Господарським судом Миколаївської області, та не підлягає доказуванню та є підставою для відмови у задоволенні позову.
Дійсно, постановою Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011р. (справа №5016/1668/2011 (5/59) фізична особа - підприємець ОСОБА_2 за його заявою визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та за його клопотанням призначений ліквідатором арбітражний керуючий ОСОБА_3
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2013р. затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 23.10.2013р. та припинена підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_2 В тексті вказаної ухвали (а.с.84) є посилання на п.6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», однак це не є обставиною справи, як зазначив відповідач.
З кредитної заявки, повідомлення про умови кредитування від 29.02.2008р., заяви індивідуального позивальника на видачу кредиту від 07.03.2008р. та Договору №124від 07.03.2008р. (а.с. 16-17, 18, 21, 22-27), вбачається, що кредит наданий відповідачу як фізичній особі. Крім того, отримавши повідомлення про можливість заявлення кредиторських вимог під час ліквідаційної процедури Банк у відповідній заяві вказав, що Договір був у кладений з відповідачем як з фізичною особою, а не з як з підприємцем (а.с.80).
Доказів того, що Договір №124 укладений відповідачем як фізичною особою-підприємцем для здійснення ним підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 не надано.
Таким чином, суд вважає доведеним, що 07.03.2008р. укладено Договір №124між Банком та відповідачем як фізичною особою, отже зобов'язання за вказаним договором виникли у ОСОБА_2 не як у фізичної особи - підприємця. Тому, твердження відповідача про відмову в задоволенні позову на підставі п.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки визнання відповідача банкрутом не позбавляє банк права звернутися за захистом свої прав у відповідності до цивільного законодавства у позовному провадженні.
В судовому засіданні відповідач також вказав, що позивач пропустив строк позовної давності, перебіг якої розпочався у 2011році з моменту визнання його банкрутом, оскільки позивачу було відомо, що він не має можливості сплачувати кредит.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.. 257, ч.1 ст. 259, 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно ч.1, 5 ст. 261, ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За правилами ч.1 ст. 253, ч.1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем добровільно 01.03.2011р. сплачені відсотки за кредитом. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011р. ОСОБА_2 визнаний банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, під час якою у 2011р. позивач звернувся із завою про визнання грошових вимог, в тому числі й за Договором. 24.10.2013р. Господарським судом Миколаївської області затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, відповідно до яких частково задоволені вимоги Банка. Зобов'язано приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_4 перерахувати з депозитного рахунку грошові кошти кредиторам та ліквідатору банкрута. На виконання вказаної ухвали 19.02.2014р. на рахунок позивача були перераховані 2244,39грн. в рахунок погашення простроченого боргу відповідача за Договором та 2926,41грн. в рахунок погашення прострочених відсотків за Договором. До зарахування коштів Банк розраховував на погашення заборгованості по Договору №124, який було укладено з фізичною особою. Тобто перебіг строку позовної давності розпочався у 2014р. та позивач звернувся з позовом в межах строку звернення до суду.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, однак вказана правова позиція стосується зміни строку виконання зобов'язання, що зумовлює перебіг позовної давності, у разі пред'явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом із зазначенням кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту кінцевого строку виконання.
ОСОБА_3 до початку ліквідаційної процедури не скористався правом, наданим йому ч.2 ст. 1050 ЦК України, та не звертався до ОСОБА_2 із вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та не вказував строк такого дострокового повернення богу, отже вказана правова позиція не може бути застосована судом до відносин, які склались між сторонами.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Під час укладання Договору (п.7.7) сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобов'язань позивальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1679,94грн. та витрати позивача, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 420грн.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215, 216 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління (р/р 37390461032322 МФО 326461 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за кредитним договором №124 від 07.03.2008р. станом на 21.09.2016р. в розмірі 111996,05 грн., до якої входять заборгованість в сумі 34 907,94грн. за основним боргом, 24 574,51грн. - за відсотками, 13 755,96 грн. - пені, 33621,11грн. - інфляційні витрати та 5136,53гн. - 3% річних від прострочених сум заборгованості та судові витрати в розмірі 2099,94грн., всього 114 095 (сто чотирнадцять тисяч дев'яносто п'ять)грн.. 99 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.