Справа № 2-3632/09
26 жовтня 2009 року Бердянський міськрайонний суду Запорізької області
у складі: головуючого судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І,
з участю прокурора Слинько І.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Панченко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Запоріжжя” про визнання цивільно-правових договорів про виконання робіт недійсними, про поновлення на роботі,
Бердянський міжрайонний прокурор у квітні 2009 року звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ „ВК Запоріжжя”, який уточнив у жовтні 2009 року в частині зазначення нового прізвища позивача, яке після реєстрації шлюбу 18.10.2008 року стало Бондар, та в якому просив поновити строки звернення до суду, визнати договори на виконання послуг №490 від 03.12.2007 року та №121 від 23.06.2008 року, укладені між ТОВ „ВК Запоріжжя” та ОСОБА_1, недійсними, зобов'язати ТОВ „ВК Запоріжжя” поновити на роботі ОСОБА_1 з 03.12.2007 року шляхом укладення трудового договору і внесення запису до трудової книжки відповідно до вимог Кодексу Законів про працю України та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. В позові зазначав, що проведеною прокуратурою перевіркою за заявою ОСОБА_1 було встановлено, що посадовими особами ТОВ „ВК Запоріжжя в особі керуючої супермаркетом „Велика кишеня” ” у грудні 2007 року до роботи в якості продавця було допущено ОСОБА_1 При цьому остання виконала всі необхідні та передбачені законодавством дії для укладення трудового договору, а саме: подала заяву про прийом на роботу, передала належну їй трудову книжку, пройшла медичний огляд, інструктаж з техніки безпеки та охорони праці, а також виконувала правила внутрішнього трудового розпорядку, тобто між нею та підприємством виникли трудові відносини. Всупереч цьому посадовими особами ТОВ „ВК Запоріжжя” у грудні 2007 року з ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір на виконання робіт (надання послуг) строком до 30.06.2008 року з наступним укладенням договору №121 строком дії до 30.11.2008 року, після чого ОСОБА_1, яка перебувала на той час в стані вагітності, була звільнена. Укладення цивільно-правових договорів про надання послуг з працівником, який виконує трудові обов'язки, не відповідає вимогам КЗпП України і має іншу правову природу. З метою ухилення від передбачених трудовим законодавством та умовами трудового договору зобов'язань перед фізичними особами та державою, посадовими особами ТОВ „ВК Запоріжжя” було укладено з ОСОБА_1 договір, який суперечить вимогам трудового законодавства і порушує гарантовані Конституцією України права громадянина на працю та соціальний захист. В даному випадку цивільно-правові договори суперечать вимогам глави 63 ЦК України, оскільки фактично регулювали відносини не у сфері надання послуг, а трудові правовідносини, що повинно регулюватися нормами трудового законодавства. За результатами проведеної перевірки Бердянською міжрайонною прокуратурою відповідно до ст.22 Закону України „Про прокуратуру” керуючому магазином „Велика кишеня” внесено припис про усунення порушень, який не було виконано, а вимогу про надання документів проігноровано. Надане прокуратурою Запорізької області доручення територіальній інспекції праці у Запорізькій області на проведення перевірки в ТОВ „ВК Запоріжжя” також не було виконане у зв'язку з не допуском посадових осіб інспекції до проведення перевірки. Тому Бердянська міжрайонна прокуратура на підставі ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” змушена звернутися до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1
У судовому засіданні представник Бердянської міжрайонної прокуратури помічник прокурора Слинько І.В. підтримав позов повністю, просив його задовольнити, оголосивши позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 підтримала позов повністю, пояснила, що писала заяву про прийняття її на роботу , проте на чиє ім'я, не пам'ятає. Принесла трудову книжку, їй обіцяли, що внесуть записи до трудової книжки, проте так і не працевлаштували. За час роботи вона отримувала 5 грн., працювала по 13 годин згідно графіку - тиждень через тиждень. Кошти отримувала через касу, проте чи була це відомість на отримання заробітної плати, чи якийсь інший документ, сказати точно не може.
Представник відповідача за довіреністю Панченко Ю.В. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що з ОСОБА_1 , тоді ще ОСОБА_1, у грудні 2007 року було укладено цивільно-правовий договір строком дії з 03.12.2007 року по 30.06.2008 року, відповідно до якого вона зобов'язувалася виконувати для замовника роботу з передпродажної підготовки товарів. Потім було укладено другий договір про виконання робіт зі строком дії до 30.11.2008 року. Тому позивач не була звільнена з роботи, оскільки з нею не було укладено трудового договору. У неї просто закінчився строк дії цивільно-правового договору, а тому вона не може бути поновлена на роботі. Вона не отримувала заробітну плату, їй проводилася оплата виконаної роботи згідно додатку до договору - 5,08 грн. за один час роботи у вигляді грошової винагороди. Представник відповідача заперечувала, що позивач подавала свою трудову книжку, як і заяву про прийняття на роботу.
Заслухавши прокурора, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так судом встановлено, що між ТОВ „ВК Запоріжжя” в особі керуючої магазином Свірід Н.В., як замовником, та ОСОБА_1, як виконавцем, 03.12.2007 року було укладено договір про виконання робіт (надання послуг) №490 строком дії до 30.06.2008 року , відповідно до якого виконавець зобов'язувалася виконувати для замовника роботу з передпродажної підготовки товарів, а замовник зобов'язувався оплатити виконану роботу. Вартість робіт за даним договором визначалася в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, що підтверджується копією цього договору та додатку №1 до нього.
До закінчення строку дії цього договору 23.06.2008 року між ТОВ „ВК Запоріжжя” та ОСОБА_1 було укладено аналогічний договір №121 про виконання робіт (надання послуг) з додатком до нього №1 зі строком дії до 30.11.2008 року, по закінченні якого позивача повідомили, щоб вона більше не виходила для виконання робіт.
Бердянський міжрайонний прокурор в обґрунтування недійсності цих договорів в своєму позові посилається на те, що фактично між підприємством ТОВ „ВК Запоріжжя” та ОСОБА_1 виникли трудові правовідносини, оскільки остання писала заяву про прийняття її на роботу, здавала свою трудову та санітарні книжки, проходила медогляд та інструктаж з техніки безпеки та охорони праці. При цьому посилається на ст.215 ЦК України та зазначає, що ці договори суперечать главі 63 Цивільного кодексу України, оскільки фактично врегулювали відносини не в сфері надання послуг, а трудові правовідносини, які повинні регулюватися нормами трудового законодавства.
Проте суд не може погодитися з такими висновками прокурора.
Відповідно до ч.1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.
Судом встановлено, що за договорами № 490 від 03.12.2007 року та №121 від 23.06.2008 року ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_1) як виконавець зобов'язувалася виконати для замовника - ТОВ „ВК Запоріжжя” роботу з передпродажної підготовки товарів, а замовник зобов'язувався оплатити цю роботу у вигляді грошової винагороди, зазначену в додатку №1, яким встановлена вартість робіт за одну годину в розмірі 5,08 грн. Дані обставини були встановлені в ході розгляду справи і ніким із учасників процесу не спростовувалися.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини та надані сторонами докази, суд не вбачає підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними, оскільки вони укладені відповідно до вимог ст.ст. 837, 840, 843, 853 ЦК України, підписані сторонами, чим підтверджене їх вільне волевиявлення та згода щодо всіх суттєвих умов договору. Цивільний кодекс України не містить жодних обмежень щодо видів виконання певної роботи за договорами підряду.
Крім цього, суд вважає, що в ході розгляду справи не було встановлено факту трудової діяльності ОСОБА_1 в ТОВ „ВК Запоріжжя”: вона не була прийнята на роботу згідно трудового договору, наказу про прийняття її на роботу по підприємству не видавалося, записи до трудової книжки про прийняття її на роботу та про звільнення не вносилися. А тому до правовідносин, що виникли між ТОВ „ВК Запоріжжя” та ОСОБА_1, не можна застосовувати норми Кодексу Законів про працю України, оскільки вони регулюються нормами цивільного законодавства, а отже посилання прокурора на ст.ст. 3, 21 , 24 КЗпП України, які визначають поняття трудового договору та порядку його укладення, на думку суду, є безпідставними.
Обґрунтування позивачем недійсності цих договорів тим, що вони суперечать главі 63 ЦК України, яка регулює укладення договору про надання послуг, а також тим, що вони фактично регулюють трудові відносини, а не цивільно-правові, є такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги, бо суперечать фактичним обставинам справи, оскільки встановлено, що між ТОВ „ВК Запоріжжя та ОСОБА_1 були укладені договори на виконання певної роботи, що є договорами підряду, а тому вони не можуть регулювати трудові відносини. За цих обставин посилання прокурора на ч.1 ст..215 та ч.1 ст.203 ЦК України є необґрунтованими, оскільки оскаржувані ним договори укладені відповідно до положень Цивільного кодексу України, що регулюють укладення договору підряду.
А тому немає підстав для поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки фактично ОСОБА_1 не працювала за трудовим договором, а крім цього, поновлення на роботі шляхом укладення трудового договору та внесення запису до трудової книжки взагалі не передбачено нормами Кодексу Законів про працю України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ „ВК Запоріжжя” про визнання договорів на виконання послуг та про поновлення на роботі є безпідставними, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10, 11, 58-60, 62-64, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 837, 840, 843, 853 ЦК України, суд
У задоволенні позову Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Запоріжжя” про визнання цивільно-правових договорів про виконання робіт недійсними, про поновлення на роботі відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Бердянського
міськрайонного суду З.П.Пустовіт