Справа № 2-3489/09
Іменем України
05 жовтня 2009 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі - головуючого - судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І.,
з участю позивача ОСОБА_1., його представника адвоката ОСОБА_4., відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області про захист права власності, про виселення і зняття з реєстраційного обліку,
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3., в якому просив захистити його право власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 встановивши, що він не проживає спільно та не веде спільне господарство з відповідачами з травня 2008 року. У зв'язку з відмовою відповідачів від укладення з ним договору найма житлового приміщення в належній йому квартирі виселити їх без надання іншого житлового приміщення та зобов'язати СГІРФО Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області зняти ОСОБА_2.., ОСОБА_3. з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 В позові зазначав, що за ним у реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстрована на праві власності трикімнатна квартирАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 19.12.2003 року державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області, реєстровий №2-1171. Відповідачі-його двоюрідна сестра ОСОБА_2. та її дочка ОСОБА_3., які обидві є громадянками Росії і значаться зареєстрованими за місцем проживання постійно в РФ АДРЕСА_2 Крім цього, ОСОБА_2. має в РФ на праві приватної власності житловий будинок. Відповідачі зареєстровані в його квартирі з 13.07.2004 року. З особистих причин з травня 2008 року він припинив проживати в належній йому квартирі і до теперішнього часу змушений проживати у друзів, знайомих, а також знімати житло на умовах договору найму житлового приміщення. У зв'язку з не проживанням був знятий з реєстрації у вказаній квартирі АДРЕСА_1 з 09.12.2008 року. Оскільки йому необхідні кошти для оплати житла для нього за договорами найму, у січні 2009 року він направив відповідачам заяву з пропозицією про укладення з ним договорів найму житлового приміщення в належній йому квартирі з проектом самого договору найму, на яку в січні 2009 року отримав відповідь від ОСОБА_2., в якому вказано, що вона та її дочка не бажають оформляти з ним вказаний договір, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду з цим позовом. Вважає, що відповідачі своєю відмовою від укладення з ним договорів найму житла порушують його право власності одержувати доходи від здачі квартири в найом (оренду). Крім цього, у зв'язку із мешканням у квартирі відповідачів він не може на свій розсуд користуватися та розпоряджатися квартирою - здати її в оренду, продати, обміняти тощо, що він і бажає зробити тому, що йому важко у матеріальному відношенні оплачувати квартплату за трикімнатну квартиру та комунальні послуги, в тому числі і за проживаючих у його квартирі відповідачів. У відповідності із ст.156 ч.4 ЖК України у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишніми членами його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України. Згідно ст..162, 169 ЖК України за відсутності договору найму в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, особи, які за договором найму житлового приміщення повинні мати статус наймача, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмови - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. На підставі ст.ст. 319, 320, 391 ЦК України, ст..ст.156 ч.4, 162, 169 ЖК України просив захисти його право власності, виселити відповідачів з його квартири та зняти їх з реєстраційного обліку.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю, доповів по суті позовних вимог, додатково пояснивши, що у 2004 року за домовленістю із своєю двоюрідною сестрою ОСОБА_2. він погодився прописати її з дочкою у себе в квартирі для того, щоб ОСОБА_3. змогла закінчити школу в м. Бердянську, а потім він збирався продати квартиру та придбати собі однокімнатну і обіцяв ОСОБА_2. сплатити 1/3 частку від її вартості. Проте зробити цього не може, оскільки потенційні покупці відмовляються від купівлі квартири за наявності реєстрації в ній інших осіб, які відмовляються виписуватися. З травня 2008 року він не підтримує з відповідачами ніяких стосунків, не має спільного бюджету, не веде спільного господарства і залишив свою квартиру із-за неприязнених стосунків з відповідачами. ОСОБА_2., ОСОБА_3. приїхали з Росії у 2003 році, коли у нього хворіла мати, двоюрідна сестра надавала допомогу по догляду за хворою матір'ю, яка померла у лютому 2004 року, а зареєстрував він відповідачів у своїй квартирі вже після смерті матері, влітку 2004 року.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_4. додатково пояснила, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими. В матеріали справи надано довідку, що відповідачі є зареєстрованими в квартирі з липня 2004 року. Самі відповідачі не заперечували, що з травня 2008 року позивач не проживає в спірній квартирі. Тобто у позивача з відповідачами немає спільного бюджету, спільного господарства, таким чином, ОСОБА_2., ОСОБА_3. на даний час є колишніми членами сім'ї позивача. На пропозицію ОСОБА_1. укласти з ним договір найму житлового приміщення відповідач ОСОБА_2. відповіла письмовою відмовою. А тому на підставі ст.ст. 156 ч.4, 162,169 ЖК України відповідачі підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. У теперішньому судовому засіданні відповідачі пояснили, що вони і тепер не готові укладати договір найму житла за відсутності коштів, проживаючи таким чином в належній позивачеві квартирі без будь-яких правових підстав, порушуючи його право власності. Показаннями свідків було встановлено, що відповідачі перешкоджають ОСОБА_1. в укладенні договору найму житла з іншими фізичними особами та в укладенні договору купівлі-продажу. Наданими до позову довідками підтверджено, що відповідачі є громадянами Росії, яким чином вони ще мають паспорта і громадян України, незрозуміло, оскільки у нас немає подвійного громадянства Крім цього, у них є своє житло в Росії. А ще була продана квартира у м. Львові перед їх виїздом до Росії, що не заперечувала в судовому засіданні ОСОБА_2. Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 отримав у спадщину. Оскільки він один не в змозі утримувати трикімнатну квартиру, то хотів її продати і поділитися коштами із своїм рідним братом, який спадщину не оформляв. Вважає, що претензії відповідачів до позивача з приводу отримання 1/3 частки коштів від продажу квартири, що пояснює їх відмову знятися з реєстрації, є необґрунтованими, оскільки відсутній ще сам договір купівлі-продажу, який позивач до того ж не може укласти із-за реєстрації в квартирі інших осіб, крім продавця. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2. позов не визнала то пояснила, що перед тим, як приїхати до м. Бердянська, у них з ОСОБА_1. була усна домовленість про те, що 1/3 частку коштів, отриманих від продажу квартири, він їй сплатить, так як вона буде здійснювати догляд за його тяжко хворою матір'ю. Приїхала в Бердянськ у травні 2002 року. Спочатку вони проживали дружно, вона здійснювала догляд за його матір'ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 у 2006 році пропонував їм виписатися з квартири, але тоді, на її думку, він не виконає своєї обіцянки, і вона з дочкою залишиться на вулиці. Не заперечувала, що ОСОБА_1 не проживає в квартирі, але всі його речі залишилися на місці, проте вона його не виганяла, він пішов з особистих мотивів. Тому спільне господарство не ведеться, мабуть, з 2007 року, точно сказати не може. Не заперечувала, що ОСОБА_1 пропонував їм укласти з ним договір найму, надіславши копію договору, на що вона дала відповідь про відмову від укладення договору, так як запропонована ним сума за проживання у 1300 грн. була завелика. На даний час вона також не готова укласти такий договір за відсутності коштів. Вона є громадянкою України з 1974 року, а крім цього, також вважається і громадянкою Росії. Дійсно, будинок в АДРЕСА_2 зареєстрований на її ім'я. До від'їзду в Росії у неї ще була однокімнатна квартира у м. Львові, яку вона продала. Заперечувала проти задоволення позову, оскільки вони з дочкою виконали свої зобов'язання по догляду за матір'ю позивача, а він свої про надання коштів не виконав.
Відповідач ОСОБА_3. підтримала позицію ОСОБА_2., пояснивши, що вони з матір'ю піклувалися про хвору матір позивача, затратили свій час, а тепер ОСОБА_1 не бажає виконати своєї обіцянки, як вона зрозуміла з його розмов. Укласти з ним договір найму житла вона не має можливості, оскільки не працює і не має таких коштів.
Свідок ОСОБА_5. в судовому засіданні показала, що коли у неї виникли проблеми з житлом, ОСОБА_1 запропонував їй зняти за договором найму у нього квартиру. На початку серпня 2009 року вона, ОСОБА_1 та його друг ОСОБА_6поїхали до позивача. Коли ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2. і ОСОБА_3., що вона буде наймати у нього одну із кімнат, старша жінка почала кричати, бігати по сусідах, а менша кинулася на друга позивача і ударила по обличчю, у жінок почалася істерика. Бачачи таку картину, вона відмовилася від найму житла, оскільки в таких умовах з дітьми вона не змогла би проживати в квартирі, бо ці жінки не надавали згоду на її проживання. Наскільки вона зрозуміла, ОСОБА_1 на той момент не проживав в своїй квартирі.
Свідок ОСОБА_7. в суді пояснив, що позивач є його давній знайомий. Він запропонував йому придбати у нього квартиру, але ОСОБА_1 розповів, що у нього в квартирі проживають його родичі, яких він поселив на час навчання дочки двоюрідної сестри. Тому він спочатку рішив орендувати квартиру. Проте жильці не дали йому можливості нічого робити в квартирі і жодну з кімнат не звільнили. Сказали, що ніякого договору найму з ним підписувати не будуть. А іншого разу, коли вони з ОСОБА_1. приїхали до квартири, в дверях був уже новий замок і ОСОБА_1 не зміг їх відчинити.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав наступні показання про те, що його попросив ОСОБА_1 прийти разом з ним до його квартири. Там у нього з жінками виник спір з квартирного питання, а дівчина накинулася на нього і вдарила по обличчю, тому він пішов. Разом з ними в той день була ще дівчина, яка проходить свідком у справі, яка бажала зняти квартиру у ОСОБА_1., але не змогла цього зробити, оскільки жінки, що мешкали в квартирі, були проти цього, учинили скандал. Він зрозумів, що в цій квартирі ОСОБА_1 не може проживати із-за напружених стосунків. На даний час він мешкає в битовці на роботі в с.Осипенко, а коли приїжджає до Бердянська, то іноді ночує у нього. Він знає ОСОБА_1. приблизно 5 років, з яких , на його думку, 2-3 роки він в своїй квартирі не проживає.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори, реєстровий №2-1171, що підтверджується копією зазначеного свідоцтва, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.02.2004 року, довідкою комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради №45 від 16.03.2009р.
У липні 2004 року позивач зареєстрував у належній квартирі відповідачів-свою двоюрідну сестру ОСОБА_2. та її дочку ОСОБА_3., що підтверджується довідкою ОСББ „Январський” №17 від 24.03.20098 року.
Відповідачі не заперечували, що з травня 2008 року позивач залишив свою квартиру, а тому вони не ведуть з ним спільного господарства, не мають спільного бюджету, а стосунки стали неприязненими.
У грудні 2008 року ОСОБА_1 знявся з реєстраційного обліку місця проживання, що підтверджується копією паспорту.
В судовому засіданні було з'ясовано, що у січні 2009 року позивач направив відповідачам заяву про необхідність укладення з ним договору найму житлового приміщення в його квартирі , долучивши два екземпляра договору найму, на яку отримав лист від ОСОБА_2. про відмову від його укладення, що підтверджується копією заяви, копією договору найму житлового приміщення від 18.01.2009 року, копією листа відповідача ОСОБА_2. без дати, відправленого ОСОБА_1 згідно конверту 09.02.2009 року. Тобто, встановлено, що відповідачі відмовляються укласти з позивачем договір найму житлового приміщення, так само відмовляються і звільнити займане ними приміщення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має перед ними виконати свої зобов'язання по сплаті частини коштів від вартості квартири.
Також судом встановлено і не заперечувалося відповідачами, що відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 з 12.10.1999 року є зареєстрованими в належному на праві власності ОСОБА_2. житловому будинку АДРЕСА_2 і до теперішнього часу з реєстрації не знімалися, що підтверджується копією довідки №65 від 14.02.2007 року Хмєлєвіцької сільської адміністрації Шахунського району Нижегородської області.
Відповідно до ч.1, 2 ст.319 ч.1 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Показаннями свідків ОСОБА_5., ОСОБА_7. було підтверджено, що відповідачі перешкоджають ОСОБА_1. в розпорядженні і користуванні на свій розсуд квартирою, оскільки за їх неправомірної поведінки були зірвані угоди найму квартири та укладення договору купівлі-продажу. А крім цього, своїми відмовами від укладення договору найму житлового приміщення у належній позивачу квартирі порушують його право власності одержувати доходи від здачі квартири в найом.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст.162 ЖК України.
У статті 162 ЖК України зазначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін; плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами; строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Із змісту статті 169 ЖК України вбачається, що за відсутності договору найму в квартирі, що належить громадянинові на праві власності, особи, які за договором найму житлового приміщення повинні мати статус наймача, та особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а у разі відмовлення -підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі, як колишні члени сім'ї, перешкоджають ОСОБА_1. в розпорядженні і користуванні належною йому квартирою, а за відмови від укладення договору найму житлового приміщення, незаконно її займають, а тому суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту, а відповідачі -виселенню з займаного приміщення і зняттю з реєстраційного обліку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 62-64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 319, 320, 391 ЦК України, ст.ст. 156, 162, 169 ЖК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Захистити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, встановивши, що він не проживає спільно та не веде спільного господарства з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з травня 2008 року.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 із житлового приміщення в квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення у зв'язку з їх відмовою від укладення з ОСОБА_1 договору найму житлового приміщення.
Зобов'язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку місця проживання в АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,5 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Бердянського
міськрайонного суду: З. П.Пустовіт