Провадження № 2/760/507/17
В справі № 760/21776/16-ц
/ заочне /
31 березня 2017 року Соломянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Хілюк І.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивач- ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-і особи: ОСОБА_3, Солом'янська районна в м. Києві державна про визнання права користування жилим приміщенням, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати за ним право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Посилається в позові на те, що на підставі ордеру на житлове приміщення НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Жовтневої Районної ради 22 листопада 1974 року, його бабуся ОСОБА_3 отримала на трьох чоловік право на зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
У вказаній квартирі проживали його бабуся ОСОБА_3, прабабуся ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_5
З часу свого народження, а саме з 1981 року, він також проживав в спірній квартирі, навчався у школі та обслуговувався в поліклініці поблизу місця свого проживання.
У 1995 році разом з матір'ю переїхав проживати до свого вітчима в будинок АДРЕСА_2.
Після смерті матері у 2000 році він був виселений з будинку на підставі рішення суду.
Не маючи іншого житла він вимушений був повернутися у квартируАДРЕСА_1, де фактично мешкає з 2006 року і до цього часу.
Він за згоди бабусі неодноразово намагався зареєструватися в квартирі за місцем проживання, однак відповідачка, яка також проживає та зареєстрована у вказаній квартирі, не надає на це згоди , оскільки має намір набути одноособове право власності на квартиру.
Спірна квартира має дві кімнати, в одній з яких проживають відповідачка з сином, а в іншій він з бабусею.
Бабуся є літньою жінкою, яка потребує догляду, який здійснює він. Крім того, вона не заперечує щодо його проживання та реєстрації у вказаній квартирі, оскільки він допомагає їй по господарству, сплачує за комунальні послуги, отримує пенсію.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи сповіщалася належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставила.
Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку позивача та його представника, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Представник третьої особи просить розглядати справу в його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і
громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на
підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем-житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності-відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем-громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Встановлено, що 22 листопада 1974 року бабусі позивача ОСОБА_3 був виданий ордер на житлове приміщення НОМЕР_1 - квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з трьох осіб - вона, донька ОСОБА_5 та мати ОСОБА_4
Позивач у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 є його матір»ю.
Крім того, пояснив, що після народження в 1981 році він до 1995 року постійно проживав у вказаній квартирі.
У 1995 році разом з матір'ю переїхав проживати до свого вітчима в будинок АДРЕСА_2, а після смерті матері у 2000 році за ініціативою вітчима він був виселений з будинку.
Згідно з довідкою ф№3 на даний час у спірній квартирі зареєстровані відповідач з сином та 3-я особа.
/ а.с. 6 - 9 /
З копії паспорта позивача, виданого йому Солом»янським РВ ГУДМС України в м. Києві, вбачається, що в ньому зареєстрованим місцем проживання з 05 червня 2014 року до 25 листопада 2014 року значиться: АДРЕСА_3, де розташований Центр обліку бездомних громадян, що веде облік бездомних громадян, відновлення документів та проводить реєстрацію переважного місця знаходження.
/ а.с. 5 /
Позивач у судовому засіданні пояснив, що при отриманні паспорта у нього була відсутня реєстрація місця проживання, а тому при його видачі без його на те відома була проставлена дана адреса.
Фактичне проживання позивача в квартиріАДРЕСА_1 підтверджується актом, складеним сусідами позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, який затвердженим начальником ЖЕД №905 07 грудня 2016 року.
З наданих позивачем копій документів вбачається, що в жовтні 2015 року він звертався до Солом»янського РВ ДМС України в м. Києві, а в лютому 2014 року його бабуся до ЦОС №2 про його реєстрацію в спірній квартирі, однак йому в цьому було відмовлено в зв»язку з відсутністю та те згоди всіх реєстрованих у квартирі осіб.
/ а.с. 15 - 18 /
Відповідно до ст.65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як член сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами,наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Ст.64 цього ж кодексу передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть всі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членом сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до п.9 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року /з наступними змінами/ "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" вирішуючи спори про право користування жилими приміщеннями осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з"ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім"ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлений угодою між цими особами, наймачем та членами сім'ї, певний порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що позивач постійно з 2006 року проживає в спірній квартирі, вселився в квартиру за згоди наймача ОСОБА_3, веде з нею спільне господарство, сплачує житлово-комунальні послуги та має право на отримання її пенсії, що підтверджується її довіреностями на його ім»я від 28 березня 2016року та від 15 березня 2017 року.
Факт постійного проживання позивача в спірній квартирі з 2006 року підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_9
В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснено, що відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для відмови в визнанні права користування жилим приміщенням особі, яка вселилася в нього та проживала як член сім'ї наймача приміщення.
Крім того, відповідно до норм ст. 65 ЖК України право на жилу прощу породжує не наявність реєстрації, а фактичне постійне проживання особи на цій площі, як члена сім'ї.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність вселення та проживання відповідача в спірній квартирі та набуття ним права користування жилим приміщенням.
Суд при вирішенні спору також враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом ч.ч.1,2,3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.
Відповідачка, належно повідомлена про час розгляду справи, своїм правом не скористалася, проти вимог позивача заперечень не подала і приведені ним обставини та тривалість проживання в спірній квартирі в обгрунтування пред»явленого позову не спростувала.
За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Керуючись ст.ст.15, 16,29 ЦК України, ст.ст.64,65 ЖК України, ст.ст.3-4, 10-11,57-60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя