Справа: №22ц-1903/09 Категорія: 27
Головуючий у І-ій інстанції:Розман М.М.
Доповідач: Дроботя В.В.
20 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - Дроботі В.В.,
суддів - Панька В.Ф., Мацунича М.В.,
при секретарі - Коновчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 18 червня 2009 року, -
ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_1 позов про стягнення боргу.
Позивач зазначав, що 23 лютого 2006 року та 11 листопада 2006 року він позичив відповідачу 301 500 грн. Посилаючись на те, що відповідач у строки передбачені розписками, не повернув борг, позивач просив стягнути основну суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Рішенням суду на користь позивача стягнуто 332 250 грн. боргу за договорами позики та 1 730 грн. судових витрат.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати, надіславши справу на новий розгляд. Вказує на те, що суд вирішив справу у його відсутності, хоча він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Окрім того, суд не врахував письмові докази, які свідчать про часткове повернення ним боргу позивачу, зокрема 92 040 грн. та 26 000 доларів США.
Колегія вважає, що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та відносини.
23 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу 30 000 доларів США, а останній зобов'язався до 30 вересня 2006 року повернути вказану суму ( а.с. 64).
11 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено ще один договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу 150 000 грн., а останній зобов'язався до 01 грудня 2007 року повернути вказану суму ( а.с. 63).
У визначені договорами строки відповідач свої зобов'язання не виконав і гроші позивачу не повернув.
Встановивши вказані правовідносини суд вірно застосував до них матеріальний закон, а саме: ст. ст. 625, 1046, 1047, 1050 Цивільного кодексу України.
Згідно даних норм позичальник у випадку несвоєчасного повернення суми позики зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції.
Стягнення судом на користь позивача 151 500 грн. за договором позики від 23 лютого 2006 року та 180 750 грн. ( борг з урахуванням індексу інфляції ) за договором позики від 11 листопада 2006 року відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть.
Справа слуханням відкладалась неодноразово. Про розгляд її 18 червня 2009 року 9.30, тобто коли було ухвалено рішення, відповідач та його представник були повідомлені своєчасно ( а.с. 61).
Що стосується доводів про наявність розписок брата позивача, який отримував гроші у нібито погашення боргового зобов'язання відповідача, то вони судом перевірені. У рішення, що оскаржується, з цього приводу проаналізовані докази та зазначені підстави, з яких вони відхилені.
Колегія також вважає, що надані відповідачем розписки брата позивача ОСОБА_3, який був допитаний свідком, свідчать не про правовідносини між позивачем і відповідачем щодо позики, а про відносини за іншими зобов'язаннями та між іншими особами.
Відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 18 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області В.В. Дроботя