Справа: №22ц-1886/09 Категорія: 30
Головуючий у І-ій інстанції: Шешеня М.О.
Доповідач: Дроботя В.В.
20 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - Дроботі В.В.,
суддів - Панька В.Ф., Мацунича М.В.,
при секретарі - Коновчук Т.В.,
з участю відповідача ОСОБА_1, його
представника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Перечинського районного суду від 23 липня 2009 року, -
ОСОБА_5 пред'явив до ОСОБА_1, ОСОБА_6 позов про стягнення майнової та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що він є власником 1/6 частини житлового АДРЕСА_1. Відповідачі проживаючи у цьому будинку перешкоджають йому у реалізації права власності, у зв'язку з чим він змушений орендувати житло в с.Оноківці Ужгородського району. З 2005 року по 2009 роки він сплатив 87 395 грн. орендної плати. Окрім того, протиправними діями відповідачів, які полягають у порушенні його прав та негативних наслідках цих дій, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.
Рішенням суду з відповідачів на користь позивача стягнуто 87 395 грн. майнової, 1 000 грн. моральної шкоди та 5 921 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вказують на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд при вирішенні спору неправильно застосував матеріальний і процесуальний закон.
Колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Пред'явивши даний позов ОСОБА_5 посилався на те, що внаслідок перешкоджання відповідачами у реалізації його права власності у спірному будинку, він змушений був орендувати житло.
Задовольнивши вимоги суд першої інстанції вважав доведеним, що діями відповідачів, які перешкоджали позивачу користуватися належною йому 1/6 часткою у житловому будинку, ОСОБА_5 заподіяну матеріальну і моральну шкоду.
З такими доводами та висновками погодитись не можна.
Є доведеним, що власником ? частки даного будинку у 2004 році стала ОСОБА_4 згідно договору дарування, а власником ще ? частки будинку вона стала у 2006 році згідно договору купівлі-продажу ( справа №2-8/2008, а.с. 13-18).
Позивач був визнаний власником 1/6 частки будинку рішенням суду від 08 лютого 2007 року, яке набуло чинності 03 травня 2007 року ( справа №2-34/07 ).
Рішенням суду від 04 вересня 2008 року відчуження 1/6 частки будинку на користь ОСОБА_4 за позовом ОСОБА_5 визнано недійсним. Рішення набуло чинності 17 лютого 2009 року ( справа №2-8/2008 ).
Як пояснила представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції право власності ОСОБА_5 у територіальному органі інвентаризації до теперішнього часу не зареєстровано. Ця ж обставина стверджується інформаційною довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 19, 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, підлягає державній реєстрації, дані про таке право вносяться до Державного реєстру прав, а правоволодільцю видається свідоцтво, засвідчене печаткою.
Отже, згідно положень п.4 ч.2 ст.11 та ст.356 ЦК України право позивача у спільній частковій власності може виникнути лише з юридичного факту реєстрації права на 1/6 частку в будинку та одержання у державного реєстратора відповідного документу.
Таким чином, усі витрати, понесені позивачем, пов'язані з орендою житла, не підлягають відшкодуванню відповідачами, оскільки право власності позивача на 1/6 частку в житловому будинку, до теперішнього часу не виникло.
Відповідно до положень п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи щодо часу виникнення права власності та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Перечинського районного суду від 23 липня 2009 року скасувати і ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області В.В. Дроботя