Іменем України
23 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Куцина М. М., судді Фазикош Г. В., Власова С. О. при секретарі Медяник Л. В. за участю: позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника відповідачів адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє також в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_6, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_3, Ужгородської міської ради, де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Комунальне підприємство «ЖРЕР м. Ужгорода», про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності,
Встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_3, Ужгородської міської ради, де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Комунальне підприємство «ЖРЕР м. Ужгорода», про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, що перебуває у спільній сумісній власності.
Позов мотивують тим, що, оскільки позивачі є власниками квартири №1, а відповідачка ОСОБА_7.- власницею АДРЕСА_1, то відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», сторони є співвласниками комори у підвальному приміщенні площею 16,5 м. кв.. Це приміщення, в якому розміщені комунікації будинку, і раніше було в спільному користуванні мешканців обох квартир. Однак, відповідачі самовільно зайняли це приміщення, встановили свій замок та не дають ним користуватися позивачам, чим порушують їх право власності та користування спільним майном. Просили усунути перешкоди в користуванні підвалом шляхом зобов'язання відповідачів не чинити їм перешкод.
Позивачі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини справи та з підстав, передбачених п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду», п.41 Загальних положень Державного Комітету України по житловому комунальному господарству від 15 вересня №56 « Про порядок передачі квартир ( будинків) у власність», ст.41 Конституції України, просили у суді першої інстанції усунути перешкоди у користуванні підвальним приміщенням ( коморою), зобов'язати відповідачів не перешкоджати їм користуватися підвалом.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 квітня 2007 року у позові відмовлено.
Позивачі в апеляційній скарзі ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд. На їх думку, рішення однобічне ,судом не з'ясовані обставини справи, справу розглянуто у відсутність певних її учасників, Ужгородська міська рада не повідомлялася судом про притягнення її до участі в якості співвідповідача. Спірний підвал було переобладнано відповідачами для газифікації квартири з порушенням та без згоди позивачів.
У суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 , представник позивачів ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі.
У суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу визнали частково, просили рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Апеляційний суд, на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справ, ї їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
У справі встановлено, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 ,ОСОБА_6 та ОСОБА_6 шляхом приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження органу приватизації від 6 серпня 1993 року набули у власність квартиру №1 загальною площею 27,9 м. кв. у двохквартириному АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_7. на підставі аналогічного розпорядження від 23 лютого 1994 року стала власником квартири №2 загальною площею 74,34 м. кв. в цьому будинку, Ѕ якої 09.08,2005 року подарувала ОСОБА_3. До приватизації позивачі та ОСОБА_7 були наймачами цих же квартир. Між сторонами виник спір щодо користування підвальним приміщенням площею 16.5 м. кв., розташованим під квартирою відповідачів.
Відповідно до ст.1 ст.10 ч.2 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» , передбачається, що до будинку також належать господарські споруди і приміщення ( в т. ч. підвали); власники приватизованих квартир є також співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання будинків і зобов'язані брати участь у витратах з утримання будинку, відповідно до своєї частки в ньому.
Крім цього, відповідно до ст.19 Закону України « Про об, єднання співвласників багатоквартирного будинку», неподільне майно будинку, до якого відноситься й комунікації водопостачання та водовідведення, перебуває у спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно ( в т. ч. підвали) може перебувати у спільній частковій власності.
Матеріалами справи встановлено, що у спірному підвалі проходять комунікації водопостачання та водовідведення, які не підлягають відчуженню відповідачами, оскільки є власністю Комунального підприємства « Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода»
Таким чином, судом першої інстанції не залучено до участі у справі власників комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода», чим були обмежені не тільки їх права на технічне обстеження ,а і права позивачів по справі.
Відповідно до ст. 10 Закону України « Про архітектурну діяльність», державний архітектурно - будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно - будівельна інспекція та її територіальний орган.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні спірним підвальним приміщенням( коморою), судом першої інстанції не залучено до участі в розгляді даної справи Державну архітектурно - будівельну інспекцію та її територіальний орган
Крім цього, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що спірне приміщення знаходиться під квартирою №2, в якому влаштовано газове обладнання відповідачів, а тому і відмовив у задоволенні позову.
Зі змісту ст. 28 та ст. 30 ЦПК України виплаває, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, в тому числі відповідача, мають фізичні та юридичні особи.
За таких обставин слід визнати, що суд, не залучивши до участі у справі співвідповідача Державну архітектурно - будівельну інспекцію та її територіальний орган, виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода своїм рішенням вирішив питання про її права та обов'язки, що , відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд.
У процесі повторного розгляду справи необхідно усунути наведені вище недоліки, зокрема, слід у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, притягнути до участі у справі Державну архітектурно - будівельну інспекцію та її територіальний орган в якості співвідповідача, виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства м. Ужгорода, з'ясувати права та обов'язки сторін, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити даний спір.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
Ухвалила
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 квітня 2007 року скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: