печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13837/17-к
06 квітня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю перекладача ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кутаїсі, Грузія, громадянина Грузії, раніше не судимого, неодруженого, на утриманні котрого знаходиться малолітня дитина, працюючого керівником Благодійного фонду «На благо Одессы», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,
Прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи клопотання прокурор посилається на те, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000764 від 20.03.2016 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, а саме, що ОСОБА_5 , будучи посадовою особою консульської установи - Генеральним консулом Грузії у м. Одеса, незаконно заволодів державними коштами України на загальну суму 792 829 грн. як неправомірного відшкодування податку на додану вартість. Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, є громадянином іншої держави, то після повідомлення останньому про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому прокурор звернуся з вказаним клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання.
Підозрюваний та його захисники заперечили щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що на підозрюваного поширюється дія Консульської Конвенції між Україною і Грузією, ратифікованою 1 грудня 1998 року, Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21 березня 1964 року, Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року. Зазначили, що ОСОБА_5 користується імунітетом від судової юрисдикції держави Україна, оскільки стороною обвинувачення інкримінується ОСОБА_5 вчинення кримінального правопорушення під час виконання останнім своїх службових обов'язків. Згоду на здійснення провадження відповідно до ч. 3 ст. 6 КПК України ОСОБА_5 не надав та відсутня згода компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України. У зв'язку з цим сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання.
Крім того, захисники зазначили, що стороною обвинувачення не доведені мета застосування запобіжного заходу, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, необґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушенні, оскільки така підозра спростовується наявним імунітетом у ОСОБА_5 від притягнення його до кримінальної відповідальності, висновком судової економічної експертизи від 27 березня 2017 року № 117, відповідно до якого збитки державі внаслідок відшкодування Генеральним консулом Грузії у м. Одеса ОСОБА_5 податку на додану вартість в загальній сумі 792 829 грн., сплаченого у складі вартості товарів і послуг за період липень 2012 року - вересень 2013 року, з урахуванням даних щодо здійснення ним перетинання державного кордону України у вказаний період документально та нормативно не підтверджено.
Захисники також просили у разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про застосування запобіжного заходу, обрати особисту поруку чи інший запобіжний захід, що не пов'язаний з позбавленням волі, врахувавши при цьому сімейний стан підозрюваного, те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, стійкість соціальних зв'язків, позитивної характеристики з місця проживання, благодійних вчинків, а також те, що ОСОБА_5 не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що стверджується тим, що протягом розгляду клопотання він повідомляв слідчого суддю про залишення території України на певний час, вчасно з'являвся до судового засідання на всі виклики суду.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, його захисників, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи посадовою особою консульської установи - Генеральним консулом Грузії у м. Одеса, використовуючи своє службове становище, заволодів державними грошовими коштами в розмірі 792 829,00 грн., як неправомірне бюджетне відшкодування податку на додану вартість дипломатичним місіям, особам з числа дипломатичного персоналу та членам їх сімей у складі вартості товарів і послуг, придбаних за період липень 2012 року - вересень 2013 року, шляхом надання ОСОБА_5 до відповідних органів ( ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндохдів у Одескій області та ГУ ДКСУ в Одеській області) неправомірні відомості, а саме фіскальні чеки на придбані товари (невстановленими особами) загальною вартістю 792 829 грн., які в подальшому були відшкодовані та перераховані на розрахунковий рахунок Генерального консульства Грузії в м. Одеса, в тому числі і на картковий рахунок Генеральному консулу ОСОБА_5 , що в подальшому були зняті готівкою в терміналах в м. Одеса та м. Київ на власні цілі.
10.03.2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.
Копія клопотання та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України надавались підозрюваному 10.03.2017 року, а в перекладі на його рідну грузинську мову 13.03.2017 року.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя звертає увагу щодо можливості застосування у вказаному випадку імунітетів, передбачених Консульською Конвенцією між Україною і Грузією, ратифікованою 1 грудня 1998 року, Віденською конвенцією про дипломатичні зносини, ратифікованої 21 березня 1964 року, Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 року, а також застосування дії ч. 2 ст. 6 КПК України та ч. 4 ст. 6 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 КК України питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним імунітетом, може здійснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року консульські посадові особи та консульські службовці не підлягають юрисдикції судових та адміністративних органів держави перебування відносно дій, вчинених ними при виконанні консульських функцій.
Згідно зі ст. 53 вказаної Віденської конвенції коли функції робітника консульської установи припиняються, його привілеї та імунітети, а також привілеї та імунітети члена його сім'ї, котрий проживає разом з ним, чи його приватного домашнього робітника зазвичай припиняються в момент, коли дана особа залишає державу перебування, або за спливом розумного строку, щоб це зробити, залежно від того, який з цих моментів наступить раніше, але до цього часу вони продовжують діяти, навіть у випадку збройного конфлікту. Проте щодо дій, вчинених консульською посадовою особою або консульським службовцем при виконанні своїх функцій, імунітет від юрисдикції подовжує діяти без обмеження строком.
Відповідні положення містяться і у Консульській Конвенції між Україною і Грузією, ратифікованої 1 грудня 1998 року, Віденській конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21 березня 1964 року.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 з 01.09.2011 року призначено Генеральним консулом Грузії у м. Одесі (консульський округ - Одеська, Херсонська, Миколаївська області та Автономна Республіка Крим) та Міністерством закордонних справ України 14.10.2011, на підставі консульського патенту від 08.08.2011 та відповідно до ст. 3 Консульської конвенції між Україною і Грузією від 14.02.1997 року, ОСОБА_5 визнаний як Генеральний консул Грузії у місті Одеса. Екзекватурою, виданою Міністерством закордонних справ України, зазначено, що консульський округ, в межах якого ОСОБА_5 виконує функції Генерального консула, охоплює територію Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та Автономної Республіки Крим. При виконанні функцій Генерального консула ОСОБА_5 користується всіма імунітетами та привілеями, передбаченими згаданою Конвенцією, тобто останній став являтися службовою особою.
Відповідно до даних Посольства Грузії в Україні та Постійного Представництва Грузії при Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ № 60/12510 ОСОБА_5 22 липня 2013 року був звільнений з посади Генерального консула Грузії у м. Одесі та після цього вже не призначався на посаду Керівника Консульства.
Отже, повноваження ОСОБА_5 як Генерального консула Грузії у м. Одесі припинились після 22 липня 2013 року, після його звільнений з вказаної посади.
Разом з тим, з матеріалів клопотання вбачається, що 26.07.2013 року ОСОБА_5 здійснював виліт за межі України, тобто його консульський імунітет відповідно до ст. 53 вказаної Віденської конвенції припинився.
Враховуючи, що стороною обвинувачення інкримінується неправомірне отримання ОСОБА_5 відшкодування податку на додану вартість в період виконання ним службових обов'язків Генерального консула Грузії у м. Одесі, тобто як під час дії імунітету, так і після його припинення, після 27 липня 2013 року по вересень 2013 року, то дії ОСОБА_5 щодо отримання відшкодування податку на додану вартість за період з 27 липня 2013 року по вересень 2013 року не підпадають під дію Консульської Конвенції між Україною і Грузією, ратифікованою 1 грудня 1998 року, Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21 березня 1964 року, Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.
У зв'язку з цим, згоди ОСОБА_5 на здійснення провадження відповідно до ч. 3 ст. 6 КПК України або згоди компетентного органу держави (міжнародної організації), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та міжнародними договорами України в частині дій по відшкодуванню податку на додану вартість за період з 27 липня 2013 року по вересень 2013 року не потребує.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).
Виходячи з наявних матеріалах даних, з протоколів обшуку, огляду, тимчасового доступу до речей та документів, проведеного дослідження від 15.02.2017 року № 31/16-03/Н щодо дотримання вимог податкового законодавства працівниками Генерального консульства Грузії в м. Одесі з питань відшкодування податку на додану вартість за період 2012-213 року, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.
Тому доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є безпідставними.
Крім того, докази на вказаній стадії кримінального процесу (у тому числі висновок судової економічної експертизи від 27 березня 2017 року № 117, дослідження від 15.02.2017 року № 31/16-03/Н щодо дотримання вимог податкового законодавства працівниками Генерального консульства Грузії в м. Одесі з питань відшкодування податку на додану вартість за період 2012-213 року) на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.
Слідчий суддя також бере до уваги, що сторона захисту просила обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, тим самим погоджуючись з наявністю обґрунтованої підозри.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, наявність постійного місця роботи, майновий стан, позитивної характеристики з місця проживання, благодійних вчинків та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, такі ризики щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків прокурором під час розгляду клопотання не доведено.
Обґрунтування прокурора щодо наявності ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що пояснюється наявністю громадянства іншої держави, є порушенням ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги те, що за час розгляду клопотання ОСОБА_5 , залишав територію України, про що повідомляв завчасно слідчого суддю. Проте, на всі виклики до слідчого судді з'являвся.
Для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені в судовому засіданні слідчий суддя вважає, що підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. А відтак клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З урахуванням наведеного, доведеності прокурором обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, та не доведеності обставин, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя дійшов висновку про застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді застави, а також покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадах, якщо слідчий суддя, суд, встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого, або особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи те, що застава у зазначених межах 300 розмірів мінімальних прожиткового мінімуму, не здатна забезпечити виконання підозрюваним передбачених законом обов'язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи тяжкість злочину, розмір отриманого відшкодування податку на додану вартість, майновий та сімейний стан підозрюваного, вважаю за належне призначити заставу у розмірі 495 розмірів мінімальних прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 792 000 грн., та що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, обираючи відносно підозрюваного запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 42016000000000764 за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Покладення виконання саме таких обов'язків пояснюється належним виконанням під час розгляду клопотання ОСОБА_5 обов'язків щодо явки до судового засідання, повідомлення ним слідчого суддю про залишення території України, а також того, що його малолітня дитини проживає на території Грузії, що також пов'язується з належним виконанням підозрюваним своїх батьківських обов'язків по утриманню та вихованню малолітньої дитини.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України радник юстиції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави.
Розмір застави визначити у межах 495 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 792 000 грн. (сімсот дев'яносто дві тисячі) грн. 00 коп.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
р/р 373 110 010 028 07;
МФО (код банку) 820019;
ЗКПО 02 896 745;
ЄДРПОУ банку: 38004897;
Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.
Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні № 42016000000000764.
Покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 42016000000000764 за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строків досудового розслідування, тобто до 9 травня 2017 року включно.
У разі внесення застави підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1