печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45613/16-к
27 березня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України щодо розгляду клопотання -
16.09.2017 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність ГСУ НП України, яка полягає у не розгляді клопотання від 12.09.2016, у рамках кримінального провадження № 120160000000069.
У поданій скарзі ОСОБА_4 просить зобов'язати слідчого розглянути клопотання від 12.09.2016 в порядку ст. 220 КПК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги суб'єкт звернення зазначає, що 12.09.2016 ним подано клопотання до ГСУ НП України про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скаргу підтримали, просили задовольнити.
Слідчий ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, просив відмовити.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 12.09.2016 звернувся до ГСУ НП України з клопотанням про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 120160000000069.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
У разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання, виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У будь-якому випадку, про результати розгляду клопотання особа, яка заявила його, повідомляється.
Разом з цим, ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, у п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38. Рішення ЄСПЛ у справі «Ankerl V. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.
Крім того, у п. 134 Рішення ЄСПЛ у справі «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туречинни», п. 75 «Афанасьев проти України», п. 207 рішення у справі «Nada проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
Із змісту скарги ОСОБА_4 , вбачається, що клопотання від 12.09.2016 не було розглянуто, рішення по суті не винесено та не повідомлено заявника про результат його розгляду.
Отже, приходжу до висновку про наявність факту бездіяльності, що полягає у не виконанні положень ст. 220 КПК України, а саме не вчинення належних дій стосовно розгляду клопотань.
Аналізуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язання слідчого розглянути клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , що подане ним 12.09.2016 до ГСУ НП України, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 303, 306, 307, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
каргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України щодо розгляду клопотання - задовольнити.
Зобов'язати посадових осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у відповідності до ст..220 КПК України розглянути клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 від 12.09.2016 року, про результати розгляду повідомити адвоката ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1