ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14128/15-ц
провадження № 2/753/248/17
"21" березня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шклянки М.П.,
при секретарі - Галян Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа - Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Позивач, ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 10.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2707/0708/71-040, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 187000.00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних на строк до 10.07.2020 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором № 2707/0708/71-040, 10.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 2707/0708/71-040-Z-1, відповідно до умов якого передано в іпотеку нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 90,70 кв.м., житловою площею 46,70 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 10.07.2008 року. Вказував, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, AT «Сведбанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за кредитним договором № 2707/0708/71-040.
Позивач зазначає, що АТ «Сведбанк» належним чином виконав взяті на себе зобов'язання передбачені кредитним договором, а відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 08.07.2015 року склала 3 403 503,28 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2 760 771,86 грн.; сума заборгованості за відсотками - 440 895,99 грн.; пеня - 189 903,17 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 5 722,04 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 6 210,22 грн.
Позивач вважає, що через неналежне виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, позивач набув право для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем право власності на предмет іпотеки. Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволені позову посилаючись на Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити, а розгляд справи провести за його відсутності.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 (далі - Позичальник, Відповідач), було укладено кредитний договір № 2707/0708/71-040 (далі - Договір), згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 187000.00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних на строк до 10.07.2020 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2707/0708/71-040 від 10.07.2008 року, 10.07.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 2707/0708/71-040-Z-1, відповідно до умов якого передано в іпотеку нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1, що складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею 90,70 кв.м., житловою площею 46,70 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10.07.2008 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 215. Ринкова вартість предмета іпотеки згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єкта оцінки становить 1 596 298,00 грн.
Встановлено, що АТ «Сведбанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.
25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, AT «Сведбанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за кредитним договором № 2707/0708/71-040.
В свою чергу ОСОБА_2, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а тому станом на станом на 08.07.2015 року склала 3 403 503,28 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2 760 771,86 грн.; сума заборгованості за відсотками - 440 895,99 грн.; пеня - 189 903,17 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 5 722,04 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 6 210,22 грн, що підтверджується наданою позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Згідно п. 11. Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобовязання (як основного боргу, так і процентів за ним).
Зі змісту п. 12.1 Іпотечного договору вбачається, що Іпотекодержатель може звернути стягнення на Предмет іпотеки та задовольнити вимоги Іпотекодержателя за рішенням суду.
Відповідно п. 12.3.1. Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі, в тому числі переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки рахунок виконання зобов'язання, в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Так, згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частина 1 ст. 35 Закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Вказаний порядок надсилання вимоги про усунення порушень умов договору кредиту № 2707/0708/71-040 від 10.07.2008 року позивачем був дотриманий та на виконання вказаних вимог закону позивачем на адресу відповідача було надіслано листа-вимогу про усунення порушень, що підтверджується наявною в матеріалах справи вимогою. Проте, вказані у вимозі порушення усунуто не було.
Крім того, положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.1, ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.
Положення ст.ст. 36, 37, 38 цього ЗУ «Про іпотеку» передбачають можливість задоволення забезпечених іпотекою вимог шляхом набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність або шляхом його продажу іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі. На відміну від продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів, звернення стягнення на предмет іпотеки цими способами може відбуватися за умови, якщо вони безпосередньо передбачені окремим договором з іпотекодавцем або застереженням у договорі іпотеки.
Так, згідно зі ст.36 Закону передання іпотекодавцем предмета іпотеки у власність іпотекодержателю на підставі окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя або перехід до нього права власності на предмет іпотеки на підставі застереження в договорі іпотеки є позасудовим способом задоволенням вимог, що здійснюється за взаємною домовленістю іпотекодавця та іпотекодержателя.
Однак наведеною нормою не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Такий висновок виходить зі змісту статей 36, 37 Закону про іпотеку, у яких, зокрема, задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який поряд з іншими може застосовуватися, якщо його передбачено договором.
Тому у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК вправі вимагати застосування його і судом, оскільки у розумінні змісту ч. 5 ст. 11 ЦК вказані норми Закону про іпотеку є передбаченим законом випадком, коли рішення суду може бути підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, незважаючи на можливість позасудового вирішення питання про передання іпотекодержателю у власність предмета іпотеки у рахунок погашення забезпечених іпотекою його майнових вимог ст. 36 Закону про іпотеку не виключає і можливість прийняття судом рішення про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.
Цей висновок повністю узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 35 Закону про іпотеку, якою встановлено право іпотекодержателя у будь-який час звернутися до суду, оминаючи передбачений ч. 1 ст. 35 цього Закону позасудовий порядок добровільного задоволення його вимог іпотекодавцем.
Також у п.39 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.
Отже, банк самостійно визначає передбачений чинним законодавством України, у тому числі Законом України «Про іпотеку», а також Іпотечним договором, укладеним сторонами, спосіб захисту своїх прав, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому в силу вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Враховуючи те, що позичальник зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, а договором іпотеки передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та в рахунок погашення заборгованості в сумі 3 403 503,28 грн. за Кредитним договором № 2707/0708/71-040 від 10.07.2008 року звернути стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею 90,70 кв.м., житловою площею 46,70 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Разом з тим, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304 - VІІ від 03.06.2014 року.
Відповідно до ч.1 вищевказаного Закону визначено, що протягом його дії:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
З матеріалів справи вбачається, що квартира, яка є предметом іпотеки, має 90,70 кв.м. загальної площі, 46,70 кв.м. житлової площі, використовується відповідачем для проживання, доказів наявності іншого житла у відповідача не має.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3654,00 грн. на користь держави.
Керуючись Законом України «Про іпотеку», Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа - Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості в сумі 3403503,28 грн. за Кредитним договором № 2707/0708/71-040 від 10.07.2008 року перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_2, що складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею 90,70 кв.м., житловою площею 46,70 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10.07.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 215, за ціною, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 3654 грн.
Відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.