04 квітня 2017 р. Справа № 876/9801/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
В червні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області), в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ №959 від 27.04.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП у Львівській області» в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1; визнати протиправним і скасувати наказ №193 о/с від 05.07.2016 року «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1; поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем, як у висновку службового розслідування, так і в спірному наказі від 27.04.2016 року навіть не розглядалась можливість застосування до позивача іншого дисциплінарного стягнення, не пов»язаного зі звільненням. Відповідач обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу працівника. Також, зазначає позивач, в період його служби в органах поліції на нього не було накладено жодних дисциплінарних стягнень, що свідчить про належній рівень дотримання службової дисципліни та виконання покладених службових обов»язків. Окрім того, позивач вказує на те, що в оскаржуваному наказі зазначено про порушення позивачем загальних положень законодавства (які регламентують права та обов»язки поліцейського в цілому) без вказівки на порушення конкретних норм законів чи підзаконних нормативно-правових актів в контексті інкримінованого дисциплінарного проступку. Не зазначено в чому саме полягає дисциплінарний проступок, що, у свою чергу, вказує на свавілля відповідача як суб»єкта владних повноважень щодо визначення суті дисциплінарного проступку, ступеню його тяжкості, а також вибору та застосування дисциплінарного стягнення. Тобто, відповідачем порушено принцип пропорційного застосування існуючих дисциплінарних санкцій щодо тяжкості дисциплінарного проступку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області за №959 від 27.04.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП у Львівській області» в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області за №193 о/с від 05.07.2016 року «По особовому складу» в частині звільнення зі служби поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 06.07.2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3, на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2, що мешкає за адресою Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул. Терешкова,16, 18174 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 69 коп. середній заробіток за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов»язкових платежів; постанову в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернено до негайного виконання; вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ГУНП у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в ніч з 03 на 04 березня 2016 року мобільною групою Головного управління перевірено діяльність чергових нарядів Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області.
Під час перевірки, о 00:15 виявлено автомобіль «Рено-Кенго», д.н.з 1180, який здійснював патрулювання в зоні №2. Даний автомобіль рухався у напрямку із с. Щирець до м. Пустомити без включених проблискових маячків, синього кольору. У подальшому, автомобіль слідував через м. Пустомити та село Малечковичі до об»їзної дороги м. Львова. Проїжджаючи біля ресторанного комплексу «Панська Гора», члени ГРПП на автомобілі «Рено-Кенго», д.н.з 1180, здійснили розворот та почали переслідувати автомобіль НОМЕР_1, який згодом і зупинили в селі Сокільники Пустомитівського району. Мобільною групою проведено спостереження за діями членів ГРПП та виявлено, що останні поспілкувавшись із водієм автомобіля марки «Мазда», сіли у свої авто і разом від»їхали від місця зупинки. Під»їхавши до СТО, біля кільцевої дороги м. Львова, водій автомобіля «Мазда» припаркував свій автомобіль та пересів до працівників ГРПП, у їх службовий автомобіль «Рено-Кенго», д.н.з 1180, на якому вони разом поїхали у невідомому напрямку. Повернувшись через 20 хвилин, працівники ГРПП висадили водія автомобіля «Мазди» біля його автомобіля та поїхали у невідомому напрямку.
Прибувши у Пустомитівське ВП близько 01:25 год., члени мобільної групи перевірили журнал Єдиного обліку, в результаті чого встановили, що остання подія зареєстрована у ньому 03.03.2016 року о 23:05 год. повідомлення по телефону «про коротке замикання в трансформаторі, у с. Гуменець». Поряд з цим, о 00:35 мобільною групою було виявлено та зафіксовано (на фото та відео) як екіпаж на автомобілі «Рено-Кенго», д.н.з. 1180, у складі: ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зупинив автомобіль НОМЕР_1. Водночас, в приміщенні Пустомитівського ВП начальнику сектору СРПП підполковнику поліції ОСОБА_3, поліцейському старшому сержанту ОСОБА_1 та інспекторові ГРПП старшому лейтенанту ОСОБА_4 було поставлено запитання, чи виявлялись ними порушення ПДР, під час чергування 04.03.2016 року з 00:00 по 02:00, чи зупиняли вони автомобілі та виявляли правопорушників. На які вони відповіли, що особисто ними, з 00:00 до 02:00 04.03.2016 року, не виявлялись жодні порушення та не зупинялись жодні транспортні засоби.
З огляду на викладені обставини, за результатами службового розслідування відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог підп. 2 та 3 п. 13 ІІ «Типового положення про відокремлені структурні підрозділи (відділи, відділення поліції) ГУНП у Львівській області», затвердженого наказом ГУНП від 29.01.2016 року за №9, п. 5 розділу IV та п. 17 розділу ІІІ «Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року за №1377, а також вимог ст. 7 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України від 22.02.2006 року за №3460-IV, та ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».
Дані обставини стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано застосовано принцип пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку та застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-IV від 22.02.2006 року (далі - Статут).
Згідно преамбули статуту, він визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 2 Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Статуту).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту, зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно - правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.
Частиною 10 статті 14 Статуту встановлено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Накладення дисциплінарного стягнення повинно визначатись з урахуванням вимог статті 14 Статуту, а його різновид повинен узгоджуватись із вимогами статті 12 Статуту, де зокрема дисциплінарному стягненню звільнення з посади передують такі дисциплінарні стягнення як: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана та попередження про неповну посадову відповідність.
Як видно з послужного списку позивача, на момент звільнення зі служби останній не мав непогашених або незнятих дисциплінарних стягнень.
Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року за №1377 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року за №1498/27943, встановлює порядок ведення єдиного обліку органами Національної поліції України, у тому числі їх структурними (відокремленими) підрозділами (відділами, відділеннями) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також порядок здійснення контролю за його дотриманням.
Пунктом 17 розділу ІІІ згаданої Інструкції передбачено, що прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.
Відсутність у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події запису про зупинку автомобіля НОМЕР_1, то, пов»язана із тим, що на водія згаданого транспортного засобу не оформлювались жодні матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, відтак, відсутні підстави для внесення будь-яких записів у Журнал єдиного обліку.
У відповідності до ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв»язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
При цьому, якщо навіть припустити, що позивачем було допущено певні проступки, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість таких, обставини, за яких вони вчинені, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов»язків, рівень кваліфікації.
Слід зауважити, що ні з оскарженого наказу за №959 від 27.04.2016 року, ні з висновку службового розслідування не можна зробити чіткий висновок, які саме порушення були допущені позивачем, що стали підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та конкретизують тяжкість дисциплінарного проступку.
Також, безпідставними є посилання апелянта про те, що порушено норми процесуального права прийнявши до уваги заяву про зміну позовних вимог після початку судового розгляду справи з огляду на наступне.
У відповідності до статті 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Як видно з матеріалів справи, у первинному позові позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ №959 від 27.04.2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП у Львівській області» в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1, з тих підстав, що відповідачем протиправно застосовано такого виду дисциплінарної відповідальності, як звільнення з посади.
Предметом і підставою заяви позивача про збільшення позовних вимог від 27.07.2016 року були стали ті ж самі обставини, що зазначались у первинному позові, посилаючись на те, що збільшення позовних вимог стане належним способом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, заява позивача від 27.07.2016 року являється заявою про збільшення позовних вимог, а не про зміну позовних вимог.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності наказів №959 від 27.04.2016 року та №193 о/с від 05.07.2016 року, так як застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади - крайнього заходу дисциплінарного впливу, є передчасним і не відповідає тяжкості проступку позивача та обставинам, за яких його вчинено.
Відтак, оскільки позивача неправомірно звільнено з посади, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/2023/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.04.2017 року.