Справа: № 369/9180/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук Л.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
04 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання здійснити призначення пенсії, -
Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити призначення їй пенсії із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки (3 263,44 грн.) та її виплату з 26.07.2016р.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити призначення пенсії ОСОБА_5, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2013, 2014, 2015 роки та її виплату, починаючи з 26.07.2016р., з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області та отримує пенсію за віком.
З 26 липня 2016 року позивачу призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12 вересня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки (3 263,44 грн.) з 26.07.2016р., тобто з дати призначення пенсії за віком.
Однак, рішенням від 26 вересня 2016 за № 215/С-01 Управлінням Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, в даному випадку - 1 197,91 грн.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою ОСОБА_5 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було призначено пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звернулася вперше.
Отже, умови й порядок обчислення цих пенсій визначені різними законодавчими актами. Тобто, законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, в даному випадку відбулося саме призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція була також висловлена Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14, від 09 червня 2015 року у справі № 21-550а14, яка, відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.
Таким чином, оскільки позивачу було призначено інший вид пенсії за іншим законом у 2016 році, має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, оскільки пенсія, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», була призначена вперше, тому для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не ті формули та граничні розміри коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.
Доводи апелянта про те, що під час підрахунку заробітку для обчислення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2007 рік, а не показник середньої заробітної плати за 2013-2015 роки з посиланням на те, що позивач вже перебувала на обліку у Пенсійному фонду та отримувала пенсію, а тому вважає таку процедуру переведенням з одного виду пенсії на інший і не розглядає її як нове призначення пенсії, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач, отримуючи пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», просила призначити їй пенсію за віком, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не перевести її на пенсію за віком у межах одного Закону. Тобто, за призначенням пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася вперше.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за віком, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2013-2015 роки у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, на підставі заяви ОСОБА_5 від 12.09.2016р.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Собків Я.М.
Повний текст ухвали виготовлено 06.04.2017 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Беспалов О.О.
Собків Я.М.