Справа: № 826/9146/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
05 квітня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі позивача та представника третьої особи-1 Бєлкіна Л.М., представника відповідача Грамми Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Завод Радар", Офіс великих платників податків ДФС, про визнання протиправними дії та скасування рішення, -
15.06.2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Завод Радар" (надалі ПрАТ "Завод Радар"), Офіс великих платників податків ДФС, про визнання протиправними дії відповідача щодо зупинення обігу акцій на підставі п. 30 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», без встановлення факту порушення, та про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 07.06.2016р. №642 у частині зупинення обігу акцій ПрАТ «Завод Радар».
Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення відповідача, прийнято на підставі п. 30 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», без встановлення порушення, що в свою чергу є протиправним, оскільки, постанова слідчого, на яку послався відповідач як на підставу зупинення обігу акцій, не встановлює будь-яких порушень, і в подальшому судовим рішення визнана незаконною.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2016 р. через порушення норм матеріального права скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв в межах та спосіб визначений законом.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2, як позивач та представник третьої особи, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є акціонером ПрАТ «Завод Радар».
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.06.2016 №642 «Про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» з 08.06.2016 р. зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів товариств та ПрАТ «Завод Радар» включено до переліку товариств, яким з 08.06.2016р. зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів (а.с.6-7).
Вказане рішення відповідача обґрунтовано тим, що на виконання надійшла постанова старшого слідчого ОВС другого ВРК СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з обслуговуванням великих платників старшого лейтенанта податкової міліції Онищенка М.В. від 16.05.2016, яка була винесена в межах досудового розслідування за №3201500110000351, отже, відповідно до п. 30 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» відповідач дійшов висновку про необхідність прийняття даного рішення.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема: створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, у формі регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів; реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів.
Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; сприяння розвитку ринку цінних паперів (ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
Статтею 8 вказаного Закону визначений перелік прав відповідача.
Зокрема п. 30 вказаної статті Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.
Таким чином, вказаною нормою чітко встановлено, що відповідач має право зупинити внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника, у разі встановлення комісією з боку підприємства фактів будь яких порушень законодавства з метою захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач приймаючи спірне рішення не встановив і не навів жодних порушень з боку підприємства щодо. Будь яка перевірка щодо діяльності підприємства чи аналізу показників відповідачем не здійснювалася.
Вказане апелянтом не спростовано.
Крім того, зі змісту спірного рішення вбачається, що воно прийнято лише у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого ОВС другого ВРК СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з обслуговуванням великих платників старшого лейтенанта податкової міліції Онищенка М.В. від 16.05.2016р. (а.с.28).
Проте, вказана постанова старшого слідчого від 16.05.2016р. в судовому порядку визнана такою, що підлягає скасуванню, та зобов'язано слідчого її скасувати, що підтверджено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2016р. у справі № 1-кс/761/17491/2016 (а.с.82).
Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вказаного не заперечував.
Отже, посилання апелянта на постанову слідчого колегією суддів не приймається до уваги.
Також не приймаються посилання апелянта на судову практику, оскільки наведені рішення суду стосуються інших обставин.
Крім того, матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем будь яких порушень, які б могли б стати підставою для застосування відповідачем положень п.30 ч.1 ст.8 вищенаведеного Закону.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та положення ст.72 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2016 р.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 р., залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Завод Радар", Офіс великих платників податків ДФС, про визнання протиправними дії та скасування рішення, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Н.В. Безименна
М.І. Кобаль
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Безименна Н.В.