29 березня 2017 року м. Львів № 876/555/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. у справі № 813/6484/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
21.12.2015 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівські області, Залізничного районного відділу Львівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівські області у якому з врахуванням уточнених позовних вимог просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «По особовому складу» від 06.11.2015 № 831 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015 р.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 на займаній посаді.
- стягнути з Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права
Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.
Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засідання просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 2000 року тобто, понад 15 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції у Львівській області.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно-штатні питання" визнано такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з переліком змін у штатах МВС.
Відповідно до витягу з Переліку змін у штатах МВС в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, скасовані всі штати й скорочені усі посади.
Наказом начальника Головного Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 06.11.2015 № 831 о/с майора міліції ОСОБА_1 старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "г" (через скорочення штатів) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
В п. 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно абз. 1 п. 10 цього ж розділу передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Із змісту позову видно, що позивач письмовий рапорт про звільнення особисто подав 06.11.2015, а заяву про прийняття його на службу в поліцію останній подав 07.11.2015, як і всі працівники Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, та здав її працівнику відділу кадрового забезпечення.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 повідомили про те, що їм було відомо про бажання позивача продовжувати службу в поліції однак, особисто не були присутні при написанні такої заяви та відповідного рапорту.
Колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю доводи апелянта про те, що позивач не виявив бажання працювати в поліції у зв'язку з тим що не подав заяву про бажання працювати в поліції у зв'язку з тим, що Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 р. та всі штатні одиниці були скорочені. Оскільки, всупереч ст. 71 КАС України відповідач не довів та не підтвердив жодними належними та допустимими доказами ту обставину, що позивач відмовився від проходження служби в поліції тощо.
В даному випадку в порушення положення п.п. «г» п. 64 Положення № 114, Закону України «Про Національну Поліцію» при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням штату відповідач зобов'язаний був розглянути можливість подальшого перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ та з'ясувати наявність наміру особи проходити службу в Національній поліції України. Таке звільнення допускається за умови відсутності можливості подальшого перебування позивача на службі. Проте, відповідач як суб'єкт владних повноважень не вчинив жодних дій для з'ясування, чи має позивач бажання проходити службу у Національній поліції України, шляхом надання пропозицій або надання можливості брати участь у конкурсі та встановити обставини можливості подальшого проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при звільненні працівника міліції ( зокрема, створення територіальних органів впродовж місяця з дня набрання чинності вищевказаного Закону ) вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Норми розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та Положення № 114 містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме:
- при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції;
- неприйнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне звільнення;
- при відсутності можливості подальшого використання на службі.
З роз'яснень даних у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», із послідуючими змінами слідує, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
З аналізу п. 8 та 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про «Національну Поліцію» видно, що даним Законом передбачено звільнення працівників міліції у зв'язку із скороченням штатів, а не у зв'язку із ліквідацією установи.
Суд першої інстанції вірно встановив, що у зв'язку із утворенням Головного управління Національної поліції у Львівській області та ліквідацією управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 750 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» фактично мала місце реорганізація даного правоохоронного органу оскільки, відповідна функція держави ліквідована не була.
З матеріалів справи видно, що Залізничний районний відділ Львівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ( останнє місце роботи позивача ) з 05.11.2015 р. хоча й перебуває у стані припинення проте, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення даної юридичної особи не внесено.
Згідно п.1. п.2 ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язанні з'ясувати чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи не попереджував ся він за два місяці про наступне вивільнення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову оскільки, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області як суб'єкт владних повноважень порушив процедуру звільнення позивача з займаної посади а тому, обґрунтовано визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області «По особовому складу» від 06.11.2015 № 831 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 06.11.2015 р.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що діяльність Залізничного районного відділу Львівського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на час розгляду справи в суді першої інстанції не припинена, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді в органі з якого його звільнено з 07.11.2015 р. В іншій частині судове рішення не оскаржується
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. у справі за № 813/6484/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя О.І. Довга
Суддя І.І. Запотічний
Ухвала складена в повному обсязі 03.04.2017 року.