Справа № 11-cc/796/1286/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
29 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
підозрюваного ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , погоджене заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 , та продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 квітня 2017 року включнощодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Умань Черкаської обл., одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: військовослужбовець Збройних Сил України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно ухвали, слідчий суддя, врахувавши наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися і продовжують існувати, дані про особу підозрюваного, прийшов до висновку про наявність підстав для продовження ОСОБА_10 , строку тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість, та звільнити ОСОБА_10 з-під варти.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник зазначає про необгрунтованість підозри, оскільки вона ґрунтується на припущеннях та неправдивих показах свідків. Так, захисник вказує, що слідчим суддею не перевірено покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що на думку апелянта, свідчить про необ'єктивність, зацікавленість і заангажованість суду. Додає, що ОСОБА_15 є споживачем наркотиків, раніше судимий та сам перейшов на бік ворога.
Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає про відсутність ризику можливої втечі підозрюваного, оскільки його діти, мати, і дружина проживають на території України в місті Житомирі, він має у власності нерухоме майно на території України, і майже 30 років віддав службі в лавах Збройних Сил України.
Одночасно автор апеляційної скарги просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування строку зазначає, що з 07.02.2017 р. по 15.02.2017 р. проходив стаціонарне лікування в Центральній клінічній лікарні м. Києва, у зв'язку із чим не міг оскаржити ухвалу слідчого судді раніше.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні ГСУ СБ України перебувають матеріали кримінального провадження № 22015060000000018, відомості про яке 13.03.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 111 КК України.
12.12.2016 року під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні в порядку ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді уповноваженою службовою особою затримано ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
14.12.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва підозрюваному ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
29.12.2016 року ОСОБА_10 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 111 КК України.
Постановою заступника Генерального прокурора України від 26.01.2017 року строк досудового розслідування продовжено до 4-х місяців, тобто до 12 квітня 2017 року.
Старший слідчий 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , за погодженням із заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_10 строку тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року дане клопотання задоволено та продовжено щодо ОСОБА_10 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 квітня 2017 року включно.
Під час розгляду клопотання про продовження ОСОБА_10 строку тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 111 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Такі дані містяться у показаннях свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколах огляду, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2016 року та інших матеріалах провадження.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_10 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є недоведеними.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри не спростовують обставин, які містяться у клопотанні слідчого, оскільки сторона захисту не довела їх у відповідності до ч. 5 ст. 132 КПК України. Факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Крім того, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).
Також необгрунтованими є посилання сторони захисту на відсутність перевірки слідчим суддею показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки факти та обставини, викладені зокрема в показах цих свідків, і були враховані слідчим суддею при прийнятті оскаржуваного рішення з огляду на необхідність доведення обґрунтованості підозри ОСОБА_10 , а не доведеності його вини.
Також розглядаючи клопотання про продовження строку триманняОСОБА_10 під вартою, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що на даний час існує ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, оскільки він перебував у полоні разом з іншими військовослужбовцями ЗС України на території «ДНР», а доводи апелянта їх не спростовують.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного незаконно впливати на свідків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_10 на свободу.
Що стосується посилань захисника на характеризуючи дані про особу підозрюваного, то вони враховані слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення і не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри та ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 та продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 квітня 2017 року включно щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4