АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
29 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Музичко С.Г.
при секретарі: Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Філоненко Яни В'ячеславівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах у дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Колегія суддів, -
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Зазначала, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2009 року та мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запис про батька дини здійснено на підставі спільної заяви сторін та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1.
Сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не склалися, у зв'язку із чим позивачка разом із дитиною проживає за адресою місця реєстрація окремо від відповідача, який не приймає участі у вихованні дитини та не утримує сина.
Посилаюсь на те, що ОСОБА_3 офіційно не працює, має мінливий дохід, інших осіб на його утриманні не має, між тим, останнім ведеться аморальний спосіб життя, відносно ОСОБА_3 внесено відомості про вчинення ним кримінального правопорушення, просила :
- зобов'язати Службу у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3
- позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
- стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі щомісячно у розмірі 3 000 грн. з моменту подання позову та до досягнення дитиною повноліття, а також витрати по справі.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 06 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2; судові витрати на оплату правової допомоги, у розмірі 3000 грн. та судовий збір, у сумі 551 грн. 20 коп. Допущене негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та постановити по справі в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржено, тому колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_2 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 (а.с.11).
Встановлено, що запис про батька дитини зроблено на підстав спільної заяви позивачки і відповідача, оскільки у зареєстрованому шлюбі сторони не перебували.
Відповідно до довідки Форма 3 виданої ЖБК № 6 Дарницького району м. Києва від 29 червня 2016 року № 014 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.12).
Встановлено, що відповідач проживає окремо, офіційно не працевлаштований, а добровільної угоди між сторонами щодо розміру та способу участі батька в утриманні дитини в досудовому порядку не досягнуто.
Відповідно до витягу з протоколу № 13 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської РДА від 10 серпня 2016 року та листа Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 08 листопада 2016 року про результати розгляду питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 вбачається, що розгляд заяви ОСОБА_2 щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відкладено на кінець року. Надано пропозиції батьку встановити контакт з дитиною та надати йому можливість виконувати батьківські обов'язки (а.с.103, 119).
Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з обов'язку батька утримувати дитину й відсутності у справі достатніх підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Колегія суддів визнає зазначені висновки суду першої інстанції законними й обґрунтованими, остільки вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі доказів.
Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 згаданої постанови встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Обов'язок батьків утримувати дитину, піклуватися про неї, створювати належні умови для розвитку передбачено нормами Сімейного Кодексу України та загально прийнятними нормами моралі, й вчинення таких дій батьками під примусом законом не передбачено.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б давали правові підстави до позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Поясненням допитаних в судовому засіданні свідків у рішенні суду дана належна оцінка.
Не може бути підставою до позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дитини й та обставина, що згідно листа від 27 липня 2016 року № 649 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району м. Києва» відносно малолітнього ОСОБА_4 здійснюється медичний нагляд та лікування під супроводом матері, а у центрі розвитку дитини «Baby Start Up», який відвідує син сторін, вихователі закладу не бачили батька дитини (а.с.105,106).
При цьому, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_3 разом з дитиною не проживає, а домовленості щодо участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_4 між сторонами не досягнуто.
Встановлено, що відповідач проявляє інтерес до сина, періодично його відвідує, спілкується з ним, приносить продукти харчування та іграшки.
Не може бути підставою до позбавлення батьківських прав і та обставина, що відповідач заперечує проти виїзду дитини за кордон, остільки вказаний спір може бити вирішено в установленому порядку, а не шляхом позбавлення батька дитини батьківських прав.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на виконання вимог ухвали колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва від 01 лютого 2017 року, органом опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації надано висновок від 27 березня 2017 року, згідно якого з урахуванням рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування, відмовив у наданні висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, за недостатністю правових підстав (а.с.211).
Таким чином, враховуючи вищенаведене та наявні в справі докази у їх сукупності, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність достатніх мотивів, за якими можна встановити недоцільність позбавлення батьківським прав відповідача.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката Філоненко Яни В'ячеславівни в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді:
Справа № 755/10825/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2207/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.