03.04.2017 року Справа № 904/11889/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)
суддів: Вечірко І.О., Іванов О.Г.
при секретарі судового засідання: Манчік О.О.
за участю представників сторін
від позивача за первісним позовом: Федорова Г.В., представник, довіреність №б/н від 07.12.2016р.; Сагайдак А.В., адвокат, ордер серія ДП №000015 від 22.03.2017р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2612 від 03.09.2012р.;
від відповідача за первісним позовом: Глядченко В.М., адвокат, договір з адвокатом №б/н від 01.11.2016р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2577 від 09.07.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 13.01.2017 року у справі № 904/11889/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АЛЕКС БТГ", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД", м. Кам'янське
про повернення майна з відповідального зберігання
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД", м. Кам'янське
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АЛЕКС БТГ", м.Дніпро
про визнання договору недійсним
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017р. (суддя Мартинюк С.В.) первісний позов задоволено.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Блок ЛТД" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Алекс БТГ" передане на зберігання майно - скрап /фракція 20-150мм/ в кількості 656т загальною вартістю 984 000,00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Блок ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Алекс БТГ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн.
В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення первісного позову - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову - відмовлено. Рішення суду щодо задоволення первісного позову мотивовано тим, що строк виконання зобов'язання щодо повернення майна, а саме скрапу (фракція 20-150 мм) в кількості 656 т загальною вартістю 984 000,00 грн. зі зберігання настав 30.07.2016 року, отже вимоги позивача за первісним позовом про повернення майна з відповідального зберігання обґрунтованими.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд керувався тим, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами того, що акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 01.02.2016р.є фіктивним. Крім того, господарський суд відмовив в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АЛЕКС БТГ" про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивач за первісним позовом не надав документального підтвердження обставин, які б дали можливість зробити обґрунтоване припущення, що майно може зникнути або зменшитись за кількістю Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 13.01.2017р. та задовольнити зустрічний позов.
В апеляційній скарзі заявник посилається на :
- ТОВ Фірма "БЛОК ЛТД" не отримувала від ТОВ "Виробниче підприємство "АЛЕКС БТГ" копію позовної заяви з додатками;
- Суд незаконно відмовив у клопотанні про призначення судової бухгалтерської експертизи та клопотанні про проведення звірки між позивачем та відповідачем щодо завезення та використання скрапу, а також залишку скрапу на території складів;
- В рішенні суду, всупереч вимог ст.84 ГПК Украни, не відображені всі пояснення і клопотання, які заявляв представник ТОВ фірми «Блок ЛТД», а також не надано оцінку доказам, наданим відповідачем по первісному позову. Крім того, в рішенні невірно відображені пояснення осіб, які були допитані у судових засіданнях;
- Акт приймання-передачі товару від 01.02.2016 року в розумінні ст.. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, а отже не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Крім того, акт від 01.02.2016 року є фіктивним, і скрап на зберігання не передавався. Жодного первинного документу ТОВ «ВП «Алекс БТГ» не надало суду;
- Зі сторони ТОВ Фірми «Блок ЛТД» підписаний невідомою особою та містить підроблений відтиск печатки. У відповідача відсутні будь-які документальні свідчення отримання майна ТОВ «ВП «Алекс БТГ» на зберігання та переміщення такого матеріалу по складу відповідача.
Відповідач по первісному позову в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Позивач за первісним позов у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні зазначили, що рішення суду ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
ТОВ «ВП «Алекс БТГ» звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фірма «Блок ЛТД», про зобов'язання повернути майно з відповідального зберігання за договором від 01.02.2016 року за № 01/02/2016. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, прийнявши вищезазначене майно на відповідальне зберігання, порушив умови договору, а саме п. 3.2.5 вказаного договору, відповідно до якого товар повинен бути повернутий не пізніше 30.07.2016 року В свою чергу, ТОВ «Фірма «Блок ЛТД» подано до суду зустрічний позов про визнання договору № 01/02/2016 від 01.02.2016 року про надання послуг, пов'язаних з відповідальним зберіганням недійсним.
Позов мотивований тим, що вищезазначений договір підписаний не директором ОСОБА_4, а невідомою особою, та містить підробну печатку Товариства. У ТОВ Фірми «Блок ЛТД» відсутні оригінали та копії договору № 01/02/2016 від 01.02.2016 року про надання послуг, пов'язаних з відповідальним зберіганням та акту приймання-передачі до нього, що свідчить про їх фіктивність. ТОВ «ВП «Алекс БТГ» не надано до справи первинних документів, які б свідчили про набуття права власності на матеріал, начебто переданий на зберігання ТОВ Фірмі «Блок ЛТД», та доказів перевезення такого матеріалу на територію складу позивача за зустрічним позовом, а відтак, фінансово-господарська операція не відбувалась реальна, а є фіктивною. Розглядаючи зустрічний позов, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2016 року між ТОВ Фірмою «БЛОК ЛТД» (зберігач), та ТОВ «Виробниче підприємство «АЛЕКС БТГ» (клієнт) укладено договір № 01/02/2016 «Про надання послуг, пов'язаних з відповідальним зберіганням». Предметом договору є прийняття, зберігання, вивантаження, навантаження, перевалка, доставка до місця призначення на території зберігання (спеціально обладнаної території, яка належить/орендується зберігачем) скрапу (фракція 20-150 мм) на умовах, визначених даним договором ( п.1.1 договору).
Відповідно до п.п. 1.2., 2.1., 2.2., 4.2. договору, місце зберігання: м. Дніпродзержинськ, вул.Широка, 351А, 351Б, 351В, 353А.
Кількість матеріалу, який передається на зберігання - 656 т. Заявлена та погоджена сторонами вартість матеріалу складає 1500 грн. за 1 т. Моментом узгодження вартості матеріалу є підписання сторонами акту приймання-передачі, зазначеного у предметі договору, матеріалу. Товар на відповідальне зберігання приймається на підставі акту приймання-передачі товарів.
Згідно п.3.2.5. Договору встановлено, що зберігач зобов'язаний видати в повному обсязі товар клієнту на підставі першої вимоги, але не пізніше 30.07.2016 року.
Пунктом 9.1 сторони погодили, що договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 30 червня 2016 року.
З боку ТОВ Фірма «Блок ЛТД» договір підписаний директором ОСОБА_5 та скріплений печаткою підприємства.
За Актом приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання від 01.02.2016р., який є додатком до договору, позивач по первісному позову передав (здав), а відповідач по первісному позову прийняв на відповідальне зберігання матеріал - скрап (фракція 20-150 мм) в кількості 656 т загальною вартістю 984 000,00 грн.
Відповідно до ч.1. ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 - 3, 5 ст..203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно абз.2, 4 п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Пунктами 9.4., 9.4.3. Статуту ТОВ Фірма «Блок ЛТД» встановлено, що одноособовим виконавчим органом товариства є директор. Директор самостійно у межах своєї компетенції вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності, без доручення здійснює дії від імені товариства, укладає від імені товариства угоди (договори)…
Таким чином, договір з боку ТОВ Фірма «Блок ЛТД» підписаний повноважною особою.
Факт підписання договору підтвердив в судовому засіданні першої інстанції особисто ОСОБА_5
Укладений договір не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства та вчинений у формі, встановленій законом і спрямований на реальне настання правових наслідків, про що свідчить Акт приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання.
Матеріалами справи не встановлено, що волевиявлення учасників не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі.
Відповідно до ст..234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно п.з.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами того, що учасники договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Крім того, про виконання договору свідчить підписаний сторонами Акт приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання від 01.02.2016р.
Факт підписання Акту підтвердив в судовому засіданні господарського суду ОСОБА_5
На підтвердження виконання договору, щодо завезення на територію позивача предмета зберігання, відповідачем за зустрічним позовом надано Договір № 24785 від 29.07.2015р. на підставі якого відповідач за зустрічним позовом здійснював закупівлю товару, який є предметом договору зберігання, видаткові накладні (т.2 а.с.10-15), товарно-транспортні накладні, в яких пункт вивантаження співпадає з адресою, зазначеною в п.1.2. договору про надання послуг, укладеному між сторонами (т.2 а.с.30-49).
Отже підстави для визнання оспорюваного договору фіктивним також відсутні.
Тому колегія суду погоджується з рішенням господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Що стосується первісного позову то слід зазначити наступне.
Як вказувалося вище, факт завезення предмету зберігання до відповідача за первісним позовом підтверджується товарно-транспортними накладними та Актом приймання передачі, в якому зазначена кількість та вартість прийнятого на зберігання товару.
23.09.2016р. позивач заявив вимогу про повернення товару з відповідального зберігання.
11.11.2016р. позивач заявив вимогу про повернення товару або сплатити його вартість.
Відповідач товар не повернув.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 936, ч.1 ст.949 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Оскільки товар зберігачем не було повернуто то суд правильно задовольнив первісний позов.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених підстав. Рішення суду слід залишити в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "БЛОК ЛТД" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 13.01.2017 року у справі № 904/11889/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 05.04.2017р
Головуючий: __________________ С.Г. Антонік
Судді: __________________ І.О.Вечірко
__________________ О.Г.Іванов