28.03.2017 року Справа № 904/11083/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Дон О.Я.
за участю представників сторін:
від позивача: головний спеціаліст відділу захисту інтересів територіальної громади м. Дніпра у судах загальної юрисдикції Управління правового забезпечення Дніпровської міської ради ОСОБА_1, довіреність №7/10-2564 від 28.12.2016 року
від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.11.2016 року
від третіх осіб: не з'явились
за участю прокурора: прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, службове посвідчення № 000865 від 17.08.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі № 904/11083/16
за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району, м. Дніпро
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанія з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД", Крейгмуір ОСОБА_4 Таун, Тортола, Віргінські острови (Британські)
про витребування майна
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро
до заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання договору дійсним
Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлового приміщення 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, буд. 74 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 101837412101).
За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 року порушено провадження у справі № 904/11083/16; до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" (третя особа-1), Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району (третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" (третя особа-3).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 року у даній справі прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" та призначено його до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у даній справі залишено зустрічний позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у даній справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанію з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" (третя особа-4).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі № 904/11083/16 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, 74 у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 101837412101); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 2 760, 95 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро шляхом витребування вказаного майна у відповідача, добросовісного набувача, в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/6637/2012, якою визнано неправомірні дії ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_5В. ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нежитлового приміщення, визнано недійсними результати біржових торгів з продажу цього приміщення, проведених 27.12.2012 року, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.07.2013 року з відчуження спірного нежитлового приміщення. Проте, на думку відповідача, виходячи з приписів процесуального законодавства, якщо суд дійде висновку, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Натомість, як вважає відповідач, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо необхідності офіційного з'ясування усіх обставин справи і належного встановлення обставин у справі, що розглядається, у тому числі з витребуванням тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає, для належного встановлення обставин даної справи. Також, за доводами відповідача, судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна. Відповідач підтверджує ті обставини, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема ВРЖЕП АНД району, підлягали передачі на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради у відповідності з порядком, визначеним цим рішенням. Проте, як стверджує відповідач, рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 виконано не було, фактично майно з балансу третьої особи-2 знято не було та не вилучено з володіння; майно залишилось закріпленим за ВРЖЕП АНД району на праві господарського відання. В подальшому в процесі ліквідації за рішенням міської ради виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства АНД району складено ліквідаційний баланс підприємства, який затверджено Дніпропетровською міською радою. Відповідно до цього ліквідаційного балансу вартості майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів; при цьому активи боржника в ліквідаційному балансі зазначені із врахуванням всього майна, яке знаходилось на балансі підприємства на той момент. Посилаючись на ряд норм Господарського кодексу України, відповідно до яких майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство); особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності, зокрема, державних комерційних підприємств, а державне комерційне підприємство як суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, відповідач вважає, що і у спірних правовідносинах такий боржник, як комунальне підприємство, теж несе відповідальність за наслідки свої діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. На думку відповідача, за обставин недостатності вартості майна боржника - юридичної особи для задоволення вимог кредиторів, умисне виведення з ліквідаційної маси ліквідного активу боржника безпосередньо порушувало б права інших осіб-кредиторів. Отже, за доводами відповідача, Дніпропетровська міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу може бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника. Висновок суду про те, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном є, на думку відповідача, таким, який зроблено без врахування приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач вважає, що хоча територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради і є власником закріпленого за банкрутом (комунальним підприємством) майна, але з дати прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження міської ради як представника власника майна банкрута припинились. Натомість, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження органу управління та власника майна банкрута щодо його реалізації для задоволення вимог кредиторів набув ліквідатор. Відповідач зазначає, що і в подальшому рішенням від 24.07.2013 року № 29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації. Також, відповідач посилається на ті обставини, що рішення Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року, прийняте до визнання боржника банкрутом, не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства; усі активи ВРЖЕП АНД району м. Дніпропетровська знаходяться у податковій заставі. Обтяження з майна цього боржника були зняті лише господарським судом у межах справи про банкрутство з метою його подальшої реалізації згідно процедури, передбаченої спеціальними нормами законодавства про банкрутство, а не з метою його передачі на користь третіх осіб. Відповідач вважає, що суд надав невірну юридичну оцінку і обставинам щодо недійсності правочину, на виконання якого було передано майно, оскільки визнання недійсним договору не свідчить про вибуття майна з володіння особи, яка його передала це майно, не з її волі, за відсутності якої закон пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача. На думку відповідача, вимоги позивача про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі ч. 2 ст. 388 ЦК України, у зв'язку із вибуттям майна з володіння власника без його волі, не підлягають задоволенню. Згідно з наведеною правовою нормою майно не може бути витребуване від добросовісного набувача як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Відповідач вважає, що суд першої інстанції повинен був встановити особу, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, та вирішити питання стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна. Також, відповідач посилається на ті обставини, що суд, розглядаючи спір по суті, не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, тоді як важливою умовою для правильного вирішення спору є встановлення обставин початку перебігу строку позовної давності та його спливу; виходячи з наведеного, відповідач вважає неправомірним і помилковим відхилення судом клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Прокурор зазначає, що в апеляційній скарзі відповідач вказує на незаконність витребування від нього спірного майна з підстав неправомірного застосування судом положень ч.ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України, оскільки на його думку, відчуження вказаного приміщення з комунальної власності відбулося за наявності волі його власника - позивача. Також, прокурор посилається на те, що за твердженнями відповідача прийняття Дніпропетровської міською радою рішення № 40/14 від 29.07.2011 року про припинення третьої особи-2 та прийняття рішення № 41/22 від 28.03.2012 року про затвердження проміжного ліквідаційного балансу третьої особи-2, свідчить про правомірність включення арбітражним керуючим спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси та його подальшого продажу. Проте, як вважає прокурор, відповідач не приймає до уваги той факт, що оцінку вказаним обставинам вже надано господарським судом у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство третьої особи-2 під час розгляду скарги прокурора на дії ліквідатора. За доводами прокурора, враховуючи, що усі учасники даної справи приймали участь у розгляді справи № 38/5005/6637/2012, постановлене у ній рішення відповідно до ст. 35 ГПК України є для них преюдиційним. Прокурор вважає, що будь-які дії позивача, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з його власності, оскільки відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", така воля може виражатися виключно у формі рішення про відчуження нерухомого майна, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради. Проте, таке рішення Дніпровською міською радою щодо спірного майна не приймалось. Безпідставним вважає прокурор і посилання відповідача на неможливість витребування від нього спірного нерухомого майна з огляду на положення ч. 2 ст. 388 ЦК України, оскільки це майно набуте підприємством за договором купівлі-продажу, який не пов'язаний з виконанням цього рішення. Враховуючи, що ухвалою суду від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/6637/2012 визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продажу від 26.07.2013 року щодо спірного об'єкту, прокурор вважає, що ним обрано вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Також, прокурор зазначає, що відповідач не заявляв жодних вимог у будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, відтак посилання на порушення судом норм матеріального права, у даному випадку, є безпідставним. До того ж, задоволення позову прокурора у даній справі не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна відповідно до ст. 661 ЦК України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. Також, на думку прокурора, безпідставним є посилання відповідача на незаконність незастосування судом наслідків пропуску прокурором позовної давності у справі, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом всього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, повністю підтримує доводи прокурора.
Треті особи відзив на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку своїх повноважних представників не забезпечили; про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом у даній справі треті особи повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (щодо третьої особи-2), поштовим поверненням відділення зв'язку за закінченням строку зберігання (щодо третьої особи-1) та копіями реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпру з повідомленнями № 396 від 28.02.2017 року, списку відправлень за кордон № 3 від 28.02.2017 року, засвідченими відповідальним працівником (а.с. 211-214, 237-238 т. 2).
За наведених обставин неявка у судове засідання апеляційного господарського суду повноважних представників третіх осіб не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 28.03.2017 року.
У судовому засіданні 28.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів (п. 1 рішення) (а.с. 21-28, т. 1).
В подальшому, 26.09.2001 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення за № 26/23 "Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (а.с. 29, т. 1), яким, зокрема:
пункт 1 рішення від 27.11.1991 року №46 визнано таким, що втратив чинність та викладено його в новій редакції: "1. Затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська" (п. 2.1);
доповнено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська розділом ХІІІ (додаток) (п. 2.2).
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 року у справі № 200/5829/13-ц, прийнятим за результатами розгляду цивільної справи окремого провадження за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с. 34-37, т. 1).
Як встановлено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 року у кримінальній справі № 201/17998/15-к (а.с. 220-226, т. 2) на балансі комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, у тому числі КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, перебували житлові будинки та нежитлові приміщення в жилих будинках, призначених для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду, та окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди.
Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" (а.с. 30-33, т. 1) вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу: п. 1.2. на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Пунктом 7 зазначеного рішення зобов'язано робочу групу у двомісячний термін визначити шляхи та терміни реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (здійснення заходів щодо скорочення кількості комунальних житлово-експлуатаційних підприємств-боржників тощо) та першочергово розробити план заходів щодо припинення юридичних осіб, зокрема і Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району.
У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 року за №40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" (а.с. 227, т. 1), яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (п.1).
Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 року №41/22 "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено проміжний ліквідаційний баланс Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська станом на 01 лютого 2012 року (а.с. 76-79, т. 2).
За заявою голови ліквідаційної комісії Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 року порушено провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (а.с. 228, т. 2).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі №38/5005/6637/2012 визнано Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5 (а.с. 229-230, т. 2).
В подальшому, у справі про банкрутство прокуратурою Дніпропетровської області були оскаржені дії ліквідатора банкрута щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 в м. Дніпропетровську, загальною площею 172,6 кв. м., та щодо продажу з відкритих біржових торгів зазначеного нерухомого майна.
Арбітражним керуючим нежитлове приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 в м. Дніпропетровську, загальною площею 172,6 кв. м. включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом біржових торгів, та переможцем яких визначено компанію з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД".
На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 у м. Дніпропетровськ, 26.07.2013 року Виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська та Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 у м. Дніпропетровськ, загальною площею 172,6 кв.м., вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1275 (а.с. 41-44, т. 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 38, т. 1).
Вказане нерухоме майно Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" за договором купівлі-продажу від 21.10.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1320 (а.с. 45-48, т. 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 38, т. 1).
В подальшому, зазначене нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу від 26.07.2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №1714 (а.с. 49-51, т. 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 38, т. 1).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/6637/2012 (а.с. 65-84, т. 1) про банкрутство Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року - а.с. 132-150, т. 2) задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, нежитлового приміщення № 105, що розташоване за адресою: вул. Калинова, будинок 74 у м. Дніпропетровськ, загальною площею 172,6 кв.м., щодо продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі, у тому числі і договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 №1275 від 26.07.2013 року з відчуження спірного майна.
Ухвала суду обґрунтована тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська за відсутності правових підстав.
Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі № 16/5005/15106/2011 (а.с. 231-236, т. 2) задоволено позов Дніпропетровської міської ради до Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району про зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язано Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська передати шляхом підписання ліквідаційною комісією Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна (із відповідною технічною та іншою документацією), розташовані у м. Дніпропетровську (зокрема, і спірне нежитлове приміщення).
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/17998/15-к (а.с. 220-226, т. 2) встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року у справі №16/5005/15106/2011, вчиненого головою ліквідаційної комісії Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району ОСОБА_9 всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили і згідно ст. 115 ГПК України підлягають обов'язковому виконанню.
Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
За приписами статті 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 року №280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.
Окрім того, неправомірність набуття права власності Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" на нерухоме майно за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1275 встановлено по справі №38/5005/6637/2012.
За роз'ясненнями, викладеними у п. 2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стаття 388 ЦК України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у справі, що розглядається, є договір купівлі-продажу від 26.07.2016 року, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна -відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі №38/5005/6637/2012, (якою договір купівлі-продажу від 26.07.2013 року визнано недійсним), встановлено, що майно вибуло поза волею його власника. Оскільки, спірне нерухоме майно Компанією з обмеженою відповідальністю "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" було відчужене ТОВ "Регіонінвестгрупп", яке продало вказане майно на користь ТОВ "Ренессанс-Клуб", Дніпровська міська рада має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.
Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 року, № 916/2131/15 від 25.01.2017 року дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.
Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі № 3-122гс14, від 11.06.2014 року у справі №6-52цс14, від 08.06.2016 року у справі № 6-3089ц15.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом.
Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності (а.с. 130-132, т. 1), поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року №3-604гс16 (господарська справа 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 року № 916/1624/15).
За наведеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.
Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства третьої особи-2, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факт правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна, як такі що спростовуються вищенаведеним.
Також, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність встановлення у даній справі особи, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, та вирішення питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, оскільки вирішення даних питань не є предметом спору у справі, окрім того, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду.
З огляду на встановлені вище обставини справи та наведені вище приписи законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі № 904/11083/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 року у справі № 904/11083/16 залишити без змін.
Повна постанова складена 03.04.2017 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко