73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
04 квітня 2017 року Справа № 923/99/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Скадовськ Херсонської області
до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ Херсонської області
про стягнення заборгованості в сумі 641 006,67 грн. за договором про відшкодування витрат за спожиту електроенергію
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув;
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", в якому просить стягнути заборгованість в сумі 641 006,67 грн. за договором про відшкодування витрат за спожиту електроенергію.
Позивач в судове засідання не прибув, витребувані судом докази надіслав 03.04.2017 р. факсом.
Відповідач в судове засідання не прибув, про причину неявки в суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на судовий захист. Судовий розгляд у відповідності до ст..75 ГПК України суд проводить за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд
1 січня 2015 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (позивач) та Державним підприємством Скадовський морський торговельний порт (відповідач) укладено Договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію та утримання електричних мереж №10-П-СКФ-15 (далі - договір).
1 січня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до договору, якою пролонговано строк дії договору.
За умовами договору відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу витрати за спожиту електроенергію та послуги щодо утримання електричних мереж.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що відповідач відшкодовує витрати по сплаті послуг за споживання електроенергії щомісячно протягом 5 банківських днів з моменту виставленого рахунку.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач своєчасно надсилав відповідачу відповідні рахунки за період з січня 2016 року по грудень 2016 року.
Виставлені рахунки відповідач оплатив частково, заборгованість складає 547477,34 грн.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 547477,34 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 84945,06 грн. пені.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Договором розмір неустойки сторонами не встановлено, тому відсутні правові підстави для стягнення пені в сумі 84945,06 грн.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 8584,27 грн. в якості трьох процентів річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, за змістом зазначеної норми права боржник повинен повернути не лише суму основного боргу, а і додаткову суму, як інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочки.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, застосування положень частини другої ст..625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотка річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") розрахунок річних, - судом встановлено, що сума 3% річних складає 8221,53 грн.
Позивачем при розрахунку річних не взято до уваги дату вручення рахунків. Рахунок №21 від 31.01.2016 вручено відповідачу 05.02.2016 (річні з 13.02.2016 по 17.05.2016 - 571,74 грн.; з 18.05.2016 по 20.09.2016 - 744,35 грн.; з 21.09.2016 по 20.01.2017 р. - 652,03 грн.); рахунок №47 від 29.02.2016 вручено 04.03.2016 (річні за період з 12.03.2016 по 20.01.2017 - 1320,68 грн.); рахунок №88 від 31.03.2016 вручено 04.04.2016 (річні за період з 12.04.2016 по 20.01.2017 - 889,82 грн.); рахунок №124 від 30.04.2016 вручено 06.05.2016 (річні за період з 17.05.2016 по 20.01.2017 - 1556,32 грн.); рахунок №188 від 31.05.2016 вручено 06.06.2016 (річні за період з 14.06.2016 по 20.01.2017 р. - 1246,90 грн.); рахунок №234 від 30.06.2016 вручено 11.07.2016 (річні за період з 19.07.2016 по 20.01.2017 - 187,52 грн.); рахунок №297 від 29.07.2016 вручено 09.08.2016 (річні за період з 17.08.2016 по 20.01.2017 - 339,73 грн.); рахунок №380 від 31.08.2016 вручено 05.09.2016 (річні за період з 13.09.2016 по 20.01.2017 - 193,16 грн.); рахунок №424 від 30.09.2016 вручено 05.10.2016 (річні за період з 13.10.2016 по 20.01.2017 - 122,30 гр.); рахунок №509 від 31.10.2016 вручено 07.11.2016 (річні за період з 15.11.2016 р. по 20.01.2017 р. - 162,89 грн.); рахунок №562 від 30.11.2016 р. вручено 05.12.2016 р. (річні за період з 13.12.2016 р. по 20.01.2017 р. - 173,46 грн.); рахунок №627 від 30.12.2016 р. вручено 04.01.2017 р. (річні за період з 13.01.2017 р. по 20.01.2017 - 60,63 грн.).
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 8221,53 грн..
З огляду на неявку представників сторін, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в денному судовому засіданні. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт» (75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул.Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ 01125703) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул.Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ 38728486) 547477,34 грн. основного боргу, 8221,53 грн. 3% річних, 8335,48 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 05.04.2017
Суддя В.В.Литвинова