04.04.2017 Справа № 920/92/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство «Укрнафтохіммонтаж», м. Суми
про стягнення 15 000,00 грн.
Суддя Джепа Ю.А.
За участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 10-19/17-Д/01 від 10.01.2017)
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 26.10.2016)
При секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 15 000 грн. 00 коп., спричинені неподанням відповідачем податкових накладних у порядку, передбаченому Податковим кодексом України та умовами договорів на виконання робіт № 2815/5 від 28.12.2015 та № 2912/1 від 29.12.2015, укладених між сторонами у справі; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 600 грн. 00 коп.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву від 03.04.2017, проти вимог позивача заперечує та вважає їх необґрунтованими.
04.04.2017 представник позивача подав до суду для долучення до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, у свою чергу, представник відповідача наполягав на відмові позивачеві у задоволенні його вимог.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
28.12.2015 між сторонами у справі був укладений договір підряду № 2812/5 на виконання робіт.
29.12.2015 між сторонами у справі був укладений договір підряду № 2912/1 на виконання робіт.
За умовами укладених договорів (пунктами 1.1) відповідач за завданням позивача зобов'язався виконати роботи, визначені у пунктах 1.2. цих договорів, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів виконаних робіт та платіжних документів ПАТ «Сумиобленерго» здійснило розрахунки за виконані відповідачем роботи за договорами № 2812/5 (згідно платіжних доручень № 26279 від 30.12.2015, № 3471 від 19.02.2016) та № 2912/1 (згідно платіжних доручень № 65 від 30.12.2015, № 6 від 24.02.2016).
Як зазначав позивач, ПАТ «Сумиобленерго» та відповідач є платниками податку на додану вартість. Всі вищезазначені операції є об'єктом оподаткування і оподатковуються за ставкою 20 %.
Відповідно до пунктів 3.3. укладених договорів ТОВ «Укрнафтохіммонтаж» виписує, реєструє та надає ПАТ «Сумиобленерго» податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 6.7 укладених між сторонами у справі договорів у разі порушень відповідачем правил виписки, реєстрації та надання позивачеві податкової накладної, які призвели до втрати позивачем права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача згідно з його письмовою вимогою кошти у розмірі невідшкодованого податку на додану вартість.
Однак, як вказував позивач, відповідач, у порушення вимог податкового законодавства України, за вищезазначеними операціями не здійснив реєстрацію податкових накладних у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, чим позбавив позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 22 582,51 грн. до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідач доводи позивача не визнав та зазначав, що позивач не надав доказів подання органу державної податкової служби податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, а також доказів проведення контролюючим органом перевірки позивача, а також не подав доказів спричинення йому збитків відповідачем.
Однак суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Грошовим вираженням шкоди є збитки, до складу яких згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.
Суд вбачає наявність у спірних правовідносинах усіх чотирьох елементів відповідальності, що обґрунтовується наступним.
Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Аналогічний обов'язок відповідача передбачений умовами пунктів 3.3 договорів № 2812/5 та № 2912/1.
Так, згідно абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних у визначений податковим законодавством строк, а також не надав суду доказів належного виконання цього обов'язку, якими можуть бути підтвердження з ЄРПН про прийняття податкової накладної.
Відповідно до абзацу 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податкових накладних та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у цьому реєстрі, визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010.
Згідно пункту 13 Порядку з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, платник податку складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку ДФС, у зв'язку з чим позивачу надана можливість отримувати з Єдиного реєстру податкових накладних виключно інформацію, що стосується зареєстрованих податкових накладних та/або розрахунку коригування. У даній ситуації лише квитанції з ЄРПН, в яких зазначена дата реєстрації податкової накладної, можуть бути належним доказом виконання відповідачем передбачених податковим законодавством обов'язків, проте такі докази суду не були надані.
Позивач і відповідач є зареєстрованими в установленому порядку платниками податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином, суми ПДВ, які позивач сплатив відповідачеві у складі оплати виконаних останнім робіт, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах згідно встановленого податковим законодавством порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору та положень податкового законодавства своєчасну реєстрацію податкових накладних не здійснив, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 504212 від 23.12.2016.
Відповідно до абзаців 5-7 пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2017) суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
- ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;
- для платників податку, що застосовують касовий метод - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
3 01.01.2016 позивач включає до складу податкового кредиту податкові накладні за касовим методом, право на податковий кредит на які згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) існувало тільки протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка.
Отже, лише наявність у ЄРПН своєчасно зареєстрованої або зареєстрованої протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка ПАТ «Сумиобленерго» податкової накладної дозволило б позивачу віднести у податковій декларації відповідні суми податку до складу податкового кредиту. Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення, позивач втратив право на податковий кредит у загальній сумі 22 582,51 грн.
Судом у ході розгляду даної справи встановлено, що 11.05.2016 позивач у відповідності до умов пунктів 6.7 укладених договорів направив на адресу відповідача претензію № 17/6312 з вимогою перерахувати на його рахунок суму втраченого податкового кредиту у розмірі 22 585,51 грн. Відповідач, у свою чергу, на вказану претензію ПАТ «Сумиобленерго» відреагував та відповідно до платіжних доручень № 680 від 03.06.2016 та № 703 від 08.06.2016 сплатив позивачу частину збитків згідно цієї претензії на загальну суму 7 582,51 грн.
29.09.2016 позивач направив відповідачеві претензію № 17/13155 з вимогою перерахувати йому грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., які становлять залишок несплаченої суми збитків, завданих несвоєчасною реєстрацією податкових накладних за укладеними між сторонами у справ договорів.
Однак, вказана претензія залишена відповідачем без належного реагування, кошти у сумі 15000,00 грн. позивачеві не перераховані.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами укладених між сторонами у справі договорів підряду визначена відповідальність відповідача за порушення правил виписки, реєстрації та надання позивачу податкових накладних, які призвели до втрати позивачем права на податковий кредит, а також розмір такої відповідальності.
Відтак, посилання відповідача на відсутність доказів звернення позивача з відповідною заявою до органів податкової служби про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до частини 2 статті 218 ГК України суд не може визнати підставою для звільнення відповідача від обов'язку щодо відшкодування збитків.
Отже, встановивши обставини справи та керуючись вищевказаними нормами Податкового кодексу України у відповідній редакції, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував вчасно в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені за наслідками господарських операцій з позивачем, що призвело до позбавлення позивача можливості віднесення сплачених у складі вартості робіт (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту та призвело до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань позивача в сумі 22582,51 грн. Таким чином, суд зазначає про наявність у даному випадку усіх елементів правопорушення, наслідком якого є застосування до порушника такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки, а відтак, про правомірність вимог позивача та про їх задоволення шляхом стягнення на його користь з відповідача 15 000,00 грн. збитків (зважаючи на часткову сплату відповідачем позивачеві суми невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість). До того ж зазначена міра відповідальності відповідача є договірною, узгодженою сторонами, відповідні умови договорів підряду є дійсними.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажного підприємства «Укрнафтохіммонтаж» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 1; код ЄДРПОУ 39453036) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. І.Сірка, 7; код ЄДРПОУ 23293513) збитки у розмірі 15 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.04.2017.
Суддя Ю.А.Джепа