Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" квітня 2017 р.Справа № 922/104/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка
про стягнення 118 234,27 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
03.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (відповідача) про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00006706 від 15.02.2013 р. в розмірі 44 583,63 грн., збитків в розмірі 54 599,06 грн., пені в розмірі 2 241,05 грн., 3% річних в розмірі 2 387,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14 422,61 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2017 р. суддею Доленчуком Д.О. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.01.2017 р. на 12:50 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2017 р. розгляд справи було відкладено на 21.02.2017 р. на 09:40 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.02.2017 р. було продовжено строк розгляду спору у справі на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.03.2017 р. на 11:40 год.
У зв'язку з відставкою судді Доленчука Д.О. розпорядженням начальника керівника апарату суду від 13.03.2017 р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/104/17.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017 р. для розгляду справи №922/104/17 визначено суддю Суслову В.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 р. розгляд справи було відкладено на 04.04.2017 р. на 10:20 год.
Представник позивача у дане судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву (вх. №11101 від 03.04.2017 р.) та клопотання (вх.№803 від 04.04.2017 р.) про розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, позивач подав до суду клопотання (вх. №11102 від 03.04.2017 р.) про долучення витребуваних ухвалою суду від 14.03.2017 р. документів. Надані позивачем документи долучено до матеріалів справи.
Відповідач про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, суд задовольняє дане клопотання як таке, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.
Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив таке.
15.02.2013 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір про фінансовий лізинг № 00006706, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб типу VW Раssаt B7 2,0 I FSI, 2013 року виробництва, шасі № WVWZZZ3СZDP032608, двигун № СCZ 341715 (надалі - ОСОБА_1 лізингу), а відповідач зобов'язався прийняти ОСОБА_1 лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 43 290,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 12 987,00 доларів США.
Згідно з преамбулою Додатку до договору про фінансовий лізинг "Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу" ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменується як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до ОСОБА_2, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання ТОВ "Порше Лізинг Україна" (надалі - позивач), а також передачі ОСОБА_1 лізингу Лізингоодержувачу (надалі - відповідач) (у відповідності до визначених у цьому ОСОБА_2 значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями українського законодавства.
Відповідно до п. 3.1. ОСОБА_2 предметом лізингу за цим ОСОБА_2 є транспортний засіб, зазначений у ОСОБА_2 (надалі - "ОСОБА_1 лізингу"). ОСОБА_1 лізингу був обраний відповідно до специфікації відповідачем та в повній мірі відповідає вимогам відповідача. Відповідач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого позивач придбав ОСОБА_1 лізингу.
За умовами п. 4.1. ОСОБА_2 позивач зберігатиме за собою право власності на ОСОБА_1 лізингу, в той час як відповідач матиме право на експлуатацію ОСОБА_1 лізингу впродовж усього строку дії ОСОБА_2 (окрім випадків, коли позивач матиме право розірвати цей ОСОБА_2/відмовитись від ОСОБА_2 та вимагати повернення ОСОБА_1 лізингу, як зазначено в цьому ОСОБА_2).
Відповідно до п. 6.1. ОСОБА_2 для експлуатації ОСОБА_1 лізингу відповідач щомісяця здійснюватиме на користь позивача лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього ОСОБА_2, та інших положень ОСОБА_2. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості ОСОБА_1 лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим ОСОБА_2 та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з ОСОБА_2.
Згідно з п. 6.3. ОСОБА_2 сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим ОСОБА_2 на користь позивача, відображають справедливу вартість ОСОБА_1 лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання ОСОБА_2 суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним Банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні) (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим ОСОБА_2, розраховуються в Євро/доларах США (як обумовлено сторонами в ОСОБА_2) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунка.
За умовами п. 6.4. ОСОБА_2 у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.
Згідно з п. 6.5. ОСОБА_2 лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
12.01.2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду 1/1 до ОСОБА_2, якою було продовжено на 84 місяці строк дії лізингу та викладено в новій редакції Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (а.с. 34).
Умовами п. 6.17. ОСОБА_2 передбачено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за ОСОБА_2 покладається на відповідача, якщо інше прямо не передбачено ОСОБА_2. Відповідач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення позивачем відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у ОСОБА_2 або погоджено сторонами додатково. Якщо відповідач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, позивач має право застосувати санкції за прострочення відповідно до п. 8 ОСОБА_2.
Згідно з п. 5.4. ОСОБА_2 відповідач забезпечує оформлення доставки ОСОБА_1 лізингу шляхом підписання відповідачем та позивачем акту прийому-передачі.
Пунктами 12.2., 12.3. ОСОБА_2 передбачено, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта лізингу (п. 5.4 ОСОБА_2). ОСОБА_2 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
28.02.2013 року позивач передав відповідачу ОСОБА_1 лізингу, про що свідчить Акт прийому-передачі (а.с. 33).
Даний ОСОБА_2 підписаний позивачем та відповідачем і скріплений печатками сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 цього ж кодексу до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Положеннями ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 4-3 та ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов п. 6.5. ОСОБА_2 виставив відповідачу на оплату лізингових платежів наявні у справі рахунки-фактури за січень-квітень 2015 р. на загальну суму 53 734,42 грн. за №00254972 від 13.01.2015 р. на суму 11 244,15 грн., № 00256815 від 02.02.2015 р. на суму 12 493,50 грн., № 00262516 від 06.03.2015 р. на суму 15 462,25 грн. та № 00268268 від 06.04.2015 р. на суму 14 534,52 грн.
Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа (а.с. 29-32).
Проте відповідач оплатив лише частково рахунок-фактуру №00254972 від 13.01.2015 р. на суму 11 244,15 грн. (оплата на суму 9 150,79 грн.), що підтверджується наявною у справі зведеною обліковою випискою від 31.03.2017 р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по оплаті лізингових платежів за січень-квітень 2015 р. в розмірі 44 583,63 грн. (53 734,42 грн. - 9 150,79 грн. = 44 583,63 грн.).
Відповідно до п.п. 8.3.1.-8.3.2. п. 8.3. ОСОБА_2 якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж на 10 (десять) робочих днів, позивач має право: надіслати відповідачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, позивач має право направити відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від ОСОБА_2 в односторонньому порядку, за п. 12.6.1. ОСОБА_2. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги щодо сплати означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим ОСОБА_2. Якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), позивач має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати ОСОБА_1 лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
За умовами п.п. 12.6.1. п. 12.6. ОСОБА_2 позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від ОСОБА_2, та, також серед іншого, право на повернення ОСОБА_1 лізингу, в наступних випадках: відповідач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.
Згідно з п. 12.9 ОСОБА_2 у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання ОСОБА_2 відповідно до п. 12 ОСОБА_2, відмови відповідача придбати ОСОБА_1 лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо позивач вимагає повернення ОСОБА_1 лізингу відповідно до інших положень ОСОБА_2, відповідач зобов'язаний повернути ОСОБА_1 лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.
Пунктом 12.7. ОСОБА_2 передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від ОСОБА_2, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі. Позивач надсилає відповідачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від ОСОБА_2 та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від ОСОБА_2. Таке повідомлення/вимога надсилається позивачем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання відповідачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.
Позивач у позові зазначив, що 16.04.2015 р. відповідач отримав повідомлення позивача б/н від 16.04.2015 р. про розірвання ОСОБА_2 та повернення позивачу ОСОБА_1 лізингу впродовж 10 робочих днів з дня отримання даного повідомлення (а.с. 41).
Згідно з п. 12.13. ОСОБА_2 у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., ОСОБА_2 вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
В даному випадку ОСОБА_2 вважається розірваним 30.04.2015 р. в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від ОСОБА_2.
Судом встановлено, що 04.05.2015 року відповідач повернув позивачу ОСОБА_1 лізингу, про що свідчить Акт прийому-передачі від 04.05.2015 р. (а.с. 42), однак станом на день звернення позивача до суду з даним позовом відповідач заборгованість по сплаті лізингових платежів за період січень-квітень 2015 р. за ОСОБА_2 в розмірі 44 583,63 грн. не оплатив.
При цьому відповідач про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та власного контррозрахунку до суду не подав.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за ОСОБА_2 в розмірі 44 583,63 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, розглянувши позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 241,05 грн., 3% річних в розмірі 2 387,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14 422,61 грн., суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п.п. 8.2.1. п. 8.2. ОСОБА_2 передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовується пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 2 241,05 грн., 3% річних в розмірі 2 387,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14 422,61 грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 та припиненням ОСОБА_2 позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до положень ст. 22 ЦК України збитки в розмірі 54 599,06 грн., з яких:
- (реальні збитки) в розмірі 6 000,00 грн., що складаються з витрат на оплату юридичних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма ОСОБА_3" за договором про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р. та додатковими угодами до нього. При цьому позивач просить компенсувати дані збитки з урахуванням ПДВ, посилаючись на той факт, що позивач є платником ПДВ;
- (упущена вигода) в розмірі 48 599,06 грн., що на думку позивача, є різницею між ринковою вартістю ОСОБА_1 лізингу та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу ОСОБА_1 лізингу.
Розглянувши дані вимоги позивача, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями статті 623 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 ЦК України та статті 224 ГК України.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 р. витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України.
Отже, витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за ОСОБА_2.
Таким чином, отримання позивачем послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що витрати, які включені позивачем до складу реальних збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача реальних збитків в розмірі 6 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Вказані висновки господарського суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 29.12.2015 р. у справі № 911/1623/15.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора (позивача у справі), обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 623 ЦК України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання ОСОБА_1 лізингу.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 48 599,06 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, які, на думку позивача, складають різницю між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу ОСОБА_1 лізингу, однак позивач жодного розрахунку даної вимоги до суду не надав.
Тобто, позивачем не надано доказів наявності усіх чотирьох складових, які є обов'язковою умовою для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди), а саме не доведено розмір збитків та відсутність своєї провини у виникненні даних збитків.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 599,06 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів в розмірі 44 583,63 грн., пені в розмірі 2 241,05 грн., 3% річних в розмірі 2 387,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14 422,61 грн., всього: 63 635,21 грн. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 193, 224, 292 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 22, 509, 525-526, 530, 546, 549, 610-612, 623, 625, 627-629, 806, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, 18, код ЄДРПОУ 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00006706 від 15.02.2013 р. в розмірі 44 583,63 грн., пеню в розмірі 2 241,05 грн., 3% річних в розмірі 2 387,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 14 422,61 грн. та судовий збір в розмірі 954,52 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 05.04.2017 р.
Суддя ОСОБА_3