05.04.2017 року Справа № 904/11933/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
секретар: Манчік О.О.
за участю:
від позивача: Федорова Г.В., довіреність № б/н від 07.12.2016 р.;
від відповідача: Глядченко В.М., адвокат, договір № б/н від 01.11.2016 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2577 від 09.07.2012 р., був присутній в судовому засіданні 27.03.2017 року.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року
у справі № 904/11933/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення штрафу 98 400,00 грн.
З оголошеною в судовому засіданні 27.03.2017 року перервою до 05.04.2017 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року у справі № 904/11933/16 (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс ЛТД" 98 400,00 грн. штрафу, 1 476,00 грн. судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- позовна заява ТОВ "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" підлягала поверненню без розгляду, оскільки до неї було додано підроблені докази надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів;
- місцевий господарський суд не звернув увагу на доводи відповідача, що договір про надання послуг, пов'язаних із зберіганням № 01/02/2016 року від 01.02.2016 року є фіктивним і ніякий скрап на відповідальне зберігання не завозився, в зв'язку з чим і було подано позовну заяву про визнання договору недійсним;
- акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.02.2016 року не має доказової сили і не свідчить про реальну передачу відповідачу на зберігання спірного майна за договором.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 27.03.2017 року.
В судовому засіданні 27.03.2017 року оголошено перерву до 05.04.2017 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2017 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили в її задоволенні відмовити, рішення господарського суду від 07.02.2017 року залишити без змін.
04.04.2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку із перебуванням представника в іншому місті у відрядженні.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання оскільки до заявленого клопотання не надано доказів в обґрунтування доводів, наведених в клопотанні. Крім того, в судовому засіданні 27.03.2017 року представник відповідача надав пояснення по апеляційній скарзі.
Виходячи з наведеного, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги слід відмовити.
Також, на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи № 904/11889/16, призначеної на 03.04.2017 року.
Колегія суддів дійшла до висновку про відхилення даного клопотання, враховуючи, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року у справі № 904/11889/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" залишено без задоволення, залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017 року про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" про повернення майна з відповідального зберігання та відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" про визнання договору недійним.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
19.12.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" про стягнення штрафу у розмірі 98 400,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 17.01.2017 року (а. с. 1).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року розгляд справи відкладено на 31.01.2017 року.
В судовому засіданні 31.01.2017 року оголошено перерву до 07.02.2017 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 98 400,00 грн. штрафу, 1 476,00 грн. судового збору.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 07.02.2017 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2016 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (зберігач) укладено договір № 01/02/2016 про надання послуг, пов'язаних з відповідальним зберіганням (надалі - Договір, а. с. 12-13), за умовами пункту 1.1 предметом Договору є прийняття, зберігання, вивантаження, навантаження, перевалка, доставка до місця зберігання на території зберігання (спеціально обладнаної території, яка належить/орендується зберігачем) скрапу (фракція 20-150 мм, надалі - матеріал) на умовах, визначених даним договором. Зберігання матеріалу здійснюється зберігачем за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351 А, 351 Б, 351 В, 353 А (пункт 1.2 Договору).
Згідно із пунктом 2.1 Договору кількість матеріалу, яка передається на відповідальне зберігання складає 656 т.
В пункті 3.2.5 Договору встановлено, що зберігач зобов'язаний видати (повернути) у повному обсязі матеріал клієнту за першою вимогою останнього, але не пізніше 30 липня 2016 року. У випадку неповернення зберігачем у строк вказаного в предметі договору матеріалу, з будь-яких причин, зберігач зобов'язаний виплатити клієнту повну вартість даного матеріалу, раніше узгоджену сторонами, у строк, передбачений для повернення цього матеріалу.
В позовній заяві позивач посилається на те, що він на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань передав відповідачу на зберігання матеріал - скрап (фракція 20-150 мм) в кількості 656 т загальною вартістю 984 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання від 01.02.2016 року. Строк повернення майна із зберігання конкретно передбачений сторонами умовами Договору та є таким, що настав 30.07.2016 року. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань станом на 19.12.2016 року не повернув отримане на зберігання майно, що порушує права позивача та призводить до матеріальних втрат останнього та збитків, пов'язаних із неможливістю використання і розпорядження власним майном за виробничою необхідністю. На підставі пункту 7.2 Договору позивачем було нараховано штраф у розмірі 10 % узгодженої сторонами вартості матеріалів в розмірі 98 400,00 грн. (984 000,00 грн. (узгоджена вартість матеріалів) х 10 %).
Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов до висновку про їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 98 400,00 грн. штрафу та 1 476,00 грн. судового збору.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів повернення переданого на зберігання матеріалу та є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При з'ясуванні обґрунтованості задоволення судом першої інстанції позовних вимог апеляційний господарський суд враховує наступне.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за наявності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав відповідачу на відповідальне зберігання матеріал загальною вартістю 984 000,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 01.02.2016 року.
Оскільки термін повернення переданого на зберігання матеріалу сплив 30.07.2016 року, відповідач зобов'язаний був повернути цей матеріал позивачу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2017 року у справі № 904/11889/16 (залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року) зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Фірму "Блок ЛТД" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Алекс БТГ" передане на зберігання майно - скрап (фракція 20-150 мм) в кількості 656 т загальною вартістю 984 000,00 грн. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Алекс БТГ" про визнання договору недійсним.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В пункті 3.2.5 Договору встановлено, що зберігач зобов'язаний видати (повернути) у повному обсязі матеріал клієнту за першою вимогою останнього, але не пізніше 30 липня 2016 року.
За приписами пункту 7.2 Договору у випадку несвоєчасного повернення зберігачем клієнту матеріалу, яке є предметом зберігання з будь-яких причин, зберігач зобов'язаний виплатити клієнту штраф у розмірі 10 % узгодженої сторонами вартості матеріалу.
В зв'язку із неповерненням відповідачем матеріалу у встановлений Договором строк позивачем був нарахований штраф в розмірі 98 400,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 98 400,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Такий висновок місцевого господарського суду є правомірним і відповідає нормам матеріального права.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтуються на умовах Договору та вимогах законодавства України, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Блок ЛТД" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 року у справі № 904/11933/16 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2017 року.
Головуючий суддя ___________________ І.О. Вечірко
Суддя ___________________ С.Г. Антонік
Суддя ___________________ О.В. Березкіна