33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"03" квітня 2017 р. Справа № 918/94/17
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
до Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України",
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Рівненської міської ради та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради,
про усунення перешкод в користуванні майном,
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність 7/02/11-17 від 03.01.2017 р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність 08-08/408 від 24.02.2017 р.,
ОСОБА_3, довіреність б/н від 26.01.2017 р.;
від третьої особи-1 - не з'явився;
від третьої особи-2- ОСОБА_4, довіреність № 08-2 від 04.01.2017 р.
В судовому засіданні 3 квітня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7 лютого 2017 року Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області (далі - Управління) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про усунення Державною установою "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі - Центр) перешкод позивачу в користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача з приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Замкова, 29.
В обґрунтування своїх вимог Управління посилалося на те, що 15 червня 2016 року між ним та Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради був укладений договір позички, за умовами якого останнє передало позивачу в безоплатне користування приміщення нежитлової будівлі (Літ. "А-4") загальною площею 1529,4 м2, розташоване за адресою: місто Рівне, вулиця Замкова, 29. Оскільки Центр, який займав перший поверх вказаної будівлі до моменту укладення наведеного правочину, відмовився звільнити дане приміщення, чим, на думку позивача, порушив його права, Управління, посилаючись на статті 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просило суд усунути перешкоди в користуванні позивачем зазначеним нерухомим майном шляхом виселення відповідача з приміщення по вулиці Замковій, 29 у місті Рівному.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 8 лютого 2017 року позовну заяву Управління від 6 лютого 2017 року № 489/08/11-17 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/94/17, розгляд якої призначено 27 лютого 2017 року. Крім того, цією ухвалою до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Рівненську міську раду та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.
23 лютого 2017 року від представника Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення по суті спору (а.с. 23-24), в яких останнє зазначило про законність та обґрунтованість вимог Управління.
Крім того, 23 лютого 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача від 23 лютого 2017 року № 08-08/385 (а.с. 25-26), в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення Господарським судом Рівненської області пов'язаної з нею справи № 918/406/16 за позовом Центру до виконавчого комітету Рівненської міської ради, предметом спору в якій є визнання недійсними та скасування рішень виконкому Рівненської міської ради, а також скасування свідоцтва про право власності, на підставі яких з Управлінням був укладений відповідний договір позички про передачу позивачу в безоплатне користування спірного нерухомого майна.
У той же час при дослідженні матеріалі справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.
Перелік підстав для зупинення провадження у справі визначено статтею 79 ГПК України. Так, згідно частини 1 даної статті господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Відтак, для вирішення питання про зупинення провадження у справі у кожному конкретному випадку необхідним є з'ясування, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість її розгляду.
Зі змісту вищенаведених законодавчих положень вбачається, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині 1 статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Проте відповідачем не було доведено належними і допустимими доказами факту неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 918/406/16. Так, у даному випадку предметом спору є незаконність зайняття відповідачем спірного приміщення по вулиці Замковій, 29 у місті Рівному. Водночас оскарження в рамках справи № 918/406/16 рішень виконавчого комітету Рівненської міської ради та свідоцтва про право власності, на підставі яких було укладено договір позички та передано Управлінню в безоплатне користування спірне нерухоме майно, не може бути належною правовою підставою для встановлення правомірності зайняття відповідачем першого поверху наведеного нежитлового приміщення, адже навіть скасування вищенаведених оспорюваних відповідачем документів не буде свідчити про наявність у останнього права власності на вищезазначене нерухоме майно та не призведе до автоматичного визнання недійсним договору позички від 15 червня 2016 року, на підставі якого це майно було передано позивачу в безоплатне користування.
Крім того, у судовому засіданні 3 квітня 2017 року представники сторін повідомили, що провадження у справі № 918/406/16 на даний час зупинено до заміни позивача у цій справі - Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони України" її правонаступником.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зупинення провадження у даній справі призведе до затягування судового процесу, порушить права учасників цього судового процесу та суперечитиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Також 23 лютого 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Центру на позовну заяву від 23 лютого 2017 року № 08-08/384 (а.с. 29-36), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Управління з огляду, зокрема, на те, що у зв'язку з прийняттям виконавчим комітетом Рівненської міської ради рішень від 20 вересня 2005 року № 253, від 10 листопада 2009 року № 188 та від 10 березня 2016 року № 288 "Про прийняття та передачу нежитлової будівлі № 29 на вулиці Замковій у місті Рівному" були порушені речові права відповідача на спірне нерухоме майно, закріплені за останнім Держсанепідслужбою України у встановленому законом порядку на праві оперативного управління.
У судових засіданнях 27 лютого 2017 року та 16 березня 2017 року оголошувалися перерви відповідно до 16 березня 2017 року та 3 квітня 2017 року.
У судовому засіданні 3 квітня 2017 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 23 лютого 2017 року № 08-08/384.
Представник Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради у цьому судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог Управління.
Рівненська міська рада явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечила, проте надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників сторін та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішень виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 вересня 2005 року № 253 та від 10 листопада 2009 року № 188, 28 листопада 2011 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради було видано свідоцтво про право власності серія САЕ № 306472, згідно якого за територіальною громадою міста Рівного в особі Рівненської міської ради було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (літ. "А-4") загальною площею 1797,5 м2, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Замкова, будинок 29 (а.с. 13).
Судом також встановлено, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2014 року індексний номер: 12975591 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис (з відкриттям розділу) про реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради на вищезазначене нерухоме майно (а.с. 16).
Рішенням Рівненської міської ради від 10 березня 2016 року № 288 "Про прийняття та передачу нежитлової будівлі № 29 на вулиці Замковій у місті Рівному" було, зокрема, вирішено зарахувати нежитлову будівлю № 29 на вулиці Замковій у місті Рівному на баланс на підставі замовленого звіту про оцінку цього майна, а також передати її в безоплатне користування (позичку) Управлінню (а.с. 11).
На виконання вищенаведеного рішення 15 червня 2016 року між Управлінням та Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради було укладено договір позички, за умовами якого останнє передало позивачу в безоплатне користування приміщення нежитлової будівлі (Літ. "А-4"), розташоване за адресою: місто Рівне, вулиця Замкова, 29, загальною площею 1529,4 м2, а саме: приміщення підвалу №№ 1-25, першого поверху №№ 26-53, №№ 85-97, № 154, другого поверху №№ 98-122, третього поверху №№ 123-148, четвертого поверху №№ 149-153, згідно з технічним паспортом (виданий комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", інвентарний номер 47814), з метою використання його для розміщення Управління.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками даних юридичних осіб, а також посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 107.
Згідно пункту 1.2 цього правочину нежитлове приміщення, що є предметом договору, належить позичкодавцю на праві власності на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28 листопада 2011 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі рішень виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 вересня 2005 року № 253 та від 10 листопада 2009 року № 188, дублікат виданий виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13 червня 2016 року на підставі розпорядження міського голови № 481-р від 8 червня 2016 року. Право власності зареєстровано за територіальною громадою міста Рівного в особі Рівненської міської ради за № 5620647, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 357812856101, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61530372 від 15 червня 2016 року.
Згідно пункту 1.4 вказаного договору останній укладається строком на п'ятнадцять років.
Позичкодавець стверджує, що на момент укладення цього договору майно, що передається в користування, перебуває у нього на балансі, не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження, управління чи користування з іншими особами, треті особи прав на нього не мають (пункт 1.5 договору).
Відповідно до пункту 6.1 цієї угоди право позички виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Судом встановлено, що Управлінням 15 червня 2016 року у встановленому законом порядку було зареєстровано право безоплатного користування вищенаведеним приміщенням, що підтверджується відповідними відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16).
Обґрунтовуючи свої вимоги, Управління посилалося на те, що Центр, який займав перший поверх вказаної будівлі до моменту укладення наведеного правочину, відмовляється звільнити дане приміщення, чим чинить перешкоди позивачу в користуванні цією нерухомістю та порушує його права.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 827 ЦК України визначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Отже, до вказаних правовідносин застосовуються положення щодо найму (оренди).
Згідно з частиною 1 статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Так, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, вказана стаття визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. ОСОБА_2, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. ОСОБА_2, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (стаття 398 ЦК України).
Суд звертає увагу, що право володіння чужим майном можливе на підставі договору та закону. Стосовно договору, то таким договором може бути договір, який пов'язаний з передачею речі у користування або передачею речі на іншому речово-правовому титулі на певний строк або договорами, які опосередковують перехід речей. Так, право володіння виникає у разі укладення договорів найму (оренди), лізингу, перевезення, зберігання, комісії тощо, а також, зокрема, договору позички. ОСОБА_3 в рамках цього договірного строку особа може захищати своє право володіння перед третіми особами.
Як вже було зазначено, згідно пункту 1.4 договору позички від 15 червня 2016 року № 107 останній укладається строком на п'ятнадцять років.
З огляду на наведені положення суд дійшов висновку про те, що Управлінням, як титульним володільцем спірного приміщення на підставі договору позички від 15 червня 2016 року № 107, було обрано вірний спосіб захисту його порушених прав. Відтак, позивач обґрунтовано звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Центру, як особи, яка чинить перешкоди позивачу в користуванні вищенаведеним майном, про усунення відповідачем таких перешкод.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача порушується його право власності чи законного володіння.
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючої майном особи до третіх осіб про усунення порушень її права власності, що перешкоджають належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Як було зазначено вище, договір позички спірного приміщення від 15 червня 2016 року № 107 укладений уповноваженим власником органом (Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради) та Управлінням. Спірне приміщення належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Рівного в особі Рівненської міської ради. Відтак, цей договір укладений його сторонами в межах наданих їм повноважень. У той же час у матеріалах справи відсутні докази дострокового розірвання даної угоди чи визнання її судом недійсною у встановленому законом порядку. Крім того, у матеріалах справи також відсутні і докази, які свідчать про наявність підстав для визнання недійсним даного правочину.
Разом з тим судом встановлено, що між позивачем та відповідачем договірних відносин не існувало (договір позички був укладений між третьою особою-2 та Управлінням). Докази передання в суборенду спірного нежитлового приміщення у матеріалах справи відсутні, що підтверджується і сторонами в судовому засіданні.
Слід також зазначити, що відповідачем не подано доказів правомірності зайняття ним спірного приміщення, натомість згідно чинного договору позички від 15 червня 2016 року № 107 дане приміщення належить позивачу на праві безоплатного користування, однак Центр чинить перешкоди у користуванні ним.
Проте, незважаючи на відсутність правових підстав, відповідач продовжує користуватися спірним нежитловим приміщенням. Факт користування цим приміщенням відповідачем на час розгляду справи ним не оспорюється і у матеріалах справи відсутні докази звільнення Центром вказаного приміщення.
У той же час заперечення відповідача проти позову, викладені у його відзиві на позовну заяву від 23 лютого 2017 року № 08-08/384, не беруться судом до уваги, оскільки вказані заперечення зводяться до оспорювання рішень виконавчого комітету Рівненської міської ради від 20 вересня 2005 року № 253, від 10 листопада 2009 року № 188 та від 10 березня 2016 року № 288, які не є предметом спору та розгляду в даній справі. Крім того, як було зазначено вище, навіть скасування вищенаведених рішень не буде свідчити про наявність у відповідача права власності на спірне нерухоме майно та не призведе до автоматичного визнання недійсним договору позички від 15 червня 2016 року № 107, на підставі якого це майно було передано позивачу в безоплатне користування.
Відтак, зважаючи на законність та обґрунтованість вимог позивача до Центру про усунення перешкод в користуванні майном, суд дійшов висновку про необхідність задоволення цього позову.
Судові витрати в сумі 1 600 грн. 00 коп. згідно статті 49 ГПК України підлягають стягненню з Центру на користь позивача.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Державній установі "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (33028, місто Рівне, вулиця Котляревського, будинок 3, ідентифікаційний код: 38503358) усунути перешкоди Головному територіальному управлінню юстиції у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Замкова, будинок 29, ідентифікаційний код: 34922678) в користуванні майном шляхом виселення Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" з приміщення нежитлової будівлі (Літ. "А-4") площею 1529,4 м2, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Замкова, 29.
Стягнути з Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (33028, місто Рівне, вулиця Котляревського, будинок 3, ідентифікаційний код: 38503358) на користь Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Замкова, будинок 29, ідентифікаційний код: 34922678) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2017 р.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 5 примірників:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 29);
3- відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Котляревського, 3);
4 - третій особі-1 рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а);
5 - третій особі-2 рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а)
.