"03" квітня 2017 р.Справа № 916/141/17
За позовом Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ";
до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Теплопостачання міста Одеси”
про стягнення 22183712,3грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2. - за дорученням;
Від відповідача: ОСОБА_3 за дорученням;
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 підприємство «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення 22 183 712,30грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 січня 2017 року порушено провадження у справі № 916/141/17 із призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні 06.03.2017р. представником позивача було надано суду заяву про збільшення суми позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача 29 850 932,26грн. основного боргу, пеню в сумі 1 014 748,57 грн. та 3% річних в сумі 109 807,36 грн.
Представник позивача 27.03.2017 року надав письмові докази, які судом залучено до справи.
Представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи
03.04.2017 року представник позивача надав заперечення на відзив, які залучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03.04.2017р. представник позивача позовну заяву із врахуванням уточнень підтримує та просить суд стягнути заявлену суму з відповідача
Представник відповідача позов визнає частково та просить суд у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних відмовити.
03 квітня 2017 року у судовому засіданні після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
31.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (Оператор ГРМ) та ОСОБА_1 підприємством «Теплопостачання міста Одеса» (Споживач) було укладено договір розподілу природного газу № 008370/ТМО-23/16, який є договором приєднання, що був укладений з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього Договору
Відповідно до п. 2.1. договору № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Пунктом 6.1. договору № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
В пункті 6.2. договору № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до п. 6.3. договору № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 6.4. договору № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
На виконання умов договору № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року Оператор ГРМ розподілив природний газ Споживачу за період з листопада 2016року по лютий 2017року, а споживач прийняв природний газ обсягом 142 979,562 тис. м. кубічних газу на суму 64 812 012,23грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу.
Відповідач не виконував умови договору, а саме не проводив у повному обсязі оплату за розподіл природного газу, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з листопада 2016року по лютий 2017року у сумі 20 870 592,18грн підтверджена актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.04.2017року
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.1,7 ст.193 ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон) державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним ОСОБА_4 України.
Як встановлено судом, правовідносини між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (Оператор ГРМ) та ОСОБА_1 підприємством «Теплопостачання міста Одеса» (Споживач) виникли в силу укладеного між ними договору розподілу природного газу № 008370/ТМО-23/16 від 31.12.2015 року.
Відповідно до п. 2.1 Договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюються споживачем за тарифом, встановлено регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пункту 6.2 Договору, тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до пункту 6.3 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно пункту 6.4. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Як встановлено судом та фактично, не заперечується відповідачем, позивачем на виконання умов вказаного договору в період з листопада 2016р. по лютий 2017р. надано послуги з розподілу природного газу на загальну суму 64 812 012,23 грн.
Позивачем в судовому засіданні 03.04.2017р. надано акт звірки від 03.04.2017року станом на 31.03.2017року підписаний обома сторонами, у звязку із чим сума основного богу складає 20 870 592,18 грн.
Відповідач свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг виконав частково, сплативши позивачу вартість розподіленого газу, враховуючи оплати здійснені після порушення провадження у справі, на суму 8 980 340,08 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 20 870 592,18 грн..
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд припиняє провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача частини суми основного боргу в розмірі 8 980 340,08 грн., у звязку із відсутністю, станом на 03.04.2017 р., предмету спору за даною вимогою.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пені у сумі 1 014 748,57 грн. та 3% річних в сумі 109 807,36 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері: господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами п. 8.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд вважає його вірним та обґрунтованим, заявлену суму пені в розмірі 1 014 748,57гривень стягує з відповідача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснений вірно та заявлена сума 3% річних 109 807,36гривень підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження у справі в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача частини суми основного боргу в розмірі 8 980 340,08 грн. припинити.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) основну заборгованість у розмірі 20 870 592/двадцять мільйонів вісімсот сімдесят тисяч п'ятсот дев'яносто дві/ грн. 18 коп., пеню у розмірі 1 014 748 /один мільйон чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім/ грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 109 807 /сто дев'ять тисяч вісімсот сім/ грн. 36 коп.. та витрати по сплаті судового збору у сумі 240 000 /двісті сорок тисяч / грн. 00 коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05 квітня 2017 р.
Суддя Г.І. Гуляк