79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.03.2017р. Справа№ 914/114/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Сало О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів
до відповідача: Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області”, м.Львів
про стягнення заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник;
присутня: ОСОБА_3
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” про стягнення заборгованості в сумі 1241454грн. 59коп., з яких 1087540грн. 17коп. - основний борг, 33725грн. 75коп. - 3% річних та 120188грн. 67коп. - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 16.01.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.01.2017р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, а також для надання можливості сторонам подати всі необхідні документи, які дадуть можливість з'ясувати всі обставини у справі, ухвалами суду від 31.01.2017р. та 07.02.2017р. розгляд справи відкладався.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Іванчук С.В., судове засідання призначене на 21.02.2017 року не відбулося, тому виходячи із принципу незмінності складу суду, визначеного ст. 4-6 ГПК України, та враховуючи встановлений строк розгляду спору, ухвалою суду від 28.02.2017р. розгляд справи призначено на 07.03.2017р. Ухвалами суду від 07.03.2017р. строк розгляду спору продовжувався та розгляд справи відкладався. В судовому засіданні 28.03.2017р. оголошувались перерви до 12год. 50хв. та до 14год. 40хв.
В судове засідання 28.03.2017р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити.
В судове засідання 28.03.2017р. представник відповідача явку забезпечив, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві (вх.5002/17 від 07.02.2017р.) на позовну заяву та поясненнях (вх.№7107/17 від 21.02.2017р.). Зокрема в поясненнях (вх.№7107/17 від 21.02.2017р.) відповідач зазначає, що у кожному виставленому рахунку за теплоенергію позивач вказує про нарахування пені згідно рішень суду 4/888-27/116 від 09.04.2002р. та 4/1934-15/315 від 23.11.2005р., про які відповідачу не відомо та які не стосуються предмету позову. Через канцелярію суду (вх.№12010/17 від 28.03.2017р.) подано клопотання №28 від 28.03.2017р. про долучення до матеріалів справи довідки згідно додатку.
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,
01.01.2003р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (енергопостачальна організація) та Державним підприємством управління по експлуатації адмінбудинків державної податкової адміністрації у Львівській області (споживач) укладено договір №5113/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Згідно із п.п.10.1, 10.4 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів письмового заявлення про припинення договору суду не представлено.
Відповідно до розділу 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).
Згідно із п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
18.07.2013р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (теплопостачальна організація) та Державним підприємством «Виробничо-сервісний центр Міністерства доходів і зборів України у Львівській області» (споживач) укладено додаткову угоду до договору №5113/Р від 01.01.2003р., якою сторони у зв'язку із зміною назви Державного підприємства «управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області» на Державне підприємство «Виробничо-сервісний центр Міністерства доходів і зборів України у Львівській області», яке є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Львівської області» преамбулу договору виклали в наступній редакції: Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”, надалі - теплопостачальна організація, в особі начальника відділу обліку та збуту теплової енергії ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності 307 від 02 лютого 2011р., з однієї сторони, та Державне підприємство «Виробничо-сервісний центр Міністерства доходів і зборів України у Львівській області», надалі - споживач, в особі начальника ОСОБА_5, який діє на підставі статуту,з іншої сторони, надалі сторони, уклали даний договір про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).
01.04.2015р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (теплопостачальна організація) та Державним підприємством «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» (споживач) укладено додаткову угоду до договору №5113/Р від 01.01.2003р., якою сторони виклали п.5.3. договору в наступній редакції: споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття споживачем показів приладів обліку - останнє число кожного місяця, подання звіту теплопостачальній організації - не пізніше 1-го кожного місяця.
На виконання договірних зобов'язань позивачем з травня 2015 року до листопада 2016 року надано послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актом включення системи теплоспоживання, звітами щодо обсягів споживання теплової енергії та виставленими рахунками на оплату наданих послуг (копії долучені до матеріалів справи) на загальну суму 3098590грн. 75коп., що визнається відповідачем у долученому контррозрахунку, який додано до відзиву.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати на виконання умов укладеного договору здійснив частково, що підтверджується платіжними дорученнями із призначенням платежу за теплове навантаження та за теплову енергію згідно виставлених рахунків: №1111 від 29.05.2015р. на суму 31541,58грн., №1710 від 07.07.2015р. на суму 31540,00грн., №2013 від 31.07.2015р. на суму 31542,42грн., №2162 від 31.08.2015р. на суму 31540,42грн., №3370 від 18.11.2015р. на суму 177047,63грн., №530 від 26.11.2015р. на суму 150000,00грн., №919 від 25.12.2015р. на суму 608553,09грн., №918 від 25.12.2015р. на суму 36006,51грн., №547 від 01.03.2016р. на суму 368457,00грн., №548 від 01.03.2016р. на суму 31543,00грн., №604 від 12.03.2016р. на суму 10027,14грн., №737 від 01.04.2016р. на суму 63086,00грн., №835 від 13.04.2016р. на суму 348303,90грн., №998 від 04.05.2016р. на суму 36006,51грн., №283 від 31.05.2016р. на суму 36006,51грн., №552 від 26.07.2016р. на суму 43819,80грн., №734 від 29.08.2016р. на суму 40446,19грн., №120 від 30.09.2016р. на суму 40446,19грн., №796 від 31.10.2016р. на суму 40446,19грн., №797 від 31.10.2016р. на суму 70663,38грн., №892 від 30.11.2016р. на суму 40446,19грн., №929 від 30.11.2016р. на суму 334746,21грн., тобто на загальну суму 2602215грн. 86коп.
Згідно інформації у виставлених позивачем рахунках за теплову енергію, позивачем включено у виставлені рахунки пеню за судовими рішеннями від 09.04.2002р. у справі №4/888-27/116 та від 23.11.2005р. у справі №4/1934-15/315., які до матеріалів справи не долучені та не подано доказів в підтвердження наявної заборгованості на момент подання позову, щодо виконання зазначених рішень. Окрім цього, позивач заявляє, що оплачені відповідачем кошти частково було зараховано в оплату пені, яка зазначена у деяких рахунках на оплату, необгрунтовуючи підстави нарахування та не вказуючи періоди прострочення оплати та суми з яких проведено нарахування такої пені. Доказів в підтвердження даних обставин суду не представлено.
Як вбачається із платіжних доручень та банківських виписок, а також зазначено відповідачем у поясненнях призначенням платежу при оплаті визначено оплата за теплове навантаження та за теплову енергію згідно рахунків. Відтак, із наведеного вбачається, що відповідачем оплати проведені саме за теплове навантаження та теплову енергію. Таким чином позивач не вправі зараховувати проведені відповідачем проплати за надані послуги односторонньо змінюючи призначення платежу споживача в рахунок погашення пені. Враховуючи проведені поивачем нарахування та здійснені відповідачем проплати, у відповідача перед позивачем за період з травня 2015р. по листопад 2016р. фактично виникла заборгованість за надані послуги з теплової енергії та теплового навантаження у сумі 496374грн. 89коп.
08.12.2016р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №1 від 08.12.2016р., яку відповідач отримав 13.12.2016р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7904007180804 та фіскальним чеком від 08.12.2016р., в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за послуги теплопостачання згідно розрахунку боргу, який додається до цієї претензії. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день прийняття рішення доказів у спростування вищевикладеного не представлено, доказів оплати заборгованості суду не надано, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 496374грн. 89коп.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 120188грн. 67коп. за період з 01.07.2015р. по 31.10.2016р. та 3% річних в розмірі 33725грн. 75коп. за період з 16.06.2015р. по 30.11.2016р. (розрахунки долучені до матеріалів справи).
У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши проведені позивачем нарахування з огляду на вищевикладене, позивач безпідставно провів нарахування без врахування усіх проплат проведених відповідачем, тому в перерахунку у межах періоду, визначеного позивачем, інфляційних втрат та 3% річних із суми грошового зобов'язання з врахуванням здійснених відповідачем проплат, задоволенню підлягають 31330грн. 93коп. - інфляційних втрат та 13540грн. 83коп. - 3% річних.
Станом на день прийняття рішення доказів оплати інфляційних нарахувань та 3% річних суду не представлено.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення основного боргу у розмірі 496374грн. 89коп., інфляційних нарахувань в розмірі 31330грн. 93коп. та 3% річних у розмірі 13540грн. 83коп. є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення та необґрунтованістю даних вимог.
Судові витрати необхідно віднести на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” (79003, м.Львів, вул.Стрийська, буд.35, ідентифікаційний код 22380635) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 496374грн. 89коп. - основного боргу, 31330грн. 93коп. - інфляційних втрат, 13540грн. 83коп. - 3% річних та 8118грн. 70коп. - судового збору.
Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 30.03.2017р.
Суддя Іванчук С.В.