Кіровоградської області
31 березня 2017 рокуСправа № 912/3154/14
Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Макаренко Т.В. та Наливайко Є.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3154/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт",
про стягнення 693679,31 грн,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 826 від 30.12.2016;
від відповідача - ОСОБА_2О.(керівник) та ОСОБА_3, довіреність від 25.01.2016.
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" заборгованості за договором складського зберігання зерна № 98 від 08.11.2013 року в сумі 294336,54 грн, 6861,77 грн 3% річних, 21461,76 грн пені, 36949,33 грн інфляційних втрат, 20603,55 грн штрафу, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 23.09.2014 господарський суд у складі судді Кабакової В.Г. прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у даній справі та призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2014.
Ухвалами господарського суду від 14.10.2014 та від 28.10.2014 розгляд справи відкладався та від сторін витребовувалися необхідні для вирішення спору докази.
Ухвалою від 13.11.2014 господарський суд зупинив провадження у даній справі до завершення розгляду Господарським судом Кіровоградської області справи № 912/3856/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору та набранням рішенням по вказаній справі законної сили.
14.11.2016 до господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про поновлення провадження у справі № 912/3154/14.
З огляду на те, що суддя Кабакова В.Г., у провадженні якої знаходилась справа, не може здійснювати правосуддя у зв'язку із закінченням повноважень судді, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Кіровоградської області призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №912/3154/14 між суддями, за результатами якого справу №912/3154/14 призначено головуючому судді Шевчук О.Б.
Ухвалою від 15.11.2016 господарський суд у складі судді Шевчук О.Б. прийняв справу № 912/3154/14 до свого провадження, поновив провадження у справі № 912/3154/14, справу призначив до розгляду у судовому засіданні 13.12.2016.
Однак, судове засідання 13.12.2016 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Шевчук О.Б.
13.12.2016 позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 693679,31 грн заборгованості за договором складського зберігання зерна № 98 від 08.11.201, в тому числі: 308981,07 грн основного боргу, 26512,87 грн - 3% річних, 53403,33 грн - пені та 284178,49 грн - інфляційних втрат, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили перенесення судового засідання, господарський суд ухвалою від 22.12.2016 призначив дану справу до розгляду у судовому засіданні 12.01.2017.
Ухвалою від 12.01.2017 господарський суд за клопотанням відповідача продовжив строк вирішення спору у даній справі на 15 днів та оголосив перерву до 26.01.2017 відповідно до норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами судового засідання 26.01.2017 винесено ухвалу про продовження розгляду даної справи колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Шевчук О.Б.
26.01.2017 автоматизованою системою призначена судова колегія у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Макаренко Т.В. та Наливайко Є.М.
Ухвалою від 26.01.2017 господарський суд колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Макаренко Т.В. та Наливайко Є.М. прийняв справу до провадження, призначив справу до розгляду у судовому засіданні 09.03.2017, витребував від сторін докази, необхідні для повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
09.03.2017 в судовому засіданні господарським судом оголошено перерву до 23.03.2017 відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 23.03.2017 господарський суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи до 31.03.2017 о 10:00 год.
У судовому засіданні 31.03.2017 представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у своєму відзиві просить відмовити в задоволенні позову, оскільки доводи позивача, викладені в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог не відповідають обставинам господарських правовідносин, які виникли між сторонами.
Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін. господарський суд
08.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" (ТОВ "Український Агропродукт", поклажодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України", ( ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", зерновий склад) укладено договір складського зберігання №98 (надалі - договір, т.1, а.с.21-27)
Відповідно до пункту 1.1. договору поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури врожаю 2013 (далі - зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.
Пунктом 1.4. договору сторони визначили орієнтовні обсяги (кількість) зерна, що планується до передачі на зберігання, показники якості для розрахунку залікової ваги, а саме: 1000 тонн кукурудзи, ДСТУ 4525:2006, вологість 14%, смітна домішка 2,0%, зернова домішка до 10%.
Фактичні обсяги зерна, що передається на зберігання зерновому складу можуть бути визначені лише при безпосередній передачі його на зберігання при оформленні складського документа (пункт 1.5. договору).
Згідно із пунктом 4.1.1. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцю згідно умов даного договору.
Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до цього договору (пункт 4.3.2.).
В пунктах 5.4. - 5.9. договору сторонами обумовлено, що зерновий склад зобов'язаний щомісяця до 3 (третього) числа наступного за звітним місяця надавати поклажодавцю Акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані Зерновим складом. Плата за сушіння, очищення зерна проводиться згідно з актами надання послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення - за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого зерна. Оплата послуг, що надана Зерновим складом із зберігання, відвантаження та переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку. Поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту наданих послуг, підписаного із сторони зернового складу, в разі з годи з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути зерновому складу 1 (один) примірник. У разі незгоди підписувати Акт наданих послуг поклажодавець у триденний термін з дня отримання Акту надсилає зерновому складу свої обґрунтовані заперечення. У разі не підписання поклажодавцем наданих послуг у 3-й термін з дня його отримання та ненадання обґрунтованих заперечень, Акт наданих послуг вважається підписаним.
Згідно пункту 12.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.05.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання умов цього договору.
Додатком 1 до договору сторони погодили перелік та вартість послуг зернового складу (т.1, а.с.28).
Договір і додаток №1 до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Зі сторони поклажодавця договір і додаток №1 до нього підписано виконавчим директором ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності №1 від 01.01.2013, підписаної генеральним директором ТОВ "Український Агропродукт" ОСОБА_2 та скріпленої печаткою цього товариства №1.
За твердженням ТОВ "Український Агропродукт" ОСОБА_4 не був виконавчим директором товариства на момент підписання цього договору, довіреність від імені ТОВ "Український Агропродукт" генеральним директором ОСОБА_2 не видавалась та не підписувалась, а тому договір та додаток №1 до нього підписаний від імені позивача не уповноваженою особою.
Тому Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Агропродукт" було подано до Господарського суду Кіровоградської області позов про визнання недійсним договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013, який укладено між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ТОВ "Український Агропродукт".
Проте, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2016 у справі № 912/3856/14, яке залишене без змін апеляційною інстанцією, в задоволенні позову було відмовлено повністю.
При цьому, господарським судом у справі №912/3856/14 було встановлено, що згідно висновку №6823/02 судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_2 у наданій на експертизу довіреності №1 від 01.01.2013, виданій на ім'я виконавчого директора ОСОБА_4, розміщений у графі "Генеральний директор ОСОБА_2О." виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою. Поряд з цим господарським судом у справі №912/3856/14 було також встановлено те, що позивач своїми подальшими діями схвалив договір відповідального зберігання зерна №98 від 08.11.2014, що в свою чергу унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Рішенням господарського суду у справі № 912/3856/14 було також встановлено, що крім договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013, сторонами було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю від 18.04.2013, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу 750,000 тонн зерна кукурудзи 3 класу в термін до 01.11.2013. До цього договору сторонами було підписано ряд додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою від 01.11.2013 сторонами змінено термін поставки - до 29.11.2013. В період з 08.11.2013 по 28.11.2013 згідно товарно-транспортних накладних позивачем було поставлено на Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 зерно кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн. Тобто, позивачем спочатку зерно кукурудзи було здане на відповідальне зберігання по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, а потім згідно видаткових накладних №25 від 15.11.2013, №№29, 30 від 29.11.2013 було передане відповідачу за договором поставки. Факт переоформлення поставленого зерна кукурудзи підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передачі від 15.11.2013та від 29.11.2013, підписаними покупцем, продавцем та зерновим складом, які зі сторони ТОВ "Український Агропродукт" підписав генеральний директор ОСОБА_2 Зазначені акти приймання-передачі свідчать про те, що зерно кукурудзи переоформлялось на продавця через зерновий склад, у якого воно знаходилось на зберіганні.
Відповідно до норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, господарським судом вважаються доведеними обставини щодо передачі відповідачем на відповідальне зберігання позивачу зерна кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн по договору складського зберігання зерна №98 від 08.11.2013.
Проте, як стверджує позивач, відповідачем не проведено розрахунки за договором, що призвело до виникнення заборгованості в загальній сумі 308981,07 грн, яка включає в себе вартість послуг приймання, сушіння, очищення, зберігання, переоформлення, тощо.
Так, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.32-47 та т. 2 а.с. 33-63), та частина яких підписана зі сторони відповідача ОСОБА_4, що не мав на те відповідних повноважень, а частина взагалі не підписана відповідачем, вартість наданих позивачем послуг за договором складає 318981,07 грн.
Відповідачем частково сплачено надані послуги в сумі 10000,00 грн (т.1, а.с.101).
В іншій частині відповідач розрахунки не провів, оскільки вважає, що такі суми нараховані позивачем безпідставно.
Непроведення відповідачем розрахунків за договором призвело до звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
При вирішенні спору у даній справі, господарський суд враховує наступне.
За вимогами статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Зерновий склад - це суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно та одержання сертифіката на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").
Зберігання зерна здійснюється за договором складського зберігання.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
Викладене кореспондується з положеннями частини 1 статті 957 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до норм статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
В пункті 4.3.2. договору сторони обумовили, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору розмір плати за збереження зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені Зерновим складом та є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1 до Договору).
Аналізуючи умови цього пункту договору та додатку №1 до нього, положення статті 946 Цивільного кодексу України господарський суд дійшов висновку, що сторонами погоджено плату за зберігання зерна кукурудзи в розмірі 26,40 грн за тонно/місяць та плату за інші додаткові послуги.
При цьому надавати додаткові послуги позивач зобов'язаний відповідно до пункту 4.1.4. договору лише у разі одержання від поклажодавця письмового замовлення на такі послуги.
В пункті 2.3. договору також зазначено, що у разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів зерновий склад за письмовою згодою поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не замовлялись додаткові послуги згідно додатку №1 до договору. Таких доказів сторонами господарському суду не надано.
Посилання позивача на те, що зерновий склад зобов'язаний вживати необхідних заходів щодо збереження зерна в силу вимог закону та пункту 4.1.13. договору не доводить того, що такі заходи мають бути вжиті за рахунок відповідача з огляду на положення пунктів 2.3. та 4.1.4. договору.
Крім того, господарський суд враховує положення пункту 3.8. договору, відповідно до якого переоформлення зерна проводиться тільки після оплати поклажодавцем фактично наданих зерновим складом послуг, у тому числі послуг з переоформлення.
Як свідчать матеріали справи, що не оспорюється позивачем, в період з 08.11.2013 по 28.11.2013 відповідачем було передано на зберігання зерно кукурудзи фізичною вагою 895,720 тонн.
Поряд з цим 15.11.2013 зерновим складом проведено переоформлення зерна кукурудзи з відповідача на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в кількості 277530 кг відповідно до складської квитанції на зерно №531 від 15.11.2013; 29.11.2013 - проведено переоформлення зерна кукурудзи в кількості 440810 кг відповідно до складської квитанції на зерно №623 від 29.11.2013 та 29.11.2013 - проведено переоформлення зерна кукурудзи в кількості 31660 кг відповідно до складської квитанції на зерно №624 від 29.11.2013.
При цьому відповідачем на момент переоформлення цього зерна було сплачено 10000,00 грн.
Посилання позивача на гарантійні листи підписані зі сторони відповідача ОСОБА_4 не приймаються господарським судом як належні докази, оскільки така особа не була уповноважена на вчинення відповідних дій, зокрема, щодо гарантування оплати додаткових послуг, які повинні надаватися лише за згодою відповідача.
Отже, у позивача відсутні підстави вимагати оплати послуг за договором після переоформлення зерна кукурудзи на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Крім того, господарський суд враховує положення частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
В пункті 4.1.18. договору зазначено, що зерновий склад зобов'язаний попередити поклажодавця письмово за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін відвантаження зерна.
Позивач стверджує, що після закінчення строку дії договору, а саме після 31.05.2014 на зберіганні зернового складу залишилось зерно кукурудзи відповідача в кількості 16460 кг, за зберігання якого позивачем нарахована відповідна плата.
Однак, позивачем не доведено правомірність нарахування такої плати після 31.05.2014 з огляду на те, що, по-перше, строк зберігання закінчився, по-друге, останній зобов'язаний був повернути не пізніше 31.05.2014 зерно кукурудзи зі зберігання відповідно до вимог статті 949 Цивільного кодексу України та пункту 4.1.18. договору.
Позивачем не надано господарському суду доказів на підтвердження того, що останнім вживались заходи по поверненню зерна кукурудзи зі зберігання відповідачу.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи та норми чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 308981,07 грн є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню господарським судом.
Оскільки позивачем не доведено наявності заборгованості в сумі 308981,07 грн, безпідставними є вимоги останнього про стягнення з відповідача 26512,87 грн - 3% річних, 53403,33 грн - пені та 284178,49 грн - інфляційних втрат.
Отже в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 04.04.2017.
Головуючий суддя О.Б. Шевчук
Суддя Т.В. Макаренко
Суддя Є.М. Наливайко