вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" березня 2017 р. Справа № 911/3852/16
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Житлово-комунального підприємства «Поліське»
про стягнення 2 040,85 грн.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. № 14-182 від 15.07.2014;
відповідач - не з'явився.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (ПАТ “НАК “Нафтогаз України”/позивач) до Житлово-комунального підприємства “Поліське” (ЖКП “Поліське”/відповідач) про стягнення 628,74 гривень пені, 44,17 гривень 3% річних та 1367,94 гривень інфляційних втрат, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2015/15-КП-17 від 24.11.2014.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2016 провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 ухвалу господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі № 911/3852/16 скасовано, а справу передано для розгляду по суті до господарського суду Київської області.
Згідно автоматизованого розподілу справ, на підставі статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 911/3852/16 передано для розгляду судді Щоткіну О.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2017 справу №911/3852/16 до провадження та призначено до розгляду на 27.03.2017.
В судове засідання 27.03.2017 року відповідач не направив свого повноважного представника, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 07350 0037963 8 від 02.03.2017, про причини неявки суд не повідомив та відзиву на позов не подав.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція зазначена у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
27.03.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, з урахуванням постанови КАГС від 06.02.2017, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
4.11.2014 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Житлово-комунальним підприємством «Поліське» (покупець) було укладено договір № 2015/15-КП-17 купівлі-продажу природного газу (договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі-споживачам покупця).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору). Відповідно до п. 3.4. договору акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного договору протягом січня-березня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 52 983,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, як зазначив позивач, відповідач за отриманий природний газ у сумі 52 983,93 грн. розрахувався повністю, проте з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку, що підтверджується довідкою позивача про операції по ЖКП «Поліське» з 01.01.2015 по 31.05.2016.
Враховуючи викладене, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 628,74 грн. пені, 44,17 грн. 3% річних та 1 367,94 грн. інфляційних втрат.
Згідно з п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, за прострочення оплати отриманого у січні-липні 2015 року та вересні-грудні 2015 природного газу, ним було нараховано пеню за загальний період з 15.02.2015 року по 29.12.2015 року включно на прострочену заборгованість відповідача по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням здійснених відповідачем проплат.
Зокрема, за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 15.02.2015 по 04.03.2015 (з урахуванням часткових проплат) було здійснено нарахування пені, яка склала 229,70 грн.;за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 15.03.2015 по 17.03.2015 було здійснено нарахування пені, яка склала 30,47 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 15.11.2015 по 29.11.2015 було здійснено нарахування пені, яка склала 270,53 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 29.12.2015 було здійснено нарахування пені, яка склала 98,05 грн.
Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 628,74 грн. є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 44,17 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача по кожному платежу з урахуванням часткових проплат.
Як вбачається з поданого позивачем детального розрахунку, за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 15.02.2015 по 04.03.2015 (з урахуванням часткових проплат) було здійснено нарахування 3% річних, які склали 17,52 грн.;за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 15.03.2015 по 17.03.2015 було здійснено нарахування 3% річних, які склали 1,52 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 15.11.2015 по 29.11.2015 було здійснено нарахування 3% річних, які склали 18,44 грн.; за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 29.12.2015 було здійснено нарахування 3% річних, які склали 6,69 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 44,17 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
До того ж, позивачем заявлені до стягнення 1 367,94 грн. інфляційних втрат, на прострочену заборгованість відповідача (за січень 2015 в розмірі 1333,03 грн. та жовтень 2015 в розмірі 34,91 грн.).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (абз. 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Враховуючи викладене, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», здійсненого судом, встановлено, що інфляційні втрати за січень 2015 складають 654,17 грн., за жовтень 2015 99,74 грн.
Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, які підлягають до стягнення з відповідача складає 753,91 грн. замість заявлених 1 367,94 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 628, 74 грн. пені, 44,17 грн. 3% річних та 753,91 грн. інфляційних. В іншій частині суд відмовляє.
Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.
Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір, за позовну заяву підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 963,40 грн.
Що стосується судового збору за розгляд апеляційної скарги, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 7 статті 106 ГПК України, у тому числі, про припинення провадження у справі, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України (п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача пропорційно розміру задоволеним вимогам також і судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 963,40 гривень за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Поліське» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, вул. Садова, 1, код ЄДРПОУ 20619308) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 74 коп. пені, 44 (сорок чотири) грн. 17 коп. 3% річних, 753 (сімсот п'ятдесят три) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 40 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 40 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
3. В іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 05.04.2017 року
Суддя О.В. Щоткін