Кіровоградської області
31 березня 2017 рокуСправа № 912/422/17
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/422/17
за позовом: ОСОБА_1, м. Кропивницький
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс", м. Кропивницький
про стягнення ринкової вартості частки майна
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 особисто, паспорт серія ЕА № 932764, виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 24.04.2002р.; ОСОБА_2, довіреність № 462 від 25.07.16;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 20.02.17.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" (далі - ТОВ "Валентина-Сервіс", відповідач) ринкову вартість частки позивача в майні ТОВ "Валентина-Сервіс", яка складає 36 відсотків від загальної ринкової вартості майна та коштів ТОВ "Валентина-Сервіс".
В обґрунтування підстав позову позивач послався на ст. ст. 116, 148, 177 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" і зазначив, що є учасником ТОВ "Валентина-Сервіс" із часткою в статутному капіталі в розмірі 36 відсотків та направив відповідачу заяву про вихід з товариства 28.11.2016, у зв'язку з чим набув право отримати відповідну частку майна ТОВ "Валентина-Сервіс", тоді як відповідач жодних дій щодо виділення належної позивачу частки майна не вчинив.
Одночасно з позовною заявою позивач подав клопотання про призначення у справі судової експертизи із метою встановлення реальної ринкової вартості майна ТОВ "Валентина-Сервіс" (а.с. 41).
Ухвалою господарського суду від 08.02.2017 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/422/17.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що заяву ОСОБА_1 про вихід з товариства від 28.11.2016 не отримував, а копія заяви позивача про вихід з товариства, яка додана до позовної заяви, не відповідає вимогам щодо таких заяв, які встановлені ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, оскільки підпис ОСОБА_1 на заяві нотаріально не посвідчений (а.с. 47-50).
В судовому засіданні 28.02.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги на підставах, викладених в позовній заяві, підтримано повністю; представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог згідно поданого відзиву.
Розгляд справи в судових засіданнях відкладався з 28.02.2017 до 14.03.2017 та з 14.03.2017 до 31.03.2017 з підстав необхідності витребування нових доказів (ухвали від 28.02.2017 та від 14.03.2017).
Сторонами після відкладення розгляд справи надано до матеріалів справи додаткові пояснення та докази. Позивачем, крім того, згідно заяви від 20.03.2017 надано оригінали повідомлень органу поштового зв'язку, поштові конверти, диск CD-R та заявлено клопотання про ознайомлення в судовому засіданні із вкладенням в поштових конвертах та клопотання про прослуховування звукового запису, який міститься на поданому диску (а.с. 108-115).
Також позивачем 30.03.2017 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Валентина-Сервіс", а саме на будівлі адміністративно-виробничого комплексу, який знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Родимцева, 106 і складається із будівлі дилерського центру, будівель виробничих та ремонтних майстерень та будівлі складу, а також накладення арешту на кошти ТОВ "Валентина-Сервіс", які знаходяться на рахунках в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Південний" (а.с.118-120). До вказаної заяви позивачем подано письмове клопотання про витребування доказів для розгляду заяви про забезпечення позову (а.с. 148).
З приводу зазначених клопотань позивача господарський суд в судовому засіданні 31.03.2017 розкрив поштові конверти, згідно яких відправником є ОСОБА_1, а одержувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вказані конверти містять заяви ОСОБА_1 від 19.11.2016 з пропозицією скликати позачергові загальні збори. Вміст конвертів не заперечується ні позивачем, а ні відповідачем.
Щодо клопотання позивача про прослуховування в судовому засідання аудіозапису, який міститься на диску CD-R, який буд долучений до матеріалів справи згідно заяви від 20.03.2017, що подана до господарського суду через канцелярію суду, господарський суд зазначає наступне.
В силу приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В частині 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України викладено, принцип належності доказів, який є традиційним для процесуального права загалом та господарського процесуального права зокрема. Він полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду.
В заяві про залучення диску позивач повідомляє, що на поданий диск був передрукований із диктофону звуковий запис збору 11.01.2017 року учасників ТОВ "Валентина-Сервіс", на якому учасники ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 категорично відмовилися розпочати та провести загальні збори учасників, які буди скликані позивачем шляхом направлення заяви від 19.11.2016 із повідомленням щодо порядку денного загальних зборів. Клопотання про прослуховування в судовому засіданні звукового запису збору 11.01.2017 учасників ТОВ "Валентина-Сервіс" мотивовано для підтвердження того факту, що учасники товариства та керівництво станом на 11.01.2017 неодноразово засвідчили позивачеві та його представнику факт наявності у ТОВ "Валентина-Сервіс" тільки однієї заяви позивача від 19.11.2016 про скликання позачергових загальних зборів і відсутність у них будь-яких інших заяв аналогічного змісту.
Господарський суд не приймає наданий диск як належний доказ у справі та не вбачає підстав для прослуховування аудіозапису на такому диску з тих підстав, що наданий аудіозапис не є офіційним записом збору учасників ТОВ "Валентина-Сервіс", тоді як господарський суд фактично позбавлений можливості ідентифікувати відповідний запис, зокрема встановити його дійсне місце та час проведення запису, розпізнати учасників розмови тощо.
З підстав наведеного, господарський суд відхиляє клопотання позивача про заслуховування аудіозапису, який міститься на диску CD-R, що долучений до справи за заявою від 20.03.2017.
Стосовно клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, заяви про забезпечення позову та доданої до такої заяви клопотання про витребування доказів, господарський суд зазначить про результати розгляду таких клопотань в мотивувальній і резолютивній частинах рішення.
В судовому засіданні 31.03.2017 прийняв участь особисто позивач - ОСОБА_1, який підтримав поданий позов повністю.
В судовому засіданні 31.03.2017 господарський суд оголосив письмове пояснення ОСОБА_6 від 28.03.2017, яке подано до господарського суду на виконання вимог ухвали від 14.03.2017 (а.с 117).
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд
Позивач повідомляє, що ним 28.11.2016 направлено рекомендованим листом ТОВ "Валентина-Сервіс" заяву від 28.11.2016 про вихід із Товариства, стосовно якої відповідач не здійснив ніяких дій щодо виділення позивачеві належної йому частки майна Товариства та відмовляється зробити це в добровільному порядку, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до господарського суду з відповідним позовом у даній справі.
Отже, предметом спору у даній справі є вимога позивача, як учасника товариства, який вийшов, про виплату його частки в майні ТОВ "Валентина-Сервіс".
Господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Валентина-Сервіс" (Товариство) створено відповідно до Установчого договору учасниками ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 29-36).
Відповідно до статуту ТОВ "Валентина-Сервіс" частка ОСОБА_1 у статутному фонді становить 36%, частка інших учасників Товариства становить: ОСОБА_6 - 36%, ОСОБА_5 - 8%, ОСОБА_4 - 20% (а.с. 14-28).
Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства". Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.
Частиною 1 ст. 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Статутом ТОВ "Валентина-Сервіс" передбачено, що учасники Товариства мають право, зокрема, вийти з Товариства за власною заявою (пункти 4.1., 4.5.1.).
Отже, необхідною умовою для виходу з Товариства є подання учасником Товариства відповідної заяви про вихід.
Позивач повідомляє про подання такої заяви 28.11.2016 та надає до суду примірник відповідної заяви, яка датована 28.11.2016 (а.с. 10).
Між тим, з 02.11.2016 набув чинності Закон України від 06.10.2016 р. N 1666-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності", яким внесено зміни до частини 1 ст. 148 Цивільного кодексу України та передбачено, що справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
Таким чином, на момент оформлення позивачем заяви про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" встановлено необхідність нотаріального посвідчення справжності підпису на заяві.
Однак, як слідує з пояснень позивача та підтверджується примірником заяви, долученим до матеріалів справи позивачем, подана ОСОБА_1 заява від 28.11.2016 про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" оформлена в простій письмовій формі та підпис заявника на такій заяві нотаріально не посвідчений.
Пояснення позивача, які викладені в заяві від 14.03.2017, стосовно того, що відповідно до ст. 78 Закону України "Про нотаріат" завіренням підпису особи, яка підписала документ, нотаріус не підтверджує справжність самого документа - заяви, а тільки свідчить про те, що цей документ підписала саме особа, яка склала цю заяву, відхиляються господарським судом, оскільки наведені вище положення ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України не містять будь-яких виключень чи винятків у разі, зокрема, особистого підтвердження підпису заявником чи визнання справжності підпису товариством. Необхідною умовою для виходу учасника з товариства є дотримання визначеного законодавством порядку оформлення відповідної заяви, що не залежить від умов дійсності чи недійсності, які законодавчо визначені для правочинів.
Окрім того, за вимогами п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у редакції Закону України від 06.10.2016 р. N 1666-VIII, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена.
Згідно зі ст. 28 наведеного Закону подання документів, що суперечать вимогам законів України, є підставою для відмови у державній реєстрації.
Виходячи з тих обставин, що в силу вимог діючого законодавства для виходу учасника з товариства не є обов'язковим прийняття рішення загальними зборами учасниками товариства про вихід зі складу учасників, відсутність належним чином оформленої заяви фізичної особи про вихід з товариства позбавляє можливості провести державну реєстрацію відповідних змін до установчих документів.
Вказане додатково підтверджує обов'язковість та необхідність подання заяви про вихід з товариства з нотаріальним засвідченням справжності підпису на такій заяві.
Таким чином, оскільки заява ОСОБА_1А від 28.11.2016 про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" подана позивачем у простій письмовій формі з недотриманням вимог, встановлених ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що така заява не породжує відповідних наслідків - вихід з Товариства та не є підставою для внесення змін до установчих документів і проведення Товариством відповідних виплат.
Надання до матеріалів справи згідно заяви від 14.03.2017 оригіналу заяви ОСОБА_1 від 28.11.2016 про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" із завіренням підпису ЖЕО № 3 Кіровоградської міської ради (а.с. 90) взагалі є безпідставним та таким, що не підтверджує і не спростовує жодні обставини, оскільки заяви про вихід з Товариства подаються до Товариства, а не до суду. Суд лише оцінює докази, наявні у справі, тоді як згідно поданої позовної заяви та заперечень відповідача не є предметом дослідження справжність підпису ОСОБА_1 на заяві від 28.11.2016.
Крім викладеного, господарський суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою виходу учасника товариства зі складу товариства є подання ним або вручення заяви про вихід зі складу його учасників та, відповідно, отримання товариством такої заяви.
Позивач повідомляє про направлення ТОВ "Валентина-Сервіс" заяви про вихід з товариства від 28.11.2016 рекомендованим листом, який вручено адресату 30.11.2016. На підтвердження наведених обставин позивачем надано поштові квитанції, роздруківку із сайту Укрпошти (а.с. 11, 12, 13).
Між тим, відповідач заперечує отримання такої заяви ОСОБА_1 та повідомляє, що ним 30.11.2016 було отримано іншу заяву ОСОБА_1, а саме заяву від 19.11.2016 з пропозицією скликати позачергові загальні збори, яка вже раніше отримувалась Товариством. На підтвердження своїх доводів відповідач надає копію заяви ОСОБА_1 від 19.11.2016 про скликання зборів та витяг з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ "Валентина-Сервіс" (а.с. 94, 95).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Діючи норми законодавства України, а також статут ТОВ "Валентина-Сервіс" не містять будь-яких вимог щодо порядку направлення, вручення заяв учасників про вихід з товариства.
Позивач повідомляє про направлення заяви від 28.11.2016 рекомендованим листом.
Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270, рекомендоване поштове відправлення - це реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Тобто, опис вкладення в даному випадку не складається.
З підстав викладеного, надані позивачем докази на підтвердження направлення відповідачеві заяви ОСОБА_1 від 28.11.2016 про вихід з Товариства не надають можливості встановити які саме документи були направленні позивачем 28.11.2016 Товариству та отримані останнім 30.11.2016.
Також господарський суд критично оцінює доводи відповідача щодо отримання ним 30.11.2016 повторної заяви ОСОБА_8 від 19.11.2016 про скликання позачергових загальних зборів, оскільки будь-які дії ТОВ "Валентина-Сервіс" на, як стверджує відповідач - повторну заяву ОСОБА_1 від 19.11.2016 про скликання позачергових загальних зборів, відповідачем не проводились, зокрема загальні збори не скликались, про помилковість надходження повторної заяви ОСОБА_1 не повідомлявся.
Між тим, враховуючи, що за правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок доведення обставин отримання відповідачем заяви про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" покладається на позивача, що ним в даній справі не доведено.
З матеріалів справи слідує, що підчас розгляду справи в господарському суді ОСОБА_1 подано до ТОВ "Валентина-Сервіс" нотаріально посвідчену заяву від 20.02.2017 про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" (а.с. 99). Копія такої заяви долучена до матеріалів справи відповідачем у справі згідно заяви від 14.03.2017 (а.с. 93).
В заяві до господарського суду від 31.03.2017 позивач повідомляє, що відповідач і після отримання заяви про вихід з товариства від 20.02.2017 відмовляється обчислити вартість частки позивача, визначити кошти, якими він має намір проводити розрахунки, визначити порядок та строки розрахунку (а.с. 155-157).
З приводу заяви ОСОБА_1 від 20.02.2017 господарський суд зазначає наступне.
Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Позивач під час подання позовної заяви обґрунтував свою вимогу обставинами виходу з ТОВ "Валентина-Сервіс" згідно заяви ОСОБА_1 від 28.11.2016.
Заява ОСОБА_1 про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" від 20.02.2017 не є підставою поданого ОСОБА_1 у даній справі позову. Позивач під час розгляду справи не змінював підстави позовної заяви та не подавав жодних заяв про вказане.
Також господарський суд вважає, що заява ОСОБА_1 від 20.02.2017 та пояснення позивача згідно заяви від 31.03.2017 не є доповненням підстав позову новими обставинами, оскільки заява від 20.02.2017 не є доповненням заяви ОСОБА_1 від 28.11.2016 та згідно заяви про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" від 20.02.2017 у ОСОБА_1 виникають нові правовідносини щодо виходу з Товариства, які не є предметом позовної заяви у даній справі.
Більш того, в пункті 4.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснено, що встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.
Частина 1 ст. 148 Цивільного кодексу України встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом
Статутом ТОВ "Валентина-Сервіс" інший строк повідомлення про вихід не встановлено, однак такий строк встановлено пунктом 20 Установчого договору ТОВ "Валентина-Сервіс", згідно якого зазначено, що учасник може вийти з Товариства, попередивши про це інших учасників в письмовій формі не пізніше ніж за один місяць до виходу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази попередження ОСОБА_1 інших учасників Товариства про свій вихід згідно заяви від 20.02.2017, тоді як загальні збори, на яких прийняли участь інші учасники ТОВ "Валентина-Сервіс" та на яких вирішено прийняти заяву ОСОБА_1 про вихід від 20.02.2017, проведено лише 30.03.2017 (а.с. 152).
Тобто, станом на дату прийняття судового рішення у даній справі, позивачем не доведено порушення його прав згідно зави про вихід з ТОВ "Валентина-Сервіс" від 20.02.2017.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "Валентина-Сервіс" ринкової вартості частки позивача в майні ТОВ "Валентина-Сервіс", яка складає 36 відсотків від загальної ринкової вартості майна та коштів ТОВ "Валентина-Сервіс", є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи, а тому господарський суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову за наведених вище підстав, відсутні підстави для призначення у справі судової експертизи згідно клопотання позивача від 31.03.2017, з огляду на що господарський суд відхиляє таке клопотання.
Також враховуючи, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду, тобто рішення суду, яким задоволено позовні вимоги, правові підстави для забезпечення позову згідно заяви позивача від 30.03.2017 відсутні. Як зазначено в п.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача. У зв'язку із зазначеним, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви позивача від 30.03.2017 про забезпечення позову у даній справі та відхиляє клопотання позивача від 30.03.2017 про витребування доказів, необхідних для розгляду заяви про забезпечення позову.
Як роз'яснено у п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача повністю.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
У задоволенні заяви про забезпечення позову від 30.03.2017 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.04.2017.
Суддя В.В.Тимошевська