33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"27" березня 2017 р. Справа № 918/72/17
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро"
про стягнення заборгованості в сумі 475 551 грн. 55 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.02.2016р.
У судовому засіданні 27 березня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
27 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (далі - ТзОВ "АБМ-ТРЕЙД", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" (далі - ТзОВ "ЮТ-Агро", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 475 551 грн. 55 коп., з яких 254 260 грн. 00 коп. - основний борг, 137 141 грн. 30 коп. - пеня, 38 979 грн. 73 коп. - відсотки річні, 45 170 грн. 52 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 23 від 23 січня 2015 року.
Ухвалою суду від 30 січня 2017 року позовну заяву від 25.01.2017 р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/72/17, розгляд якої призначено на 13 лютого 2017 року.
8 лютого 2017 року від позивача на адресу суду надійшла заява про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (т. 1, а.с. 247).
13 лютого 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 2, а.с. 1, додатки до відзиву (т. 2, а.с. 2-56), в якому останній заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає, що між сторонами 14 січня 2016 року було укладено новий договір поставки № 21, а відтак договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є нечинним.
Крім того, 13 лютого 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла довідка - розрахунок від 13 лютого 2017 року (т. 2, а.с 58).
У судовому засіданні 13 лютого 2017 року оголошувалася перерва до 6 березня 2017 року.
28 лютого 2017 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 23 лютого 2017 року (т. 2, а.с. 65-68), в якій останній просив суд стягнути з ТзОВ "Ют-Агро" 52 101 грн. 04 коп., з яких 30 346 грн. 34 коп. - пеня, 6 808 грн. 73 коп. - відсотки річні, 14 945 грн. 97 коп. - інфляційні втрати. Також просив суд стягнути з ТзОВ "Ют-Агро" 5 000 грн. - оплати послуг адвоката.
Статтею 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Зі змісту даної норми вбачається, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Крім того, господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній має оцінити її, виходячи зі змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у пунктах 3.10 та 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12. 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Як вбачається зі змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23 лютого 2017 року, позивач просив суд стягнути з відповідача лише суму пені, 10% річних та інфляційних втрат, та фактично повністю відмовився від вимоги про стягнення з відповідача основного боргу (яка є окремою самостійною позовною вимогою і була заявлена при поданні позову).
Таким чином, подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог від 23 лютого 2017 року судом приймається до розгляду та розцінюється як відмова від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 254 260 грн. 00 коп. та відповідне зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
3 березня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист про долучення копій рахунків на оплату за 2015 рік (т. 2, а.с. 95-154).
6 березня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (т. 2, а.с. 156), в яких останній просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, 6 березня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла довідка - розрахунок від 6 березня 2017 року (т. 2, а.с 158).
У судовому засіданні 6 березня 2017 року оголошувалася перерва до 16 березня 2017 року.
У судовому засіданні 16 березня оголошувалася перерва до 27 березня 2017 року.
20 березня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог і повернення частини судового збору (т. 2, а.с. 164-166), в якій останній просить стягнути з ТзОВ "Ют-Агро" 19 422 грн. 21 коп. пені, 4 038 грн. 44 коп. відсотків річних, 4 036 грн. 34 коп. інфляційних втрат. Заява прийнята судом до розгляду.
23 березня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог і повернення частини судового збору (т. 2, а.с. 191-192).
У судовому засіданні 27 березня 2017 року представник відповідача позов заперечив в повному обсязі та просив суд застосувати строки позовної давності до пред'явлених позивачем вимог щодо стягнення пені, 10% річних та інфляційних втрат.
У судове засідання 27 березня 2017 року представник позивача не з'явився, однак належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що стверджується особистим підписом представника останнього у розписці про оголошення перерви від 16 березня 2017 року (т. 2 а.с. 163).
Враховуючи те, що наявних доказів в матеріалах справи достатньо для вирішення спору, суд здійснює розгляд справи без участі позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
23 січня 2015 року між ТзОВ "АБМ- Трейд" (далі - Постачальник) та ТзОВ "ЮТ-Агро" (далі - Продавець) був укладений Договір поставки № 23, згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору (далі - Договір) (т. 1, а.с. 9-12).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу Постачальника.
Згідно п. 6.2.1. Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар Покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмір 1% річних від простроченої суми за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Згідно п. 6.2.2. Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець сплачує 10% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Пунктом 6.6. Договору його сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Пунктом 6.7. Договору його сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
З умов Договору вбачається, що сторони збільшили позовну давність щодо стягнення штрафних санкцій.
Як встановлено судом, пунктом 6.6. Договору сторони посилаючись на ст. 259 Цивільного кодексу України продовжили строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Відповідно до п. 7.5. Договору з моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості (зокрема, протоколи намірі, листи, телеграми, факси, тощо) втрачають юридичну силу.
Крім того, судом встановлено, що 14 січня 2016 року між ТзОВ "АБМ- Трейд" та ТзОВ "ЮТ-Агро" був укладений Договір поставки № 23, згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору (т. 2, а.с. 2).
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за договором (п. 7.1. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
Судом відхиляються посилання представника відповідача на те, що договір поставки № 23 від 23 січня 2015 року втратив чинність у зв'язку із укладенням договору поставки № 23 від 14 січня 2016 року, оскільки договір поставки № 23 від 16.01.2016 року не містить умов про те, що з моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості втрачають юридичну силу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Нормами чинного законодавства визначено, що договір є чинним до моменту його розірвання, визнання недійсним, а також до передбаченого договором строку його дії та до повного виконання зобов'язань.
Водночас суд вбачає, що розірвання договору поставки від 23 січня 2015 року № 23 між сторонами не відбулося та не визнано зазначений догорів в судовому порядку недійсним, а відтак є чинними.
Крім того, чинним законодавством не обмежується право контрагентів на укладення між собою кількох господарсько-правових договорів, зокрема договорів поставки.
Договором від 23 січня 2015 року № 23 визначено строк його дії , а саме до 31 грудня 2015 року. Також даним договором передбачено, що дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за договором.
Судом встановлено, що відповідачем 25 лютого 2016 року виконано зобов'язання за Договором від 23 січня 2015 року № 23.
Однак частиною четвертою статті 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На виконання умов Договору, в період з січня 2015 р. по грудень 2015 р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 511 260 грн. 75 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений товар розраховувався, однак із порушенням встановлених договором строків оплати поставленого товару.
З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 19 422 грн. 21 коп. пені, 4 038 грн. 44 коп. відсотків річних, 4 036 грн. 34 коп. інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до cт. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до норм ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.
Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Даний обов'язок суду зумовлений зокрема суттєвістю наслідків таких дій для позивача.
Згідно ст. 80 ГПК України, відмова позивача від позову є підставою припинення провадження по справі, що в свою чергу виключає можливість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Представнику позивача роз'яснено процесуальні наслідки відмови від позову
За ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.
Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, і подана останнім заява про відмову від позову не порушує чиї-небудь законні права та інтереси, щодо процесуальних наслідків таких дій позивач ознайомлений, суд приймає відмову від позову в частині стягнення з відповідача 254 260 грн. 00 коп. основного боргу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Таким чином, суд приймає заяву позивача про відмову від позову та припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 254 260 грн. 00 коп. основного боргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 6.2.1. Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар Покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмір 1% річних від простроченої суми за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Згідно з розрахунку, наданого позивачем та наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що відповідач мав прострочення щодо виконання зобов'язання за Договором поставки від 23 січня 2015 року № 23.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обгрунтованої пені становить 17 059 грн. 02 коп., при заявленому - 19 422 грн. 21 коп.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 17 059 грн. 02 коп.
Згідно п. 6.2.2. Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець сплачує 10% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з Договору від 23 січня 2015 року № 23 сторони передбачили інший розмір відсотків річних, а саме - 10 % річних.
В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обгрунтованих відсотків річних становить 3 516 грн. 87 коп., при заявленому - 4 038 грн. 44 коп.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума відсотків річних, яка за розрахунком суду складає 3 516 грн. 87 коп.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 2 364 грн. 21 коп., при заявленому - 4 036 грн. 34 коп..
Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат, яка за розрахунком суду складає 2 364 грн. 21 коп.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ "АБМ-ТРЕЙД" до ТзОВ "ЮТ-Агро" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 17 059 грн. 02 коп. - пені, 3 516 грн. 87 коп. - 10% річних, 2 364 грн. 21 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення 2 363 грн. - пені, 251 грн. 27 коп. - 10% річних, 1 672 грн. 13 коп. - інфляційних втрат слід відмовити.
Слід також зазначити, що суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТзОВ "ЮТ-Агро" про застосування позовної давності з огляду на наступне.
Згідно статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Пунктом 6.6. Договору його сторони, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Пунктом 6.7. Договору його сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У свою чергу, відсотки річні та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а як зазначалось вище, є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача як боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу та у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
За таких обставин, зважаючи на те, що сторони продовжили строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, а щодо стягнення 10% річних та інфляційних втрат строк позовної давності не пропущений, то суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 344 грн. 10 коп.
Розглянувши заяву представника позивача про повернення частини судового збору суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем платіжним дорученням № 105 від 25 січня 2017 року сплачено судовий збір в розмірі 7 133 грн. 27 коп. (т. 1, а.с. 8).
Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була розцінена судом як відмова від позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 254 260 грн. 00 коп., та зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 254 260 грн. 00 коп. основного боргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Також позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення заявлено 52 101 грн. 04 коп. Судовий збір, з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір", за її розгляд має становити 1 600 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки в частині стягнення основного боргу в сумі 254 260 грн. 00 коп. суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то судовий збір в цій частині позивачу не повертається.
Відтак позивачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 2 562 грн. 82 коп. судового збору, у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвокати, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2017 р. між позивачем (далі - Клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 404 від 18.12.2008 року) (далі - Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги (представництво) (т. 2, а.с. 62) Відповідно до умов цього Адвоката приймає надавати правову допомогу Клієнту в рамках господарської справи про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат і процентів річних з ТзОВ "Ют-Агро".
Винагороду (гонорар) Адвоката за надання правової допомоги становить 5 000 грн. 00 коп. (п. 4.2. Договору про надання правової допомоги (представництво) 20.01.2017 р.).
Згідно копії розрахункової квитанції від 06.02.2017 року (т. 2, а.с. 59) позивачем були сплачені послуги Адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 5 000 грн. 00 коп. є документально підтвердженими та обґрунтованими, і відповідно такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 27, офіс 3, код ЄДРПОУ 36922125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (45500, Волинська обл., Локачинський р-н, смт. Локачі, вул. Горєлова, 1, код ЄДРПОУ 35580267) 17 059 (сімнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. - пені, 3 516 (три тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 87 коп. - 10% річних, 2 364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. - витрат по оплаті судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У решті позовних вимог, а саме в частині стягнення пені в сумі 2 363 грн., 10% річних в сумі 521 грн. 57 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 672 грн. 13 коп. - відмовити.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 254 260 грн. 00 коп. основного боргу - припинити.
Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (45500, Волинська обл., Локачинський р-н, смт. Локачі, вул. Горєлова, 1, код ЄДРПОУ 35580267) з Державного бюджету України 2 562 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 82 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 105 від 25 січня 2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 918/72/17.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2017 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (45500Ю Волинська обл., Локачинський р-н, смт. Локачі, вул. Горєлова, 1);
3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Драгоманова, 27, оф. 3).