вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" березня 2017 р. Справа № 911/299/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський агрокомплекс»
про стягнення 56 655,88 грн.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 24.02.2017;
відповідач - не з'явився.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський агрокомплекс» (відповідач) про стягнення 56 655,88 грн. заборгованості за договором поставки № 14/420 від 10.04.2014.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2017 порушено провадження у справі № 911/299/17 та призначено до розгляду на 27.02.2017.
Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучила позовні вимоги та просила задовольнити їх з підстав викладених в позовній заяві.
Ухвалою суду від 27.02.2017, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та неподання витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 27.03.2017, зобов'язано відповідача надати докази відсутності заборгованості за Договором поставки №14/420.
Через канцелярію суду 06.03.2017 позивачем було подано додаткові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких позивач вказав на те, що згідно Додатку № 2 до Договору № 14/420, сторони помилково вказали суму вартості товару разом з ПДВ в розмірі 4 396,00 доларів. Це пояснюється тим, що сама вартість товару (400 одиниць) згідно даної Специфікації з урахуванням курсу долара - 10,99 грн./1 долар США становила 4 396,00 доларів. При цьому, вартість товару разом з ПДВ мала б складати 5 275,20 доларів, що відповідає гривневому еквіваленту суми поставленого товару - 58 027, 20 грн. (5 275,20*11,00), що узгоджено сторонами. Зазначені пояснення взяті судом до уваги та залучені до матеріалів справи.
24.03.2017 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому заявлені вимоги не визнає та зазначає, що заборгованість за вказаним договором відсутня. Крім того, за твердженням відповідача, позивач не погоджував суму боргу в досудовому порядку, претензій не надсилав та актів звірки розрахунків не складав, у зв'язку з чим просить відмовити в стягненні 56 655,88 грн.
Разом з відзивом від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на подане клопотання про розгляд справи без його участі, а також строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 27.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
встановив:
10.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миронівський агрокомплекс» (покупець) було укладено договір поставки № 14/420, відповідно до умов якого у терміни і на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов'язується передати покупцю засоби захисту рослин, очищені у митному відношенні, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, найменування і кількість якого зазначаються в додатках до даного Договору.
Згідно п. 2.1, 2.2 договору, ціна товару визначається в додатку (ах) до договору, що є невід'ємною його частиною. Загальна ціна договору являє собою суму вартості всього товару, що поставляється за даним договором згідно додатку (ів), що є його невід'ємною частиною.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено Додатки № 1 та № 2 (Специфікації) до Договору. При цьому, як зазначив позивач, поставка товару здійснювалась за додатком №2.
Відповідно до вказаного Додатку № 2 від 22.04.2014, сторони погодили поставку засобів захисту рослин (Прімекстра ТЗ Голд), кількістю 400. Відповідно п. 1 Специфікації, ціна товару в доларах США за одну одиницю становить 10,99 доларів. Ціна товару в гривнях - за одну одиницю становить 120, 89 гривень. Курс перерахунку на дату укладення додатку - 11,00 грн. за 1 долар США. Загальна вартість в доларах США разом з ПДВ - 5 275,20 (станом на 22.04.2014 - 58 027,20 грн.).
У відповідності до умов договору, позивач передав у власність відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0342988 від 23 квітня 2014 року на загальну суму 58 027, 20 грн.
Відповідно до п.3.1. Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного Договору.
У відповідності до п. 2 Додатку № 2, загальна вартість товару з ПДВ складає гривневий еквівалент та підлягає сплаті по Курсу перерахунку.
За умовами даного додатку «Курс перерахунку» - це курс продажу долару США на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню перерахування коштів по Договору/додатку.
Сторони погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продажу (ASK курс) долару США на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України дані, опубліковані на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/.
Зміна ціни товару згідно цього пункту відбувається автоматично без підписання сторонами додаткових угод до Договору.
Відповідно до п.3 додатку №2 від 22.04.2014 року до Договору поставки 14/420 від 10.04.2014, поставка товару здійснюється на умовах: 50% попередня оплата до 11.04.2014, 50%- відстрочення кінцевого розрахунку до 30.05.2014 року.
Як зазначив позивач, відповідачем було проведено наступні оплати: 23.04.2014 - 14 000,00 грн., що складає 1 197, 60 доларів США; 17.11.2014 - 5 000,00 грн., що складає 317,66 доларів США; 01.12.2014 - 5 000,00грн., що складає 325,10 доларів США; 09.02.2015-12 459,32 грн., що складає 482,92 доларів США; 14.04.2015 -10 000,00, що складає 438,60 доларів США; 23.12.2015 - 10 000,00 грн., що складає 435,73 доларів США. Загалом 3 197,61 долари США.
Таким чином, за твердженням позивача, вартість товару в доларах США з ПДВ, яка залишилась неоплаченою відповідачем становить 2 077,59 доларів США (5 275,20 - 3 197,61).
Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).
Законодавством України визначено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 189 Господарського кодексу ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.
При визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Таким чином, з урахуванням викладених приписів та норм законодавства, суд приходить до висновку, що сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо зобов'язань за договором в іноземній валюті - доларах США та сплаті її в гривневому еквівалент по Курсу перерахунку.
Заперечуючи проти наявності заборгованості, відповідач також вказує на відсутність між сторонами, в порушення п. 9.1, 9.2 Договору, заходів досудового врегулювання спору, зокрема, стосовно того, що сторонами не погоджувалась наявність чи відсутність заборгованості та не складалось актів звірки.
Досудове врегулювання господарських спорів передбачено ст. 5 ГПК України, згідно якої сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.
Однак, Закон не позбавляє права однієї із сторін звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Вказана правова позиція викладена також в рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, де встановлено, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що строк оплати за Договором № 14/420 настав, однак відповідач заборгованість по Договору поставки повністю та вчасно не погасив, що підтверджується матеріалами справи, доводів позивача не спростував та не надав суду доказів відсутності заборгованості, вимога позивача про стягнення 2 077, 59 доларів США, що станом на дату подачі позову 24.01.2017 еквівалентно 56 655,88 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миронівський агрокомплекс» (08835, Київська обл., Миронівський р-н, с. Росава, вул. Бібліотечна, 23, код ЄДРПОУ 38164261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 39, код ЄДРПОУ 21374294) - 56 655 (п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 88 коп. заборгованості, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 05.04.2017р.
Суддя О.В. Щоткін