вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" березня 2017 р. Справа № 911/411/17
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”
про стягнення 62 723,14 грн.
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився;
відповідач - ОСОБА_2, предст. за дов. № 157/03-УРБ-17 від 02.03.2017.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (відповідач) про стягнення 62 723,14 грн. заборгованості за договором поставки № 798/3 від 16.03.2015, яка складається з 32 791,59 грн. основного боргу за накладними № 4/4 від 11.01.2016 та № 11/11 від 13.01.2016, 909,00 грн. 3% річних, 3 871,52 грн. інфляційних втрат, 3 016, 82 грн. пені; а також 5 278,00 грн. 3% річних та 16 856,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 242 326,60 грн. за договором № 798/3, який було стягнуто згідно постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №911/4041/16 від 21.12.2016.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2017 порушено провадження у справі № 911/411/17 та призначено до розгляду на 06.03.2017.
Ухвалою суду від 06.03.2017 розгляд справи було відкладено на 27.03.2017.
Присутній в судовому засіданні 27.03.2017 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що подав письмовий відзив на позов, оскільки на його думку, первинні документи (накладні) не оформлені належним чином, зокрема, не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому в позові слід відмовити. Що стосується стягнення штрафних та фінансових санкцій, то, на його думку, позивач помилково зазначає строк сплати коштів за накладною № 4/4 - 07.03.2016, а за накладною № 11/11 від 13.01.2016 -09.03.2016. В той час, правильно зазначити закінчення строку сплати коштів 16.03.2016 та 18.03.2016 відповідно. Щодо інфляційних нарахувань, то позивачем не враховано періоди дефляції.
Також відповідач заперечує проти заявлених 5 278,00 грн. 3% річних та 16 856,21 грн. інфляційних втрат на суму боргу 242 326, 59 грн., яка була стягнута згідно постанови КАГС у справі № 911/1041/16, та зазначає, що стягнення зазначених сум є неправомірним, оскільки заборгованість щодо основного боргу була повністю оплачена 16.02.2017, про що подано копії банківських виписок.
В судове засідання 27.03.2017 представник позивача не з'явився, однак, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, а також оригінали видаткових накладних № 4/4 від 11.01.2016 та № 11/11 від 13.01.2016, виписки з рахунку позивача щодо руху коштів за період з 01.03.2015 по 24.02.2017. Зазначені документи були оглянуті та досліджені в судовому засіданні.
У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 27.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
встановив:
16.03.2015р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (відповідач, покупець за договором) укладено договір № 798/3, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Згідно п. 1.2. договору товар поставляється в асортименті, узгодженому сторонами договору в логістичній специфікації (додаток № 1) та за цінами, що визначені в прас-листі (додаток №2), які є невід'ємною частиною договору.
Ціна товару, згідно з якою постачальник поставляє товар покупцю, має бути викладена в накладних, які надаються постачальником покупцю разом з партією товару, та повинна відповідати ціні товару, вказаній в прайс-листі (п.2.5 договору).
Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором (п.2.7 договору).
Відповідно до п. п. 2.8., 2.9 договору, усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку відповідача на рахунок позивача. Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у відповідача оформленої у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог цього договору протягом 7-ми днів з дати поставки. Усі податкові накладні, які не були передані постачальником покупцю в тому податковому періоді, в якому були виписані, повинні направлятися постачальником рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: м. Київ, вул. Філатова, буд. 7 Бухгалтерія ТОВ “Фоззі-Фуд”.
Пунктом 2.10 договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється протягом 65 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 2.9 договору. Якщо постачальник виконав вимоги п. 2.9 пізніше 7-денного строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов п. 2.9 договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені договором.
Пунктом 3.1. договору передбачено, зокрема, що зобов'язання позивача по поставці товару виникають на підставі замовлення відповідача, яке повинно відповідати умовам даного договору.
Згідно п. 3.2. договору постачальник зобов'язався здійснювати поставку партій товару в асортименті, кількості і за цінами, що зазначені у погоджених сторонами додатках - замовленні, логістичній специфікації та прас-листі.
Відповідно до п. 3.5. договору, сторони підтверджують, що особи, які здійснюють передачу і прийняття товару, що поставляється за договором, мають повноваження на представлення інтересів відповідної сторони при виявленні розбіжностей по кількості і якості товару, що поставляється, та на складання і підписання відповідних документів.
Передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної. (п. 3.6. договору).
Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товари покупцю до місця, визначеного у замовленні та за ціною, узгодженою в прас-листі, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, замовленню та умовам договору.
Датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків, згідно п. 3.12. договору, вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.
Однак, як стверджує позивач, покупець поставлений постачальником товар в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість зі сплати отриманого товару за накладними № 4/4 від 11.01.2016 та № 11/11 від 13.01.2016 в сумі 32 791, 59 грн.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що накладні № 4/4 та № 11/11 не оформлені належним чином, оскільки не містять посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції, номера та дати замовлення, а відтак не відповідають вимогам, встановленим ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та умовам Договору, у зв'язку з чим обов'язок щодо сплати товару у відповідача не виник.
Суд зазначені доводи оцінює критично та не бере до уваги як такі, що не обґрунтовані належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи свідчать, а відповідачем, в свою чергу, не заперечується, що поставка товару за накладними № 4/4, № 11/11 була здійснена. При цьому, не зазначення прізвища та посади особи, яка прийняла товар не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість товару, отримання якого засвідчується підписом та печаткою магазину, до якого його було поставлено.
Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).
Законодавством України визначено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).
В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зважаючи на те, що згідно п. 2.10 договору строк оплати настав, однак відповідач вартість товару за накладними № 4/4 та № 11/11 не оплатив, доводів позивача не спростував та не надав суду доказів відсутності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32 79,59 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також крім зазначеної суми боргу, позивач просив стягнути 3 016, 82 грн. пені. Згідно накладної № 4/4 (з 07.03.2016 по 07.09.2016), згідно накладної № 11/11 (з 09.03.2016 по 09.09.2016).
Відповідач проти зазначених позивачем розрахунків заперечив, зазначивши, що позивач невірно вказав строк оплати коштів.
Так, у відповідності до п. 2.10 договору, оплата за товар здійснюється протягом 65 календарних днів від дати поставки. При цьому, в договорі (п. 2.6) передбачено, що в разі коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий, інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, з урахуванням викладеного, вірним періодом нарахування за накладною №4/4 від 11.01.2016 є період з 17.03.2016 по 07.09.2016; за накладною № 11/11 від 13.01.2016 є період з 20.03.2016 (перший робочий день згідно п. 2.6) по 09.09.2016.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст. 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, пеня розрахована позивачем виходячи з розміру 0,05%, оскільки це є меншим ніж подвійна облікова ставка НБУ.
Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що застосування пені на суму боргу 21 717,31 грн. за накладною № 4/4 є правомірним саме за період з 17.03.2016 по 07.09.2016 та за підрахунком суду становить 1900,26 грн.; за накладною № 11/11 з 20.03.2016 по 09.09.2016 та за підрахунком суду становить 963, 46 грн.
Таким чином, заявлена до стягнення пеня в розмірі 3 016, 82 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 2 863, 72 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 909,00 грн. 3% річних та 3 871,52 грн. інфляційних (за накладною № 4/4 з 07.03.2016 по 08.02.2017, за накладною № 11/11 за період з 09.03.2016 по 08.02.2017).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 909,00 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 881,87 грн. (за накладною № 4/4 з 17.03.2016 по 08.02.2017, за накладною № 11/11 за період з 20.03.2016 по 08.02.2017); інфляційні втрати заявлені в розмірі 3 871,52 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі (за накладною № 4/4 з 17.03.2016 по 08.02.2017, за накладною № 11/11 за період з 20.03.2016 по 08.02.2017).
Крім суми основного боргу за накладними № 4/4 та № 11/11 за Договором поставки №798/3 від 16.03.2015, а також фінансових та штрафних санкцій, позивач просить стягнути з відповідача 5 278,00 грн. 3% річних та 16 856,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 242 326,60 грн. за цим же договором № 798/3, заборгованість по якому була стягнута згідно постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №911/1041/16 від 21.12.2016.
Так, судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 в справі №911/1041/16 стягнуто з відповідача 242 326, 59 грн. основного боргу. А також 3% річних, інфляційних втрат та пені, розрахованих станом на 18.05.2016.
Однак, зважаючи на те, що вказане рішення належним чином виконано не було, позивач звернувся про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу в розмірі 242 326, 59 грн., розрахованих за період з 19.05.2016 року по 08.02.2017.
У відзиві на позов, відповідач зазначив, що нарахування інфляції та відсотків річних є неправомірним, оскільки заборгованість ним погашена в повному обсязі.
Дослідивши подані позивачем розрахунки та матеріали справи, судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період з 19.05.2016 року по 08.02.2017 (тобто з наступного дня після встановленого кінцевого періоду нарахування фінансових санкцій згідно рішення у справі № 911/1041/17 по дату подачі позову до суду у справі №911/411/17).
При цьому, повне погашення заборгованості розмірі 242 326, 59 грн. відбулось лише 16.02.2017 року, про що свідчать копії платіжних доручень № 3747206, № 3747173, №3747209, № 3747208 доданих до матеріалів справи.
Таким чином, звернення позивача про сплату інфляційних та 3% річних саме за період з 19.05.2016 по 08.02.2017 є правомірним та обґрунтованим.
Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 5 278,00 грн. та 16 856, 21 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, з урахуванням всіх викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за договором № 798/3 від 16.03.2015 (згідно двох накладних: № 4/4 від 11.01.2016 та № 11/11 від 13.01.2016) - 32 791, 59 грн. боргу, 881,87 грн. 3% річних, 3 871,52 грн. інфляційних втрат та 2 863, 72 грн. пені; а також 16 856,21 грн. інфляційних втрат та 5 278, 00 грн. 3% річних за договором № 798/3 від 16.03.2015, нарахованих згідно постанови КАГС від 21.12.2015 у справі № 911/1041/16. В іншій частині суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65045, АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) - 32 791 (тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 59 коп. боргу, 6 159 (шість тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 87 коп. 3% річних, 20 727 (двадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн.73 коп. інфляційних втрат, 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 72 коп. пені, 1595 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення 05.04.2017
Суддя О.В. Щоткін