ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.03.2017Справа №910/3940/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»
простягнення 66872 грн. 67 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
13.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про стягнення 66872 грн. 67 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Лексус, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу ВАЗ21083, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9037816, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3940/17; розгляд справи призначено на 31.03.2017.
24.03.2017 через канцелярію суду позивачем подане клопотання про неможливість явки представника позивача у судове засідання, призначене на 31.03.2017.
Представник позивача у судове засідання 31.03.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, 24.03.2017 через канцелярію суду подав клопотання про неможливість явки представника позивача у судове засідання, призначене на 31.03.2017, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040759720.
Представник відповідача у судове засідання 31.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040759739.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні 31.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016301405432180 (вих. № 3480 від 16.11.2016), виданої Управлінням патрульної поліції у м. Харкові, та постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10.01.2017 у справі № 646/11785/16-п (№ провадження 3/646/35/2017), яка набрала законної сили 23.01.2017, встановлено, що 11.10.2016 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ВАЗ21083, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Лексус, державний номер НОМЕР_1.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
24.05.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0865775.503, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Лексус, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до п. 10 Договору строк його дії встановлено з 25.05.2016 по 24.05.2017.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з Висновком № 81/10/16 з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу від 20.10.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 395/16 від 24.05.2016), вартість відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0) становить 68058 грн. 82 коп.
Відповідно до рахунку-фактури № 2522 від 18.10.2016 на суму 69372 грн. 68 коп., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоарт», вартість відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, становить 69372 грн. 68 коп.
Відповідно до акту виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоарт» та замовником, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, становить 69372 грн. 67 коп.
Судом встановлено, що роботи (запчастини), наведені в акті виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016 на суму 69372 грн. 67 коп., знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, які значені у Довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 3016301405432180 (вих. № 3480 від 16.11.2016), виданій Управлінням патрульної поліції у м. Харкові, та протоколі № 81/10116 огляду колісного транспортного засобу (складний суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.).
Відповідно до страхового акту № 1131.206.16.01.01 від 08.11.2016, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» на підставі рахунку-фактури № 2522 від 18.10.2016 на суму 69372 грн. 68 коп., розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 046.0865775.503 від 24.05.2016 становить 49529 грн. 51 коп., на підставі якого 11.11.2016 позивачем було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 49529 грн. 51 коп. на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт», що підтверджується платіжним дорученням № 24679 від 11.11.2016 на суму 49529 грн. 51 коп., копія якого долучена позивачем до позовної заяви.
Згідно зі страховим актом № 1131.206.16.01.02 від 23.11.2016, складеним Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» на підставі акту виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016 на суму 69372 грн. 67 коп., розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 046.0865775.503 від 24.05.2016 становить 17343 грн. 16 коп., на підставі якого 28.11.2016 позивачем було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 17343 грн. 16 коп. на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт», що підтверджується платіжним дорученням № 25970 від 28.11.2016 на суму 17343 грн. 16 коп., копія якого долучена позивачем до позовної заяви.
Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, виплаченого позивачем за Договором добровільного страхування № 046.0865775.503 від 24.05.2016, становить 66872 грн. 67 коп. (відповідно до акту виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016 за вирахуванням безумовної франшизи за договором добровільного страхування у сумі 2500 грн. 00 коп.).
Судом встановлено, що на дату скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ21083, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9037816 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000 грн 00 коп., франшизи - 00 грн. 00 коп. (відповідно до електронного витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученого позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/9037816 (заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 1131/2016 від 25.01.2017), яка було отримана відповідачем 07.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0200237715844.
Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом АЕ/9037816.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування № 046.0865775.503 від 24.05.2016, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ21083, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9037816, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу ВАЗ21083, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Лексус, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АЕ/9037816).
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2010, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.
Так, у долученому позивачем до матеріалів справи Висновку № 81/10/16 з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу від 20.10.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, становить 68058 грн. 82 коп. встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля дорівнює нулю (Ез = 0), у зв'язку з чим суд приймає у якості належного та допустимого доказу вартості відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, саме акт виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 69372 грн. 67 коп., з урахуванням встановлення судом причинного зв'язку між тими роботами, що зазначені у вказаному акті, та пошкодженнями автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, які вказані у Довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 3016301405432180 (вих. № 3480 від 16.11.2016), виданій Управлінням патрульної поліції у м. Харкові, та протоколі № 81/10116 огляду колісного транспортного засобу (складний суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.).
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі вказаного акту виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016, який підтверджує фактичну вартість відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1, на суму 69372 грн. 67 коп., з урахуванням відсутності доказів наявності коефіцієнта фізичного зносу вказаного транспортного засобу.
При цьому, судом встановлено, що до переліку робіт, вказаних в акті виконаних робіт № АА-214895 від 12.11.2016 на суму 69372 грн. 67 коп., включено роботи з мийки технологічної на суму 26 грн. 73 коп.
Суд зазначає, що роботи з мийки не входять до суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки не входять до вартості відновлювального ремонту, так як це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092. Відповідно до пункту 1.6. вказаної методики, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин, таких як мийка, не повинні відшкодовуватись за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Водночас, суд зазначає, що роботи з мийки технологічної входять до вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки необхідність здійснення технологічної мийки пошкодженого автомобіля має прямий причинний зв'язок з належним забезпеченням умов для виконання відновлювальних робіт.
Таким чином, вартість відновлювального ремонту автомобіля Лексус, державний номер АХ1000К (з урахуванням вартості робіт з мийки технологічної на суму 26 грн. 73 коп.) становить 69372 грн. 67 коп.
Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9037816 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000 грн. 00 коп.
З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9037816 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 66872 грн. 67 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Лексус, державний номер НОМЕР_1 (69372 грн. 67 коп.), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АЕ/9037816 у сумі 0 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про стягнення 66872 грн. 67 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 38; ідентифікаційний код: 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19; ідентифікаційний код: 30968986) страхове відшкодування у розмірі 66872 (шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено 05.04.2017
Суддя І.М. Отрош