ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.02.2017Справа №910/22129/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик - 4"
про стягнення 224 120,09 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: Тарголонська В.В.. - за довіреністю №710 від 30.12.2016 року;
від відповідача: Кирищук В.П. - за довіреністю №21 від 09.02.2017 року; ОСОБА_1. (голова ЖБК).
Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" Товариство з обмеженою відповідальністю "Аспект-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик - 4" про стягнення 224 120,09 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг від позивача з постачання питної води та водовідведення згідно умов Договору №03718/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2004 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 166 580,94 грн. - заборгованості, 39 057,38 грн. - інфляційних втрат, 7 494,66 грн. - 3% річних, 2 658,08 грн. - пені, 8 329,04 грн. - штрафу, 3 361,81 грн. - судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.01.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2017 року розгляд справи відкладено на 14.02.2017 року.
10.02.2017 року через канцелярію Господарського суду м. Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 року розгляд справи відкладено на 28.02.2017 року та зобов'язано Публічне акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, ВУЛ.ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) надати суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії дебетово-інформаційних повідомлень та/або їх реєстрів чи інших платіжних документів, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи Відповідача з доказами їх направлення (вручення).
28.02.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 28.02.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 28.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
13.02.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»; далі по тексту - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Харчовик-4» (далі по тексту - абонент, ЖБК «Харчовик-4») укладено Договір №03718/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1. Договору) за договором Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (надалі Правила).
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник: забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874- 82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.
Згідно з підпунктом а) пункту 2.1. Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за Р новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.
Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Відповідно до п.3.4. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує Абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи Абонента.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання, відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п.3.5 Договору).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг з постачання питної води та водовідведення (за період з 01.07.2014 року по 31.10.2016 року), відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх оплати в розмірі 166 580,94 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд звертає увагу, що пунктом 3.4. Договору передбачений момент виконання відповідачем грошового зобов'язання, зокрема: абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 року зобов'язано Публічне акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надати суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії дебетово-інформаційних повідомлень та/або їх реєстрів чи інших платіжних документів, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи Відповідача з доказами їх направлення (вручення). Однак, вимоги даної ухвали позивач не виконав та не надав витребувані судом докази, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позивачем не виконано вимоги п. 3.4. Договору, а тому в розумінні ст. 530 ЦК України момент виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем не настав, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог (про стягнення 166 580,94 грн. - заборгованості), а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, також не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим що застосування такої міри відповідальності як стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційні втрати можлива лише при порушенні основного зобов'язання, а так як відповідачем не було порушено основне зобов'язання, то й до нього не застосовуються штрафні санкції у вигляді пені, штрафу, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 31.03.2017 року.