ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.04.2017Справа № 910/5253/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія
«Пожмашина»
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»
про визнання частково недійсним договору
Суддя Сівакова В.В.
Без виклику сторін
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання недійсними пункти 8.2., 8.3., 8.5., 8.6 договору № 21-5/5 про закупівлю «автомобілів спеціальної призначеності», код 29.10.5, згідно з ДК016:2010, «Мототранспортні засоби спеціального призначення. Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт», код 34144000-8, згідно з ДК021:2015 - за державні кошти від 19.08.2016 з моменту вчинення такого договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірними пунктами договору визначена відповідальність постачальника (позивача) за порушення умов договору, зміст яких на думку позивача суперечить загальним засадам цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність. Зміст спірних пунктів договору встановлює додаткову по відношенню до встановленої в п. 8.1 договору надмірну відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, не встановлюючи при цьому додаткової відповідності замовника за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором. Іншими умовами договору також не встановлено будь-якої додаткової відповідальності замовника по відношенню до встановленої у п. 8.1 договору. Зміст спірних пунктів договору вказує на те, що постачальник може нести подвійну та навіть потрійну відповідальність за одне й те саме правопорушення, що є недопустимим. Зазначає, що постачальник відповідно до умов договору немає жодних грошових зобов'язань перед замовником, тоді як в п. 8.2 договору міститься посилання на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Вважає, що п.п. 8.2., 8.3., 8.5., 8.6 договору суперечать ст. 8 та ст. 61 Конституції України, п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5253/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк», справу призначено до розгляду на 25.04.2017.
Позивачем одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» проводити будь-які виплати на підставі додаткової угоди № G0616/4484/2 від 18.06.2016 до генеральної угоди № G0616/4484 про надання банківських гарантій від 14.06.2016 та гарантії забезпечення виконання договору № G0616/4484/2 від 19.08.2016 до моменту вирішення господарським судом цієї справи по суті та набрання відповідним рішення господарського суду у цій справі законної сили.
Заява мотивована наступним. 14.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (Банк-гарант) та позивачем укладено генеральну угоду № G0616/4484 про надання банківських гарантій. Предметом вказаної генеральної угоди, відповідно до умов п. 1.1., є надання Банком гарантій, реквізити яких зазначаються в додаткових угодах до генеральної угоди. 18.06.2016 між Банком та позивачем укладено додаткову угоду № G0616/4484/2 до генеральної угоди № G0616/4484 про надання банківських гарантій від 14.06.2016. Відповідно до умов вказаної додаткової угоди № G0616/4484/2 від 18.06.2016 Банк 19.08.2016 видав гарантію забезпечення виконання договору № G0616/4484/2, якою забезпечено належне виконання позивачем його зобов'язань за укладеним з відповідачем оспорюваним договором, де відповідач є бенефеціаром.
Оскільки предметом позову є визнання недійсними з моменту укладення оспорюваного договору пунктів 8.2., 8.3., 8.5., 8.6. договору, на підставі яких відповідач як бенефеціар, може скористатися правом безумовного виконання Банком гарантії забезпечення виконання договору № G0616/4484/2 від 19.08.2016, що, у свою чергу, матиме наслідком безспірне списання з позивача відповідних коштів згідно з положеннями цих же пунктів 8.2., 8.3., 8.5., 8.6. оспорюваного договору, позивач вважає що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони Банку-гаранту проводити будь-які виплати на підставі додаткової угоди від 18.06.2016 № G0616/4484/2 до генеральної угоди № G0616/4484 про надання банківських гарантій від 14.06.2016 та гарантії забезпечення виконання договору № G0616/4484/2 від 19.08.2016 до моменту вирішення господарським судом цієї справи по суті та набрання відповідним рішенням суду законної сили може утруднити чи зробити неможливим виконання такого рішення господарського суду в майбутньому.
Зокрема, у разі визнання господарським судом недійсними з моменту укладення пунктів 8.2., 8.3., 8.5., 8.6. спірного договору та за наявності факту безспірного списання з позивача відповідних коштів згідно з положеннями цих же пунктів 8.2., 8.3., 8.5., 8.6. спірного договору на підставі додаткової угоди № G0616/4484/2 до генеральної угоди № G0616/4484 про надання банківських гарантій від 14.06.2016 та гарантії забезпечення виконання договору № G0616/4484/2 від 19.08.2016 до моменту винесення господарським судом відповідного судового рішення та набрання ним законної сили, виникне ситуація за якої з позивача фактично безпідставно будуть безспірно списані кошти на підставі недійсних положень спірного договору.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії; шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (із змінами від 16.01.2013) забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (ч 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Згідно з ч. 1, 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Виносячи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
З огляду на наявність обставин можливого списання Банком коштів з рахунку позивача на підставі оспорюваних пунктів договору, суд вважає за необхідне вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» проводити будь-які виплати на підставі додаткової угоди № G0616/4484/2 від 18.06.2016 до генеральної угоди № G0616/4484 про надання банківських гарантій від 14.06.2016 та гарантії забезпечення виконання договору № G0616/4484/2 від 19.08.2016.
Обраний судом спосіб забезпечення позову щодо заборони вчиняти певні дії щодо майна співвідноситься з предметом позову. Суд вважає, що існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом заходу до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Крім того, у випадку настання певних обставин обраний судом спосіб забезпечення позову, допоможе уникнути негативних наслідків для позивача.
Таким чином, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки заявником наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, -
1. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті, заборонити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» проводити будь-які виплати на підставі додаткової угоди № G0616/4484/2 від 18.06.2016 до генеральної угоди № G0616/4484 про надання банківських гарантій від 14.06.2016 та гарантії забезпечення виконання договору № G0616/4484/2 від 19.08.2016.
2. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.
3. Дана ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 04 квітня 2017 року.
4. Строк пред'явлення даної ухвали про забезпечення позову до виконання до 04 квітня 2020 року.
5. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Пожмашина» (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Ладан, вул. Миру, 100а, код ЄДРПОУ 33742637).
6. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).
СуддяВ.В.Сівакова