04.04.2017 Справа № 904/2237/17
За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", м.Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення безпідставно набутого майна
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 08-03-05/43-17 від 30.03.17р.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 28860,33грн. основної заборгованості та 28860,33грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
25.04.2015 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб MAN, д.н.з. НОМЕР_1.
06.05.2015 представник ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 05.01.2015 подав позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування з доданими документами та реквізитами для перерахування страхового відшкодування на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу - відповідача.
На підставі поданої заяви та доданих до неї документів проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1, №АЕ6380НЕ-09.06/2 від 09.06.2015 та складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №ОЦВ-15/3029/1 від 02.10.2015 в результаті чого відповідачу 26.11.2015 виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 28860,33грн.
Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі №910/29044/15 за позовом страхової компанії "Українська страхова група" до відповідача про відшкодування в порядку суброгації виплаченої суми страхового відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0412-14-00112 предметом страхування якої є MAN, д.н.з. НОМЕР_1. Господарський суд міста Києва стягнув з позивача 37815,24грн. страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб MAN, д.н.з. НОМЕР_1.
17.03.2016 позивач виконав рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/29044/15, що підтверджується платіжним дорученням №14212 від 17.03.2016 на суму 37815,24грн.
У зв'язку з тим, що на рахунку відповідача утворилася подвійна виплата по одному страховому випадку позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2017 справу №904/2237/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами розгляду позовної заяви від 28.02.2017 за вих.№08-03-18/1982 ухвалою суду від 09.03.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.04.2017.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.03.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 13.03.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 30.03.2017 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -
Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 01.07.2015 по справі №274/1945/15-п провадження №3/0274/627/15 визнано винною ОСОБА_4 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлено наступні обставини.
25.04.2015 о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_4 на автодорозі Житомир - Могилів-Подільський на 38-му км. керувала автомобілем "TOYOTA COROLLA" державний номерний знак НОМЕР_3. Під час зустрічного роз'їзду водій ОСОБА_4 не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем MAN, з напівпричепом із цистерною державний номерний знак НОМЕР_1.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Такими діями ОСОБА_4 порушила п.п. 13.3 Правил дорожнього руху України, тобто скоїла правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
06.05.2015 представник ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 05.01.2015 подав позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування з доданими документами та реквізитами для перерахування страхового відшкодування на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу - відповідача.
На підставі поданої заяви та доданих до неї документів проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1, №АЕ6380НЕ-09.06/2 від 09.06.2015 та складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №ОЦВ-15/3029/1 від 02.10.2015 в результаті чого відповідачу 26.11.2015 виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 28860,33грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 по справі №910/20044/15, яке набрало законної сили 19.02.2016 встановлено наступні обставини.
19.06.2014 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі по тексту - Страховик) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0412-14-00112 РБА (далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 25.04.2015 на автодорозі Житомир-Могилів-Подільський на 38 км., а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Toyota Corolla", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що знаходився під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Mаn" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" перераховано страхове відшкодування в розмірі 38325,24грн., що підтверджується платіжним дорученням №15568 від 17.08.2015. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №КА-6378 від 17.08.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 по справі №910/20044/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з позивача на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" основний борг у розмірі 37815,24грн. та судовий збір у розмірі 1218,00грн.
17.03.2016 позивач виконав рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/29044/15, що підтверджується платіжним дорученням №14212 від 17.03.2016 на суму 37815,24грн.
Враховуючи, що на рахунку відповідача знаходяться страхові відшкодування від двох страхових компаній за одним страховим випадком, який стався 25.04.2015 позивач звернувся до відповідача з даною позовною заявою.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 28860,33грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Господарський суд дійшов висновку, що станом на час розгляду даної справи підстави для збереження відповідачем спірних грошових коштів у розмірі 28860,33грн. відпали.
При прийнятті рішення господарським судом враховано положення статті 61 Конституції України, а саме ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Фактично за один страховий випадок, який стався 25.04.2015 відповідач отримав страхове відшкодування від позивача та від страхової компанії "Українська страхова група", а позивач двіччі притягнутий до відповідальності за одне й те саме зобовязання з виплати страхового відшкодування. За рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 по справі №910/20044/15 позивач вдруге відшкодував страховій компанії "Українська страхова група" страхове відшкодування.
Позовна вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, набутими відповідачем без достатніх правових підстав задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України з посиланням на статтю 536 цього Кодексу передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей.
За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
При цьому позивач вважав можливим нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина перша статті 8 Цивільного кодексу України) на підставі приписів частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення дії договору поставки та збереження грошових коштів без достатньої правової підстави не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-39гс15.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1445,76грн., з урахуванням того, що 90,36% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50083, АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-д; ідентифікаційний код 00034186) 28860,33грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят грн. 33 коп.) основної заборгованості; 1445,76грн. (одна тисяча чотириста сорок п'ять грн. 76 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
05.04.2017
Суддя І.В. Петренко